У театрі "Vie" покажуть новий сучасний спектакль "Сім перших робіт Аліни"- інтерв'ю з актрисою, що зіграла головну роль

Прем'єрою цього року у театрі-лабораторії "Vie" стала сучасна іронічна вистава "Сім перших робіт Аліни", яку вперше показали у квітні. Спектакль поставлений по однойменній п'єсі Ніни Захоженко.

Це історія про молодь, пошуки себе, про соцмережі. На шляху до фінансового успіху та особистого щастя головній героїні доведеться освоїти мінімум сім професій. У виставі багато запальних танців, музики й пісень. А дія, як видно зі сценографії, відбувається у соцмережі, в  інстаграмі - це знахідка театру "Vie". Детальніше про прем'єру читайте за посиланням.

Читайте також: Казкове літо: що запорізький театр ляльок покаже у червні.

Роль Аліни яскраво зіграла 23-річна актриса Анастасія Гусліста. Це перша головна роль дівчини, яка нещодавно закінчила виш. Як виявилось, Анастасія, кажучи офіційною мовою, внутрішньо переміщена особа. Як їй вдалося знайти себе та про нову роль Настя розповіла в ексклюзивному інтерв'ю zprz.city.

"Життя в окупації – це зовсім не життя"

- Я з Пологівського району, з села Чапаєвка, зараз Воскресенка. Наразі воно тимчасово окуповане, - каже Анастасія Гусліста. - Взагалі я жила й навчалась у Запоріжжі, а коли почалась повномасштабна війна, то поїхала додому. У нас не стало світла, Інтернету, ми не знали, що відбувається. А потім орки зайшли в наше село. Довго не було зв’язку. Вони залякували, що ніхто не виїжджає, всіх розстрілюють. Ми дуже боялись їхати.

Прожили в окупації цілий місяць. А потім вирішили, що треба виїжджати, тому, що життя в окупації – це зовсім не життя. Це дуже страшно. Ти знаходишся в тяжкому психічному стані, у нерозумінні, що відбувається, орки лякають. Мама зв’язалась зі своєю подругою волонтеркою із Запоріжжя й за нами приїхали. Ми взяли з собою собак, кота.

Актриса розповіла, як стати щасливою

- Анастасіє, де ви навчались у Запоріжжі?

- Після школи я пішла вчитись на медика, на лікаря-лаборанта в медичний університет. Але провчившись два роки зрозуміла, що це не моє, по внутрішньому стану. Я не була щаслива, мені не хотілося ходити на заняття. І взагалі було відчуття, що мені не хочеться так жити.

Ще з дитинства я любила творчість. Я танцювала, ходила на хор, брала участь у шкільних виставах. Тож я забрала з медуніверситету документи й хотіла відразу піти в театральний. Але була середина року, так не можна було. Тоді я перевелась в ЗНУ на біологічний і закінчила бакалаврат.

В ЗНУ є така класна можливість, що коли ти закінчуєш бакалаврат, то на магістратуру можеш піти на іншу спеціальність. І я пішла на акторську майстерність. Й відразу відчула себе щасливою! Мені хотілось йти на ті пари, я найперша приходила, ніколи нічого не пропускала. Закінчила ЗНУ взимку 2022 року.

- Що у вас було з роботою?

- Коли почалась війна, ми переїхали у Запоріжжя й потрібно було шукати роботу, щоб якось прожити. Я  ще навчалась, ми учились дистанційно. І пішла працювати у деканат ЗНУ на факультет менеджменту. Пропрацювала ціле літо. Мені там не подобалось, але до роботи я ставилась відповідально.

А потім мій однокурсник сказав, що буде конкурс у театр «Vie». Спочатку я злякалась. Я ж ще не закінчила університет. І мені було страшно, тому, що тато, коли я була мала, казав, що актори, в основному, нічого не добиваються, вони просто грають самі для себе. Я задумалась, які можливості кар’єрного росту мене чекають, якщо я залишусь у деканаті. Що змінювати професію – це ризиковано. Але подумала, що хочу жити у своє задоволення і зрозуміла, що якщо не буду працювати там, де мені подобається, то не буду щасливою. Я зробила цей крок і дуже рада, що так вийшло.

Читайте також: У Запоріжжі директора департаменту культури і туризму залишили, а театр – ні.

"Я – це і є Аліна, ми з нею дуже схожі"

- Як вас прийняли у театрі, ким був перший вихід на сцену?

- В театрі мене прийняли дуже тепло, всі були дружні. Мені подобається цей сучасний колектив.

Спочатку  я брала участь у читанні п’єси у бібліотеці. Потім була «ELECTROСКОВОРОДА» - до дня народження Сковороди ми готували його тексти під  сучасну музику. До речі, ми будемо це робити у більш масштабному вигляді, як маленьку виставу. (Презентація тізера нового музично-філософського дійства "ELECTROСКОВОРОДА" відбулась 20 травня. – Ред.).

У новорічній виставі для діток-переселенців «Миколаєві гостинці» я грала Зайчика. А після цього почалась робота над виставою «Сім перших робіт Аліни».

- Яким чином вам вдалося отримати головну роль?

- Ми прочитали п’єсу, а потім режисер просто сказала, хто яку роль буде грати. Мої перші відчуття від почутого - почала переживати, тому, що це дуже відповідально.

- У виставі ви багато танцюєте, співаєте. До речі, співаєте самі?

- Співаємо самі, але це запис наших голосів. Бо важко так танцювати й співати одночасно.

- Поділиться, будь ласка, вашим рецептом підтримання гарної спортивної форми. Стільки танцювати і так, як ви в спектаклі, навіть у 23 роки непросто.

- Навпаки, це додає мені енергії. Якщо дуже довго не танцюю, то в мене поганий настрій. Я ще з дитинства, з першого класу займалась у хореографічній школі у Пологах. Потім - фітнесом. Зараз займаюсь Exotic Pole Dance (тренування танцювального характеру, основою якого є танцювальні зв'язки біля пілону. - Ред.).

- Який для вас був найскладніший момент на репетиціях?

- Складно було на початку, коли ще не дуже розуміла свою героїню. Хоча зараз вже повністю зрозуміла, що я – це і є Аліна, ми з нею дуже схожі. Спочатку у мене не виходило все це передати в гумористичному жанрі, я її жаліла. Але завдяки тому, що зі мною працювала режисерка Марічка Власова, все вдалось. Ми робили розбір п’єси, аналіз і  таким чином режисерка допомогла мені зрозуміти проблеми героїні, зіставити зі своїм життям і все вийшло.

- І яка ж найбільша проблема була у вашої Аліни?

- Була на початку, потім вона її позбулась. Це те, що Аліна дивилась на соціум і на неї великий вплив мали її друзі та батьки. А потрібно самому визначитись, чим ти хочеш займатись, зрозуміти своє і все для цього робити.

- Є у виставі момент, що подобається глядачам найбільше, судячи з їх реакції?

- Глядач буває різний. Є відкриті й на смішних частинах дуже сміються. А є такі, що думають, що в театрі потрібно сидіти спокійно. Але й вони починають сміятись. Взагалі, сама п’єса смішна. І нам дуже приємно, коли ми граємо і чуємо, як люди сміються. Від цього хочеться ще більше відкривати своє серце.

***

Іронічну музичну комедію «Сім перших робіт Аліни» дивіться у театрі-лабораторії "Vie" 3 і 4 квітня, початок о 17.00.

Вікові обмеження – 16+ (є ненормативна лексика).

Тривалість вистави – 1 година 45 хвилин.

Театр розташований на вулиці Наукового Містечка, 35 і служить укриттям для жителів острова Хортиця.

Т. 095-776-54-32 (є "Телеграм", "Вайбер").

Ми писали, як цікаво та культурно провести перші літні вихідні у Запоріжжі - афіша заходів.

Фото автора