Агресорів відправляють у пекло
Шириться географія російських регіонів, куди із Запорізької області везуть трупи загарбників.
До згаданих раніше Алтайського краю, Іркутська, Дагестану, Північної Осетії, Оренбурзької, Калінінградської, Тверської областей долучилися нові адреси.
У Курській області офіційно повідомили про загибель на Запоріжжі єфрейтора російської армії Николая Букина. Цей механік-водій з артилерії, очевидно, був затятим загарбником, бо мав досвід Кавказу та Сирії. Та в нас його вміло відправили в пекло.
Наступні два туристи у тому ж напрямку – з Північної Осетії. Один з них – старший прапорщик Дмитрий Корнеев – служив у в/ч, що дислокується в Чечні й була послана нищити Україну. Після бою в Запорізькій області (очевидно, під Василівкою) Корнеев став трупом. Єфрейтор Беслан Лукожев тащив службу в розвідбатальйоні в північноосетинському місті Моздок, а потрапив у засідку аж у Пологівському районі. Довелося Путіну нагороджувати єфрейтора орденом Мужества. Головне – що посмертно.
Цим орденом у Росії посмертно нагороджують майже автоматично чи не кожного загиблого окупанта в загарбницькій війні з Україною. Є така дрібничка тепер і в батьків Беслана Лукожева, а сам він лежить на кладовищі в селі Кизляр біля Моздока. А в Моздоку – на тамтешньому цвинтарі – старший прапорщик Корнеев.
Тверська область, село Комари. Рідні Сергея Муравьева, що загинув у селі Златопіль Василівського району на Запоріжжі. Морський піхотинець довоювався на березі Каховського водосховища
Наступний персонаж – десантник Владислав Ерахтин з села Сладковське Свердловської області – добровільно поїхав назустріч смерті. І доїхав до неї у Запорізькій області. Колись він служив за контрактом, але останні 7 років працював на гражданці. Та з початком війни цю жертву пропаганди рідні вже не змогли зупинити: всупереч їхнім умовлянням прапорщик рвонув допомагати «парням». На прощання сказав: «Если со мной что-то случится, похороните рядом с отцом». Слава богу, його воля вже виконана.
А поруч з братом в Астрахані вже похований Абдулаев Руслан Ростам-улы. Старший матрос морської піхоти служив у Каспійській флотилії (дислокація – дагестанське місто Каспійськ), а знищений десь між Гуляйполем і Чернігівкою в Запорізькій області. У тому бою разом з Руслан Ростам-улы вдало вгробилися ще семеро астраханців і один дагестанець.
У свіжій могилі – привезене із запорізьких степів тіло Абдулаева Руслана Ростам-улы
На мусульманському кладовищі дагестанського міста Ізбербаш поховали лейтенанта Азима Муслимова. Він був перспективним окупантом – закінчив суворовське училище у Владикавказі, військову академію протиповітряної оборони в Смоленську, служив командиром зенітно-ракетного взводу в Чечні. З першого дня війни посунув в Україну. Та вже лейтенант Муслимов нікого не збиває – згинув під Енергодаром.
Ще один розумник — Дмитрий Готовец, що кинувся виконувати путінський наказ, прибув вантажем-200 до міста Тихорєцьк у Краснодарському краї. Минулого року він з червоним дипломом закінчив Московське вище військове командне училище, двічі крокував на парадах 9 травня на Красній площі. Недовгою видалась кар’єра червонодипломника – рашистський лейтенант Готовец сконав у Пологах Запорізької області.
На батьківщині на його честь у гімназії поставили «парту героя». І що тішить – це не перша така парта в невеличкому Тихорєцьку. В Україні закінчив свій бойовий і життєвий шлях земляк Готовца Максим Светленко – і теж лейтенант, і теж учасник параду на Красній площі. Усого ж навіжені рашисти в одному тільки Тихорєцькому районі на честь бозна-кого встановили вже 260 таких парт.
Школярі з Курганської області біля «трьохсотого» чи й навіть «двухсотого». Це для них провели тактичну гру «Операция — Z 2022». Здогадуєтесь, кому її присвятили? Правильно, загиблим в Україні землякам. Що тільки не придумають запалені мізки
Автор: Михайло Семеренко
Фото: itv.com, eanews.ru
