У Запоріжжі відкрили виставку художника, який зумів заглянути у душу Хортиці
Свій 75-й день народження відомий запорізький фотохудожник Сергій Лавров відзначив на відкритті власної персональної виставки у фотоклубі. Там побували журналіст і фотограф zprz.city.
Під час урочистостей та вітань голова Запорізької обласної організації Національної Спілки фотохудожників України й учасник виставки Олег Бурбовський назвав Сергія Лаврова одним із найкращих фотомайстрів. А фотохудожник Євген Ком відзначив неперевершені пейзажі Лаврова та позитивність і життєствердження виставки в цілому: "Вона дає надію".
Читайте також: У запорізькому музеї відкрили нову виставку - фоторепортаж з презентації
На світлинах, яких понад 70 - відомі люди Запоріжжя в незвичайні моменти, кадри із поїздок в зону АТО/ООС, краєвиди Хортиці та міста, багато фотографій з футбольних пляжних ігор. Окрім величезної кількості квітів на презентації виставки імениннику подарували футбольний м'яч.
- Більше ніж двадцять років знімаю пляжний та мініфутбол, там головний суддя та організатор Володимир Біляєв. Він попросив мене зробити цього року фотозвіт про діяльність пляжного футболу. Я взагалі не планував робити цю виставку, але якщо так, то вирішив поєднати. Пляжному футболу відведено приблизно третину виставки, – відповідає на запитання zprz.city Сергій Лавров, якого ми розпитали про виставку.
- Що найбільше вразило вас у поїздках до АТО, а пізніше до ООС?
- Вразило з дуже сумного боку, що на дорогах стоїть кинута техніка, валяються трупи у посадках, розбомблені селища – це жахливе видовище. Ось, наприклад, знімав Святогірськ – церкву (це не Свято-Успенська Святогірська лавра) та російські розбиті танки, такий контраст. До слова, церкви рятували людей, там були біженці. Такі враження... Хоча їх багато, але я не загострювався тільки на війні.
- Яка фотографія на виставці найраніша?
- Все почалося з цієї фотографії, вона зроблена у 1984 році (Сергій Лавров показує на фото своєї дружини, тоді – майбутньої, Наталії. - Ред.). Ми зустрілися у Ясній Поляні. Я тоді жив у Орлі. вона – у Запоріжжі.
До цього я зробив фоторепортаж, як у Ясній Поляні знімають фільм "Лев Толстой". Мій фотопортрет Сергія Герасимова в образі Толстого надрукували в "Літературній газеті". Тоді я ще не був професійним фотографом. Можна сказати, що професіоналом мене зробив Герасимов, який сказав, побачивши фото зі знімання: "Чим би ти не займався, ніколи не кидай фотографію".
До Наталі потрапила газета з моєю світлиною, і вона, бувши там проїздом, вирішила відвідати могилу Толстого. Вийшла з поїзда з цією газетою, зустріла мене і спитала, де що знаходиться. А я дістаю оригінал фотографії – здивування не було меж!
Наталія Лаврова уточнює:
- Це було 1983 року, а 1984 року у нас уже народився старший син. Коли я приїхала до Ясної Поляни, то там все було зачинено і я пішла на могилу Толстого. А переді мною йшов Сергій. Я одна, на лісовій стежці. Обігнала його , першою підійшла до могили Толстого і стою.
Тут підходить Сергій і була така приємна тиша, що я сказала: "Все життя хотіла побувати біля могили Толстого, побачити садибу, а все закрито". А він відповідає: "Хочете, я вам покажу живого Толстого" і дістає фото з написом, в якому Герасимов дякує йому. Це мене розташувало. Ми походили, він мене сфотографував, зробив те саме фото.
Як зізнався zprz.city Сергій Лавров, коли він познайомився з Наталією, то був одружений:
" У мене була хороша перша дружина, але вона ненавиділа фотографію і говорила мені: "Якби не ти, такий творчий, я б собі порядного мужика знайшла". Тоді ми ще не розлучалися, але кожен уже жив своїм життям".
- Коли ми познайомилися, то я не думала, що це буде зустріч на все життя. Але зрозуміла, що Сергій близький мені за духом. Ми познайомилися тижнів за два до дня його дня народження. Мені хотілося написати йому, але я витримала 10 днів і написала 17 жовтня, привітала. А освідчився він мені, коли приїхав до Запоріжжя, на Хортиці, - додає дружина фотохудожника.
До речі, саме Хортиця стала головною у творчості Сергія Лаврова, який закохався в острів та створює просто шедевральні фотографії. Він згадував:
- Саме місто спочатку не дуже вразило, бо заводи на той час дуже диміли, і Запоріжжя здалося мені сірим і похмурим. А коли Наталя повела мене на Хортицю, там переді мною відкрився зовсім інший світ.
Є Наумова балка, там степова зона, а коли виходиш на берег, відкривається вид на скелі Рогози. Могутній Дніпро, чудові скелі та осіння природа – все це мене так вразило, що я подумав, ось би тут пожити. Мені захотілося спостерігати, зняти Хортицю, відобразити її сутність, зазирнути в її душу, вона для мене, як жива... Так і сталося, я опинився в Запоріжжі.
Як я казав, тоді ще не був професійним фотографом, а мені треба було якось стверджуватись. І я пішов позаштатним кореспондентом до вашої газети "Індустріальне Запоріжжя". При цьому працював й на виробництві - на титано-магнієвому, на алюмінієвому та на трансформаторному заводах.
– Ваша попередня персональна виставка проходила п'ять років тому. Які три головні події сталися за цей час у вашому житті?
- Найжорстокіша і найголовніша подія - повномасштабна війна, це кошмар. Я сам із Росії й в мене серце розривається (ледве стримує сльози. – Ред.).
Друга подія – вихід спільної книги-альбому із запорізьким письменником, поетом Олександром Медком, збірки його віршів у стилі хоку «Прозора межа мови». На жаль, після презентації Медко пішов у інший світ.
Третє пов'язане з онуками – хтось у школу пішов, хтось займається футболом. Звичайне нормальне людське життя - це також подія.
А мій син Ігор уже десять років займається фотографією, розділивши мою любов до природи Хортиці й має своє бачення.
Читайте також: Київський художник особисто презентує нову серію картин у Запоріжжі - коли відкриття виставки
Додамо, що у Сергія Лаврова виходили календарі та буклети зі знімками острова, альбоми «Віковічна Хортиця» (2009) та «Острів Хортиця» (2017).
Приходьте!
Виставка Сергія Лаврова працюватиме у фотоклубі(просп. Соборний, 159) до 26 жовтня. Вихідний - неділя (в розкладі можуть бути зміни). Час роботи з 10.00 до 17.00.
Вхід безплатний.
27 жовтня відкриється виставка ще однієї зірки запорізької фотографії Євгена Кома.
Фото Євгенія Светлова
