Запорізькі кондитери невтомно допомагають армії
Майже 130 авторських патріотичних пасок поїхали 20 квітня на підтримку українських воїнів.
Патріотичні – тому що кожна пасочка прикрашена оригінальним пряником, на якому зображена українська дівчина і зворушливий напис: «Низький уклін, український солдате!».
Авторські – тому що випечені в кондитерській «Пряничная Пряня», а там власні оригінальні рецепти. Розробка рецепту, придбання інгредієнтів, саме випікання – все це фактично зробила одна людина — хазяйка пряничної Світлана Дорохова.
— Але мені допомагає друг Андрій, — уточнює Світлана.
— Більше сотні пасок — це ж скільки часу на них пішло? – запитав я Світлану, коли вона готувала передати волонтерам ці витончені святкові вироби.
— Працюємо зараз від 7-ї ранку до 8-ї вечора. А сьогодні працюватиму, доки не впаду. Зараз заберуть ці паски для солдатів, у нас звільниться місце, і візьмемося за пряники – нас попросили їх напекти.
Учора ці паски були тістом у красивій чаші. Зробили кілька таких замісів
Поки я розмовляю зі Світланою, до пряничної заходить Наталія. До випікання пасок чи пряників вона не має відношення, просто прочитала у Фейсбуку, що тут потрібна допомога, от і прийшла. Наталія волонтерка, шила стельки для солдатів, коли було холодно.
З пропозицією допомогти у пряничній Наталія прийшла дуже вчасно, якраз пора оформлювати паски. А ця робота дуже клопітка і займає купу часу. Адже кожну пасочку тут загортають у синій і жовтий папір, обв’язують, потім вкладають у прозорий пакетик і знову красиво зав’язують.
— Ці патріотичні паски спекли за власний кошт? – продовжую відволікати Світлану від роботи своїми розпитуваннями.
— 30 пасок так, за власний кошт. Хлопці-волонтери їх забирають, розвезуть по кофейнях, ресторанах. Там їх продадуть за роздрібною ціною (десь 100 гривень за 300-грамову паску), а вся виручка піде на потреби ЗСУ.
Ще 100 пасок замовив народний депутат. Їх відправляють на передову. Депутат сам вибирав макет пряників, які прикрашають ці паски. Від нього надійшли продукти – дріжджі, молоко, масло. Усе решта наше.
— Плюс ваша робота?
— Так. У мене тут записано прізвище депутата, зараз я вам скажу.
— Та, мабуть, не треба. Нехай його прикрасить скромність.
— Запорізький бізнес зараз слушно налаштований, з волонтерами заодно. Ви подивіться: той годує, той возить, той домагає… Ось ми купили яйця за 600 гривень (360 штук), а завжди були за 1200. Про що це говорить? Про те, що постачальники сумлінні, не піднімають ціну.
— А дефіциту продуктів не відчуваєте?
— Ні. Ми, наприклад, отримуємо пудру цукрову зі Львова, вона вважається найкращою в Україні. Спочатку були побоювання, що перерветься ланцюжок постачання, я навіть продумувала схему, як же привезти цю пудру. А виявилося, що все прекрасно доставляється поштою.
Поки я запитую, а Світлана відповідає, водночас роблячи свої справи, патріотичні авторські паски набувають довершеного вигляду і готові до відправки на передову чи виручати гроші для ЗСУ. Ось-ось за ними приїдуть волонтери.
— Розкажіть рецепт цієї краси у ваших руках.
— О, вам ніхто не дасть свій рецепт. Це секрет фірми, такі речі не розголошуються. Скажу тільки, що рецепти ми самі розробляємо.
— Захоплює ваша волонтерська невтомність. Сил вам і натхнення.
— Сьогодні, завтра, післязавтра пектимемо паски. А ще пряники для волонтерів.
Я готова і не їсти, і не спати, аби лише поскоріше Перемога настала.
Автор: Михайло Семеренко
Фото: Олександр Прилепа
