Жан Сєлєзєнєв: біолог, який заспівав, і почав зніматись у серіалах
"Агенти справедливості", "Реальна містика", "Речдок", "Готель "Галіція", "Філін", "Пес", "Слід", "У неділю рано зілля копала" - в цих і в інших серіалах можна побачити запорізького артиста Жана Сєлєзєнєва, з яким поспілкувалася про кіно журналістка zprz.city.
Читайте також: Потрібно мати впевненість в собі та готовність робити щось дивне - запоріжанка знялась у Польщі в серіалах для Netflix
Жан Сєлєзєнєв — актор та музичний керівник Запорізького Театру поетичної пісні під керівництвом Олени Алексєєвої, де чудово грає на гітарі та виконує авторські пісні, у нього баритон.
У фільмах же Жана можна побачити в зовсім іншому амплуа. Він грає професорів, лікарів та інших інтелігентних героїв. І до повномасштабної війни Жан досить активно знімався, їздив на зйомки до Києва. У його послужному списку – десятка півтора серіалів та повнометражний фільм «Шляхетні волоцюги».
Як розповів zprz.city Жан Сєлєзєнєв, у кінці літа він знімався у Києві у восьмисерійному мелодраматичному серіалі «Вглиб кролячою норою» («Вглиб кролячої нори» або «Впізнай мене»), який має вийти у цьому році. Головна героїня серіалу пройде шлях від невпевненої дівчини до сильної жінки. Її підтримкою і коханням стане військовий Богдан, який повернувся з передової й у якого є свої складнощі в житті.
- У мене в серіалі звична іпостась – професор психології. Щоправда, психологом бути ще не доводилося. Девіації від латинського deviatio (відхилення) – це все треба було вивчити. Була купа спеціальних термінів, - розповідає Жан Сєлєзєнєв.
- Скільки днів для вас тривала зйомка?
- Два дні. Зазвичай невеликі сцени, навіть якщо режисер вибагливий, проходять досить швидко. Але перебувати на майданчику необхідно з ранку і до вечора – треба загримуватись, костюми.
- Грим був складний?
- Ні, я був схожий сам на себе – цього було достатньо.
- А який грим був у вас найнезвичайнішим?
- Для ролі у фільмі "Шляхетні волоцюги" мене загримували так, ніби я побитий, а ніс зламаний. (До речі, такий грим займає пару годин). Зробив кілька фото у цьому вигляді та опублікував у соцмережі. І тут же видалив, бо посипалася коментарі, що співчувають. Люди не читали тексту під фото. А грим було зроблено дуже натурально.
- Жане, а як ви вперше потрапили на зйомку?
- За другою освітою я — актор драмтеатру та кіно. Було цікаво спробувати себе та у фільмах. Почав із того, що записав відеовізитку у Києві, на телеканалі «Україна» (за попереднім записом). Її розмістили у банку даних акторів. Іноді пропонують зробити самопроби – це самозапис відео епізоду.
- Цікаво, хто ви за першою освітою?
- Біолог. Це данина волі батьків. Коли в п'ятому класі я заявив, що хочу стати актором, сім'я дружно відмовляла мене. Зрештою, піддався на вмовляння. Але біолог так і не пропрацював ні дня. Наш випуск відбувся в 90-ті. А тоді не те, що біологи — і робочі були непотрібні.
Щодо музики: коли мені було років 12, у нас у будинку з'явилася гітара. Надалі, як міг, "нахоплювався" будь-де. Втім, це нерідко трапляється навіть в успішних музикантів.
Я постійно відвідував театральні студії. А коли доля звела з Театром поетичної пісні Олени Алексєєвої, то виявилось, що це моє. Акторське відділення Запорізького національного університету закінчив уже у зрілому віці.
У Театрі поетичної пісні працюю з моменту заснування, 25 років, це гарна акторська школа. Завдяки цьому комфортно почуваюся в кадрі. Так, багато акторів-початківців бояться камери. Ми ж практично усі наші спектаклі записуємо, наші концерти часто знімає телебачення. Тому скляного ока об'єктива я не лякався абсолютно.
- Згадайте, будь ласка, про перші зйомки.
- Перший знімальний день проходив на цвинтарі в центрі Києва. (Як мені сказали, там взагалі нерідко відбуваються зйомки). Знімали з 2 години дня до 2 години ночі. Це був серіал "Реальна містика", де я грав професора, який очолив тоталітарну секту.
- Чи є мрія знятися в якомусь фільмі?
- Завжди хотів знятися у повнометражній художній стрічці. Там вимоги набагато вищі, ніж у серіалах, і відбір акторів жорсткіший. І мрія збулася – зіграв божевільного професора у комедії «Шляхетні волоцюги» 2018 року, рімейку польського фільму «Бродяги».
Кіно веселе, чого там тільки немає: танцюючі джигу НКВСшники, есесівці з таємничими артефактами, бойові карлики...
На знімальному майданчику з'ясувалося, що режисеру потрібен не просто божевільний професор, а зрушений на всю голову. Він то плаче, то сміється, то нюхає під столом якийсь порошок і від цього у нього ще більше глюків. А потім ще катівні НКВС… Роль епізодична, але епізод яскравий і досить великий.
- А яка ваша улюблена кінороль?
- Ролей, що запам'яталися, багато, але хочеться відзначити судмедексперта Тарасовича (одна з головних ролей. - Ред.) у серіалі "Загадка для Анни" 2019 року. До цього персонажа довелося "приростати". Як і годиться, я приїхав на перший знімальний день зі своїми заготовками, зі своїм баченням ролі.
Проте режисер Олександр Сальников, на моє велике розчарування, всі мої задуми забракував. Довелося будувати роль безпосередньо на майданчику, у реальному часі. До цього я не був готовий. У кадрі роль вийшла переконливою, але пам'ятаю, як важко довелося в перші дні, поки я, нарешті, не почув від режисера: "Ось він, наш Тарасович!".
Також Жан поділився своїми думками про кіно під час війни:
- Зараз ведеться багато суперечок про те, чи варто витрачати гроші на кіно, коли фронту так потрібні дрони, боєприпаси, амуніція і багато чого. Все це правда. Але пригадаймо, що навіть за часів Другої світової про ці речі не забували. Кіно, музика, театр – це те, що без перебільшення допомагає нам вижити, осмислити те, що відбувається, залишатися людьми у нелюдських умовах.
Читайте також: Як зірка серіалу "Жіночий лікар" Андрій Ісаєнко знімався у фільмі на Хортиці - ексклюзивні спогади
Були випадки
Закопали на зйомках - процедура виявилася моторошною
В одній із серій детективного серіалу «Слід» героя Жана Селезєнєва... закопують. Він згадує про цю незвичайну для себе зйомку:
- Я зіграв батька талановитого IT-шника, який потрапив у біду. Не можу сказати, що роль була багатослівною — мого героя досить швидко вбиває його колишня. Із самого початку мене попередили з позначкою «важливо», що мене закопуватимуть. Багато акторів з побоюванням йдуть на такі речі. Мене ж це навіть якось спочатку потішило, і я погодився.
Насправді проте, процедура виявилася і моторошною. Тебе натурально закидають землею. І коли зовсім поруч із головою чуєш стукіт лопат, це кілька… хм… хвилююче. Далі, проте, мого персонажа розкопують доблесні оперативники. Думка в цей момент тільки одна: «Тільки б не промахнулися лопатою!».
Але ось я розкопаний, лежу із заплющеними очима, як годиться. Чую, як перемовляються хлопці зі знімальної групи: «Дивися! Повзе! Знімай». Пауза. Другий голос: «А ось було б чудово, якби він у нього з носа виповзав». Я не витримую, і, намагаючись не ворушити губами та не іржати, відгукуюся: «Хлопці, ви чого задумали?». Дякувати Богу, все обійшлося. А хто там повз, я так і не впізнав. Ще один цікавий акторський досвід – у скарбничку!
"Котів все одно люблю"
Жан Селезенєв знімався також у рекламних роликах корму для тварин. Як він розповідає, зніманя запам'яталось:
- Із цими зйомками пов'язана особлива історія. За ідеєю замовників я повинен був, сидячи за столом, тримаючи на руках і ніжно погладжуючи бенгальського кота, вимовити фразу, яка займала 3-4 секунди. Але виявилося, що бенгальські коти — напівдикі створіння, і зовсім не терплять рук. Знімали епізод години півтори.У перерві між нашими зйомками записували подібний епізод, що знімався з собакою: долматинець спокійно дозволяв себе ставити в будь-яке становище, хоч би яке захотів режисер.
Кіт же змучив усю групу! Знімати тварину іншої породи не можна було. Бенгальська кішка – бренд фірми. Зрештою, він теж трохи втомився, опинився на столі і застиг на 4 секунди.
Прибув додому я весь подряпаний. Але котів все одно люблю, навіть після цього випадку.
По дорозі на зйомки
На знімання до Києва Жан Сєлєзєнєв їздить поїздом. Якось його вразив випадок з провідницею. Жан згадує:
- Вікно у купе не закривається. Ніяк. Особисто мені не заважає, але ось симпатичній супутниці здорово дме. Покликали провідницю, щоб вона покликала якогось дядька Васю.
Читайте також: Я б порадив фільми зі мною - яке кіно будуть дивитись на новорічні свята відомі запоріжці та мелітополець - ексклюзив
Провідниця ж, жінка дуже середніх фізичних параметрів, легким рухом плеча закриває чортове вікно. Я осоромлений. Щоб розрядити обстановку, питаю: «Ви, часом, коня на скаку не зупиняєте?». «Вбиваю нахрін», — слідує блискавична відповідь. Провідниця урочисто видаляється.
Ми писали, що Запорізькому Театру поетичної пісні нещодавно виповнилось 25 років, про деякі найяскравіші моменти його історії та про одну з вражаючих театральних ролей Жана Сєлєзєнєва.
Ми писали, що запоріжанка переклала сценарій для прокату оскароносного фільму: що було найцікавішим.
Фото автора та з архіву Жана Сєлєзєнєва
