Від навали окупантів Чернігів захищав працівник Запорізького ливарно-механічного заводу
На офіційній сторінці Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного часто розповідають історії українських захисників під хештегом #Україна_тримається_на_наших_плечах. Чергова історія — про військового Юрія із Запоріжжя. До війни він працював газорізальником на Запорізькому ливарно-механічному заводі.
Служити Юрія відправили на Чернігівський напрямок. Попри велику любов до рідного міста, боєць жодного разу не звертався до командирів з проханням перевести його на запорізький напрямок, адже своїм домом він вважає всю Україну.
– Вся Україна – мій дім. Немає різниці, який куточок цього дому боронити, – говорить Юрій. – Впевнений, там є кому захистити моє рідне Запоріжжя. А я, значить, більше потрібен на Чернігівщині.
Про свій перший бій за Чернігів боєць розповідає коротко і без зайвих сантиментів:
– За час бою я пережив три стани: спочатку страх, потім цікавість і азарт. Не було хвилювання, лиш розуміння, що ворога, який прийшов на нашу землю, треба давити. І дай Боже, задавимо зовсім, – розповів боєць.
Найстрашніше, за словами військового, — це бачити, як від війни страждають мирні люди.
– Чесно кажучи, страшно було бачити наслідки звірств росіян, страждання цивільних у місті. Якось одразу після обстрілу везли до шпиталю бабусю з дідусем. Міна впала в кількох метрах у момент, коли вони просто прогулювалися по парку. Обох тяжко поранило, море крові. Того, що я там побачив, мені вистачило на все життя, — розповів Юрій.
