Чоловік пішов на фронт у перші дні повномасштабної війни
Військовослужбовець мінометної батареї 75 батальйону 102 бригади ТрО Ігор на псевдо «Фахівець» мав одразу кілька законних причин не йти на фронт. Проте чоловік вирішив захищати Україну, і в перші дні повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт. Історію героя розповіли на сторінці бригади у фейсбуці.
Читайте також: Улюблениця усього взводу: на передовій в Запорізькій області бійцям допомагає бельгійська вівчарка - фото
"Я - батько трьох неповнолітніх дітей, студент вищого навчального закладу (справжній, а не «фейковий», який раптово вирішив піти повчитись після 24 лютого 2022 року, щоб відкосити від армії, - зауважує «Фахівець»), та ще й болячок в мене набереться, щоб списатись на ВЛК. Але я тут - на війні, з перших днів – прийшов у військкомат 26 лютого", - розповідає боєць.
У цивільному житті Ігор займається ремонтом автомобілів – має СТО, автомагазин.
Зараз він в мінометній батареї на посаді техніка – ремонтує та обслуговує транспорт, міномети та, загалом, всю техніку, що там є.
«Коли я прийшов в армію, то спочатку хотів у розвідку. Я сам мисливець, люблю постріляти, люблю активний спосіб життя. Але мене призначили в «мінометку». Я зайшов у розташування підрозділу, трохи розчарований призначенням, з думками «якась «мінометка» – що воно таке, що там роблять…».
Так от, заходжу у розташування – а там двоюрідний брат Да Вінчі сидить, він каже мені «Ігор, ти знаєш, що артилерія – це Боги війни?». Тоді в мене одразу змінились думки про мінометну батарею і я аж став гордитись, що я «Бог війни», - пригадує боєць своє знайомство з підрозділом.
Читайте також: З круїзного лайнера - в окопи на передовій: історія мінометника запорізької бригади ТрО
Ігор каже, що не розуміє чоловіків, які ховаються від військкомату або обманом виїжджають за кордон.
«Колись, коли мене запитають мої діти «Тату, що ти робив, коли була війна?», мені не соромно буде глянути їм у вічі і відповісти з гордістю: «Я воював!». А от що скажуть своїм дітям ті, котрі ухиляються, або просто ігнорують війну, котрі повтікали за кордон? Чи не буде їх совість мучити, за те, що не доклали зусиль для захисту держави?
Іноді з’являються відео, на яких працівники ТЦК тягнуть за руки молодих здорових хлопців, а ті пручаються, б’ються, ображають ще й роблять винними військкомів – мені дуже за них соромно. Невже у них нема достоїнства піти самим у той військкомат, а не ховатись вдома під ліжком?
Вони бояться загинути на війні – але ми теж боїмось, всі бояться, тим не менше ми вже півтора року тут, воюємо на Запоріжжі», - каже Ігор.
Боєць вважає, що треба пересилювати свій страх, щоб і ти сам, і твої діти могли тобою пишатися.
«Хочу звернутись до усіх хлопців, котрі ще не стали до лав ЗСУ – не бійтесь, ідіть до української армії, ви ще будете цим пишатись!», - каже герой.
Раніше ми розповідали про мешканця Франції, який приїхав на передову в Запорізьку область нищити ворогів.
Фото: 102 бригада, Сергій Місюра
