Останнє пристановище патріарха – Володимирський собор. Де похований батько Філарета, ніхто не знає
- Я навернувся до Бога через смерть батька — говорив почесний патріарх Православної церкви України Філарет. - Смерть батька була поштовхом до питання: чи Бог існує, чи не існує? Якщо Він не існує, як нас вчили тоді в школі, то зі смертю людина перетворюється в небуття, просто зникає.
Тому, якщо це правда, що людина перетворюється в небуття, то мого батька немає. А як же немає його, коли я його люблю? Хіба можна любити неіснуюче? Не можна. А якщо я люблю, то любов засвідчує, що батько і після смерті повинен існувати. Значить є вічне життя. А якщо є вічне життя, то є і Бог, якому я повинен служити.
2010 рік. Патріарх Філарет у Запоріжжі
Тато патріарха
Батько патріарха – шахтар з Донеччини Антон Дмитрович Денисенко – загинув на війні. Згідно з документами, вбито в бою біля села Коновалова Запорізької області 24 вересня 1943 року. Там же похований у братській могилі.
Читайте також: У Запоріжжі планують перейменувати 13 шкіл - містян запрошують проголосувати
Навесні 2019 року я відвідав це село. Знаходиться воно у Василівському районі.
Крихітне — півтора десятка дворів — Коновалова, певно, доживало свого віку. Жодного пам'ятника солдатам чи братської могили я там не побачив. Лише відчуття поголовної бідності, приреченості та похмурої настороги до заїжджого витало на єдиній вулиці того села.
Навіть якось по-особливому боляче стало за батька почесного патріарха. «Невже за це ось убожество він і склав голову», - промайнула зрадлива думка.
Мало бути соромно за такі села-голодранці, як Коновалова, адже на той час минуло 74 роки по війні. Але тоді, навесні 2019-го, здається, було не соромно. Звикли.
Вибач, рядовий Денисенко.
Натомість поряд — село Долинка, колишнє Червоноармійське. Життя тут видавалося значно бадьорішим, відчувалася фермерська жилка.
Читайте також: Собаки все ще чекають повернення господарів: як виглядає село Запорізького району у кіл-зоні (фото)
Зробив я в Долинці це фото пам’ятника воїнам, є там братська могила — поховано 173 солдати.
Дивлюся на прізвища, закарбовані на обеліску: Галун… Гранкін… Давидян… Є Денисенко!
От лише ініціали не сходяться - замість А. Д. (Антон Дмитрович) - Т. Ф.
Помилка? Можливо.
Доводилося читати, що 1964 року тут провели перепоховання. Очевидно, перенесли останки солдатів з могил довкола, зокрема з поховання у Коновалова. Напевно, тоді й закралася помилка?
Читайте також: Від синагоги кравців до підземних рядів: де у Запоріжжі можна на мить опинитися в минулому (фото)
Цими думками я згодом поділився з одним цікавим чоловіком. Час нині такий, що не варто називати ім’я (його населений пункт тимчасово окупований загарбниками), але повірте: він багато зробив, аби прояснити долі солдатів Другої світової війни, тож у темі розбирається чудово.
Ось яку відповідь я отримав від нього навесні 2019 року.
«Я подивився архівні документи по Денисенку. І ось що з’ясувалося.
Денисенко Антон Дмитрович, 1903 року народження, загинув 24 вересня 1943 року біля села Коновалова. Там і був похований (донесення про безповоротні втрати по 103 полку 34 дивізії).
Однак у списках, наданих до паспорта військового поховання в селі Долинка, його прізвища немає.
У списку є Денисенко, але не Антон Дмитрович, а Трохим Федотович – з явно помилковою датою загибелі: 8 лютого 1943 року.
Денисенко Трохим Федотович – а я вважаю, що саме його занесли до списку поховання – 1912 року народження, з Малої Токмачки Оріхівського району, воював у 827 інженерному батальйоні 5 ударної армії, сапер. Загинув 8 лютого 1944 року (а не 1943), підірвавшись на міні під час знешкодження мінного поля. Похований біля хутора Веселий Жашківського району Київської (тепер Черкаської) області.
Чому і як він потрапив до списку похованих [у Долинці], незрозуміло. Хтось із рідних, хто мав стосунок до формування реєстру, вирішив увічнити його ім’я?
До речі, до списку похованих занесено ще 5 прізвищ з явно помилковою датою загибелі».
Читайте також: Вперше в історії: FPV-дрон запорізького виробництва знищив російський гелікоптер (відео)
А в мене після прочитання цього листа виникло ще одне запитання: якщо навіть Трохима Федотовича хтось і вирішив увічнити, то чому саме в Долинці Василівського району, якщо він родом з Малої Токмачки Оріхівського району і призивався Оріхівським райвіськкоматом?
Суцільні запитання та загадки.
Але ось згодом - у травні 2019 року - я отримую від цього товариша за листуванням наступне повідомлення — з інтригуючим початком: «Історія Денисенка А. Д. стає ще цікавішою і незбагненною».
Овва! Читаю далі.
«Сьогодні в розмові зі священником з села Виноградне отцем Пахомієм я згадав історію батька патріарха Філарета. А він мені й каже, що ім’я Антона Дмитровича є на меморіальних плитах поховання біля села Зелений Гай Василівського району. І вже кілька років отець Пахомій разом з отцем Романом з Василівки (обидва з УПЦ КП – ПЦУ) їздять до цієї братської могили і служать там службу.
У моїх архівах є світлини цього поховання – колись фотографував їх. Знайшов, дивлюся: дійсно, на плиті № 3 є рядок «Денисенко Антон Дмитрович»…
Братська могила біля села Зелений Гай
Восьмий зверху – той самий рядок
Поховання знаходиться окрай траси Харків - Сімферополь, зліва метрів триста за поворотом на Бердянськ (якщо їхати із Запоріжжя на Мелітополь), перед селом Зелений Гай.
Як прізвище Денисенко з’явилося на плиті цього поховання, майже за 20 кілометрів від місця загибелі і первинного поховання солдата, мабуть, одному Богу відомо.
Років сім-вісім тому я натрапив у Подольську [у Центральному архіві міністерства оборони РФ] на документи, які складали поховальні команди. Там указувалося точне місце могил з прив’язкою до місцевості, список похованих, навіть зазначалося місце кожного в могилі.
Це були братські могили на полі між західною околицею села Підгорне і трасою на Бердянськ. На цьому полі ще є три великих кургани - могили прив’язували до них. А одна могила знаходилася на полі праворуч від харківської траси напроти повороту на Бердянськ.
Тепер цих поховань на полях уже немає, і я вважаю, що останки солдатів перенесли в могилу біля Зеленого Гаю.
На жаль, я загубив ті документи поховальних команд.
Наш запорізький степ. Це фото автор публікації зробив пізньої осені 2021 року між Василівкою і селом Зелений Гай. Удалині видніються вочевидь ті самі кургани, до яких прив’язували могили
Якихось пояснень, чому ім’я Денисенка Антона Дмитровича з’явилося на братській могилі біля Зеленого Гаю, а Денисенка Трохима Федотовича – у Долинці, я не маю. Утім, вважаю, що останки батька патріарха ніхто не віз із поховання з-під Коновалова до Зеленого Гаю (поруч є братська могила в Долинці), як і останки Денисенка Трохима Федотовича – з Черкаської області в Долинку.
Ось така зовсім заплутана і незрозуміла історія».
* * *
Де ж насправді спочиває батько патріарха Філарета?
Одному Богу відомо.
Чи дізнаємося ми колись цю таємницю?
Але ж таємниця нічого не важить, якщо Антон Дмитрович живий.
«Як же немає його, коли я його люблю? Хіба можна любити неіснуюче? Не можна. А якщо я люблю, то любов засвідчує, що батько і після смерті повинен існувати. Значить є вічне життя».
Батьки патріарха Меланія Кирилівна й Антон Дмитрович. 1920-ті роки
2010 рік. Патріарх Філарет у Запоріжжі
Фото: Олександр Прилепа, Михайло Семеренко, архів редакції, pomisna.info, radiosvoboda.org
Раніше ми розказали, що в Запоріжжі медики «швидкої» повернули до життя чоловіка після зупинки серця