Відомий запорізький активіст розповів про запровадження секс-освіти, ЛГБТ-військових та просвітницьку діяльність під час війни
Костя Андріїв – запорізький ЛГБТ-активіст та працівник фонду "Гендер Зед". Наразі, їхня команда розділена - хтось працює в Кропивницькому, дехто, як і Костя, залишився в Запоріжжі.
Журналісти zprz.city поспілкувались з ним про відновлення Запоріжжя Прайду, статеве виховання у закладах освіти, ЛГБТ-військових та негативне ставлення до спільноти.
Читайте також: Вперше за десять років - у Запоріжжі відбудуться громадські слухання по бюджету-2024
Під час масованих обстрілів восени 2022 Костя Андріїв знаходився в укритті зі своєю родиною, але з часом постійна небезпека в Запоріжжі стала звичайністю. Як сам Костя зазначає, це для нього парадоксально – бути в епіцентрі небезпеки та почувати себе нормально.
Він і надалі залишається в місті, продовжує висвітлювати тему ЛГБТ, а також працює над розвитком власного медіа "яктитам".
- Зараз, попри війну, розглядається багато освітніх реформ стосовно освіти. Наразі МОН працює над окремим курсом про статеве виховання для шкіл. Проте, детальної інформації про зміст курсу немає. На твою думку, цей курс буде містити інформацію про ЛГБТ, гендерну ідентичність? І якщо такої інформації в курсі не буде, то чи планує "Гендер Зед" проводити просвітницькі кампанії на такі теми?
- Хочеться вірити, що ця інформація буде – про сексуальну орієнтацію, про гендерну ідентичність. Як це буде насправді – ніхто не знає. Робота триває десь там в комітетах і доступу до цього немає.
Нещодавно у депутатки Ірини Совсун був ТікТок на цю тему. Вона записала відео про те, що є певна рада експертів та експерток, які аналізують нинішню програму. Вона відправила у цю експертну раду курс, у якому є віктімблеймінг, на кшталт, «не вдягай коротку спідничку, бо хлопці можуть себе не так повести».
Вона попросила цю експертну раду проаналізувати, чи відповідає це нормальності, адекватності. Вони їй надіслали висновки - дуже цікаві. Експерти кажуть, що там є якісь неправильні речі, з якими вони не погоджуються. Проте вони пишуть, що книжки далі рекомендуються до вивчення.
До чого я зараз наводжу цей приклад? Я думаю, якщо нам вийде поставити під сумнів те, що зараз є, це вже буде великою перемогою. Якщо зараз експерти у профільному відомстві не можуть це змінити, то додати щось у курс (коли він вийде – ред.), це буде задача на п'ять з трьома плюсиками.
Ми сподіваємося, що якщо не нас, то інші організації, які напряму з цим пов'язані, запросять до обговорення. Завжди є негласне правило, що нічого про спільноту без спільноти. Маємо надію, що цей процес взагалі буде рухатися далі. Якщо ні, то ми долучимося до якихось кампаній. Я думаю, що є профільні організації, які займаються питаннями сексуальної освіти в Україні, ми до них з радістю приєднаємося.
- Все-таки є надія, що цей курс буде місити таку інформацію, бо, як зазначали в МОН, він розробляється з огляду на європейський досвід таких курсів. І якби вийшов цей курс в такому вигляді, в якому хотіли б бачити це люди спільноти, наскільки б він був важливий для людей, а особливо для школярів або для студентів?
- Найважливіше питання, яке має бути порушене, те, що немає нічого страшного, якщо ти або твої друзі це ЛГБТ+ люди. Ми маємо порушити питання того, що не варто булити інших дітей за те, що вони трошки відрізняються.
Я думаю, що ми всі відрізняємося один від одного природними показниками: по кольору шкіри, кольору очей, можливо, у когось є інвалідність, за сексуальною енергію та гендерною ідентичністю.
У кожного з нас може знайтися ознака, за якою ми відрізняємося від інших людей. І це абсолютно нормально. Єдине, що якісь речі ми вже звикли приймати у нашому суспільстві, наприклад, питання іншого кольору шкіри. В цьому я вже бачу зміни, і вони, сподіваюся, є також у дитячому ком'юніті, у школах, у садках.
Я був би дуже радий, якби у цьому курсі зазначалось, що це нормально – відрізнятись. Можливо, ці люди навіть не здогадуються, що вони є представниками ЛГБТ, але вони розуміють свою інакшість. Це нормально і треба приймати інших людей, тому що це ніяк тобі не зашкодить. Тому, мені було б цікаво, щоб це було подано.
Зараз вчителі, попри те, що є певні програми з протидії булінгу у школах, досі іноді закривають очі або не помічають його. Тому сподіваємося, що через такий контекст якісь речі будуть доведені. Наші колеги, і ми також, працюємо в питаннях гендерної рівності.
- Що це означає?
- Думаю, що вони також будуть пояснювати через цей предмет не лише питання ЛГБТ, а й питання гендерної рівності. Наприклад, у мене в школі було таке, що хлопці смикали дівчат за ліфчики. І зараз я розумію, що хоч не був долучений до цього, мені зараз соромно, що я нічого не казав. Я це бачив, але просто ніяк не реагував. Я б дуже хотів, щоб у майбутніх поколінь це змінилося.
Цей процес довгий і я сприймаю це як питання декількох років. Так, це довго, хотілося б набагато швидше, але маємо те, що маємо.
- Голова організації “Політична дії жінок” Ірина Тишко вважає, що статеве виховання має починатися в дитячому садку, в школі має продовжуватись і в вищих навчальних закладах, в коледжах, в університетах також. Ти підтримуєш цю позицію?
- Мені дуже подобається думка, що діти мають правильно називати свої статеві органи ще з дитинства. Тому що багато психологів наводять оцей страшний приклад, який прокотився закордонними ЗМІ, про те, як дитина у дитячому садку казала вихователям, що "папа їсть мій пиріжок". І вже потім виявилося, що батьки вчили дитину називати її статеві органи "пиріжком".
Тобто, батько просто ґвалтував дитину, і вона намагалася про це розказати вихователям у садочку. Тому мені подобається думка про те, що діти змалку мають знати, як називати все це. Адже в цих словах немає нічого поганого, і це не сексуалізує дітей. Вони просто знають, як називаються різні органи. Як то печінка, серце, лоб чи живіт.
Трохи пізніше у школах діти мають розуміти вже якісь інші речі. Зараз викладачі, психологи та психологині описують, в який вік і про що треба розмовляти. Зокрема, можу порадити книги секс-психологині Юлії Ярмоленко. Вона випустила декілька книжок, де пояснює батькам, у якому віці й про що краще говорити з дитиною.
- Як саме можна було б запровадити поступову секс-освіту?
У молодших класах може бути порушене питання інакшості. У старших класах, коли діти вивчають фізіологію, можна додавати питання сексуальної орієнтації та ідентичності. Вже в університетах можуть бути більш глобальні питання. Наприклад, як ми можемо змінити ситуацію рівності. Це можуть бути пари соціології або психології, чи навіть політології.
Насправді навчання не закінчується ніколи. Мені зараз 29, а я і досі кожного дня дізнаюсь для себе щось цікавого. Тому я думаю, що навчання не закінчується в якийсь період. Ідеально, якщо воно буде тривати все життя.
- Зараз хочеться трошки розпитати про Запоріжжя Прайд. Прайд пройшов вперше у 2020 році, а потім для цього не було умов. Спочатку карантин, потім повномасштабне вторгнення. А на яких умовах Гендере Зед може відродити Прайд?
- Дійсно, ми провели перший Запоріжжя Прайд у 2020 році. Це було важко, тому що ми планували його на травень, але потім в березні почався карантин. На щастя, у вересні було послаблення карантинних умов. Це нам дозволило провести прайд з їх урахуванням, і ми дуже пишались цим.
Тоді ми взяли для себе паузу перед підготовкою до наступного прайду. Ми планували його на 2022 рік. Але відбулись всім відомі події.
- А зараз?
Зараз про це розмови не ведуться. Скажу чесно, ми поки не плануємо проводити прайд. Щодо умов, як це може бути проведено, ми не знаємо. Тому що на зараз ми знаходимося в неймовірно близькій відстані до лінії фронту. Ми не можемо ризикувати здоров'ям і життям наших учасників та учасниць. Також ми не маємо таку інфраструктуру в Запоріжжі, яка дозволила б провести цей захід безпечно.
Читайте також: У Запоріжжі організатора мітингу «Гроші на ЗСУ» визнали винним у скоєнні адміністративного правопорушення - подробиці
Наприклад, в Харкові проводили прайд і минулого, і цього року. Минулого року він пройшов у метро. Учасники зібралися в певний час на одній зі станції, проїхали у вагоні, який був спеціально для них підготовлений. Тобто це було безпечно, учасники були у закритій реєстрації, їх ретельно перевіряли. Це був повноцінний прайд, але в умовах війни.
Цього року ХарківПрайд провели у форматі артінтервенції. Вони зробили фігури людей, прийшли до Харківського проспекту і прикріплювали ці фігури до дерев. Це було небезпечно, певним чином. Але це було так само, якби ми вийшли просто погуляти містом.
Повертаючись до Запоріжжя, не так багато у нас зараз можливостей провести прайд в таких незвичних форматах.
Щодо Запоріжжя, то у нас немає метро, є багато стратегічних об'єктів інфраструктури. Тому ми не можемо підпускати учасників навіть близько до них.
- Тобто, це питання відкрите?
Так. Ми точно проведемо прайд, але коли, як, в яких умовах - зараз такі розмови не ведуться. Тим паче це ще важче планувати, коли люди знаходяться в різних містах. Ми залюбки підтримуємо усі ініціативи наших колег. Цього року ми були на ХарківПрайді. Ми дуже пишаємося, що прифронтовий Харків його провів. У цьому плані ми схильні підтримувати своїх колег, але щодо свого прайду - ми не впевнені.
Загалом, щодо питання прайдів під час війни, це абсолютно на часі. Я думаю те, що зробили наші колеги з Харкова - зразок того, як це може бути зараз. Це відносно безпечно, креативно, це робить прайд прайдом.
Ми б дуже хотіли, щоб якнайшвидше наша область була деокупована. Можливо, коли це станеться, ми повернемося до теми прайду. Але при цьому змінимо його відповідно до нинішніх умов.
- Ми переглядали сторінку прайду в Інстаграмі й побачили багато негативних коментарів. Люди писали, що це все збочення, воно у місті не треба і тому подібне. Чи змінилось ставлення зараз?
- Я думаю, що в цьому питанні нам дуже допомогли люди, які пішли захищати нас після початку повномасштабного вторгнення, серед яких є ЛГБТ. Насправді вони були на фронті й у 2014 році.
Ми постійно чули коментарі, що "Поки хтось воює, вони роблять прайди" і "Війна триває, а де ж ви на фронті?". Тоді ЛГБТ-люди були там. У той час існувала організація "Об'єднання ЛГБТ-військових", але ця тема не так активно поширювалася. Мені здається, у цьому була помилка і журналістів, і медіа, і організації.
- Що це означає?
- Тоді їх не забули, а просто не так багато людей були готові відкритися. А якщо писати анонімні історії про військових на фронті, то мало хто в них повірив би. Можливо, ми б зіткнулися з риторикою, що всі ці історії вигадані, і "Де взагалі всі ці люди, якщо ви їх не тегаєте".
Цього разу багато людей відкрилося. Лише за минулий рік було понад сто камінг-аутів військових. Але ми маємо розуміти, що це далеко не всі ЛГБТ-люди на фронті. Це лише ті, хто погодився говорити.
- В чому важливість таких історій?
- У нас нещодавно вийшла історія про хлопця на фронті, який розповів її, не приховуючи свого обличчя. Зараз ми працюємо над історією бойового медика. Ми з ним вже зв'язалися і він готовий з нами поговорити. Дуже важливо показувати ці історії, тому що вони багато чого змінюють.
- Наприклад?
Завдяки таким історіям суспільство розуміє, що ЛГБТ-люди такі самі, як і всі інші. В цьому неймовірна прекрасність того, що різні люди йдуть захищати Україну. ЛГБТ-персони не просять чогось особливого. Вони просять до себе адекватного ставлення, менше гомофобії та прийняття закону про цивільні партнерства. Завдяки цьому закону, у разі, якщо із ЛГБТ-військовими щось станеться(погіршення здоров’я, або смерть ред.), їх партнери чи партнерки будуть мати більше прав. Сподіваємось, що його приймуть.
Ця війна та висвітлення історій ЛГБТ-військових багато чого змінили. Чи стало менше гомофобів під нашими постами? Ні, не стало. Але я сподіваюсь, що певна частина людей, які мали гомофобні погляди, зараз вже змінились. І ми знаємо, що не будемо жити в ідеальному суспільстві сьогодні, завтра чи післязавтра. Ми працюємо, намагаємося не опускати руки й далі це висвітлювати. Як казав Франко, лупаємо сю скалу.
- Нещодавно, Олег Скрипка прирівняв ЛГБТ до хвороб та епідемій, а також сказав, що “не проти ЛГБТ-історії”, але він за “здорове суспільство”. Наскільки такі вислови відомих людей шкодять ЛГБТ-людям?
- Можливо, це непопулярна думка, але я навіть дещо радий таким висловам. Публічні люди є зрізом суспільства. Звісно, ми розуміємо, що так думає не лише Олег Скрипка. Можливо, він показує позицію певної частини людей.
Олег Скрипка має право про це сказати. Ми не цензуруємо людей, але ми можемо змінити відношення до таких коментарів. Мені здається, що реакція на Скрипку була доволі адекватною. Багато хто з людей, зокрема, лідерів думок, не побоялись це прокоментувати. Так само як кейс Володимира Остапчука про дівчат 10 із 10. Тому я думаю, що такі заяви демонструють нам, що варто вийти із теплою ванни. В нашому суспільстві багатьох триггерить тема ЛГБТ і нам варто про неї говорити.
Я бачу це як виклик для людей, які підтримують позиції рівності - ми маємо реагувати на таке. Думаю, що наше суспільство росте в цьому плані. Люди з цим не готові миритися, і вони готові говорити про те, що якісь речі – це не ок.
- На сайті Гендер Зед ми бачили новину про те, що завершилась тренерська школа для не ЛГБТ+ організацій. І там вказувало, що найближчим часом можна очікувати анонси нових подій. Але за кілька місяців до цього ти казав у подкасті іТочка, що наразі ви не плануєте офлайн-заходів. Що змусило змінити думку і чи означає це, що будуть і надалі офлайн-заходи?
- Поясню свою думку, бо можливо на подкасті висловився не точно. Я мав на увазі масштабні офлайн-події, до яких ми можемо бути залучені. Не думаю, що принаймні цієї осені або зими ми проведемо у Запоріжжі якісь освітні лекції. При цьому ми можемо точно припустити, що будуть заходи, як то тренінги з нашими партнерами, які хочуть щось дізнатися.
- А в чому різниця?
Приміром, у Запоріжжі лекція на тему секс-освіти має публічну дату та місце, а це створює певні ризики. Взагалі, ми завжди дуже обережно підходимо до вибору учасників та організацій. Ми не анонсуємо публічно, в якому місті, місці та в який час подія буде відбуватися.
Наприклад, декілька днів тому у Кропивницькому був проведений тренінг. І ми розмістили інформацію про це лише тоді, коли тренінг вже пройшов. Тому думаю, що події, де ми навчаємо наших партнерів та партнерок, точно будуть проводитися.
Можливо, певні заходи будуть проводитися офлайн в містах України, де безпекова ситуація трішки інша. Офлайн тренінги будуть, але саме локальні події на осінь ми поки не плануємо, на жаль. Проте, якщо хтось хоче провести для своєї компанії тренінг з питань рівності, то вони завжди можуть запросити нас. Ми це залюбки зробимо офлайн або онлайн.
- Тобто онлайн-заходи, де люди можуть долучитися, ви не плануєте? Бо ти також казав, що від онлайну люди дуже втомилися.
- Якщо буде певний запит від людей на онлайн-формат, то я думаю, ми можемо цей варіант розглянути. Спеціально від себе, поки онлайн не плануємо. Ми більше зараз робимо в онлайні акцент на наші продукти, наші ютубівські відео, пости та сторіс.
Ми зараз намагаємося розвинути наші соціальні мережі, аби стати максимально цікавими та пізнавальними для людей. Це не заходи, але це якась непряма взаємодія з нами. Онлайн-зустрічі, як в Zoom або Google Meet, поки не є пріоритетом.
Раніше ми повідомляли, що у Запоріжжі відбувся благодійний тату-фестиваль, на якому збирали кошти для унікальної Школи операторів дронів, яку створили волонтери.
Автори: Єлизавета Чичика, Павло Фролов
Фото: Інстаграм Кості Андріїва, Запоріжжя Прайду, з сайту "Гендер Зед"
