Покинула рідний дім - історія студентки з тимчасово окупованого села Запорізької області
Дарʼї – 20 років. До 2022 року вона жила у селі Новофедорівка Пологівського району Запорізької області. Пів року їй довелося провести в окупації. Її історію розповіли на сторінці Пологівської міської територіальної громади а також поділилися корисними контактами.
Читайте також: Вулиці порожні, лікуватись ніде, на людей тиснуть - як виживають українці у тимчасово окупованих Пологах
В окупації Дар'я не розуміла що їй робити, адже мобільного зв'язку та інтернету не було.
Влітку 2022 року дівчина прийняла рішення виїхати до Запоріжжя. У Василівці вона стояла у черзі на виїзд цілий тиждень. Але Дарʼї вдалося потрапити на підконтрольну територію.
Зараз дівчина допомагає плести маскувальні сітки для військових. А щоб відволікатись від негативних думок, займається йогою, медитаціями та спілкується з подругою.
Студентці було важко покинути рідний дім. Але для себе вона обрала безпеку. Раніше вона хотіла якнайшвидше поїхати з рідного села, щоб навчатися у Запоріжжі. А тепер зрозуміла, що хоче повернутися у рідне село, коли воно буде звільнене.
Молодіжні центри у Запоріжжі
В Запоріжжі для згуртування студентської молоді активно працюють молодіжні центри, які запрошують активно та змістовно провести своє дозвілля:
- Запорізький обласний центр молоді, вул. Патріотична, 49.
- Молодіжний центр "Піпл.юа", пр-к Маяковського, 7.
Куди звертатись для допомоги в евакуації на підконтрольну територію України
Якщо вам або вашим рідним потрібна допомога в евакуації на підконтрольну територію України звертайтесь до організацій:
“Допомагаємо виїхати”, детальна інформація за телефоном +38 (093) 17-76-458.
Читайте також: Родина переселенців з Поліг відкрила у Запоріжжі ресторан з авторськими стравами - як їм це вдалося
“Help People”, детальна інформація за номером +380 93 69-69-788.
Ми публікували велике інтерв'ю-свідчення жительки Полог Людмили, якій вдалося виїхати в перші місяці окупації. Вона згадувала, як 3 березня 2022 року, коли в Пологах почалися бої, зникла електрика (її включили лише через 11 днів) та інтернет, але це ще було не найгірше. Людмила теж дуже чекає визволення рідного міста, як і багато її земляків.
Плакат Лариси Клімової
