Відомий актор Віктор Андрієнко виріс біля вокзалу "Запоріжжя-2" та любив пішки гуляти містом
Наш земляк, актор Віктор Андрієнко буквально прокинувся знаменитим після виходу незвичайного телесеріалу "Шоу довгоносиків". Втім, за більш як 40 років акторської кар'єри він знявся в понад 100 фільмах і серіалах. До речі, 19 вересня Віктору Андрієнко виповнилося 65 років.
Ми писали, що 7 жовтня розпочався показ другого сезону серіалу "Зв'язок", де знявся Віктор Андрієнко. Про свої враження від серіалу актор розповідав на зустрічі з глядачами, під час Запорізького міжнародного кінофестивалю ЗIFF, на якому він був зірковим гостем. Спілкування, де була присутня й журналістка zprz.city, проходило в одному з просторів-укриттів.
Читайте також: У новому сезоні серіалу "Скажені сусіди" з'явиться актриса Ольга Сумська - коли покажуть
Був кулінаром-кондитером і проходив практику в кафе "Марічка"
Втім, на цій зустрічі, що йшла понад півтори години, Віктор Андрієннко розказав багато цікавого. Зокрема, так розповів про початок шляху до акторства:
- Моя перша професія - кулінар-кондитер. Я проходив практику у кафе "Марічка", що було поруч з театром імені Магара, тоді він називався "Щорса". У цьому театрі я працював монтувальником, а потім поїхав з ним на гастролі й тут же відправився поступати в інститут, поступив.
Гастролі проходили у Житомирі. Я вийшов на дорогу і за ювілейний рубль доїхав від Житомира до Києва. Вийшов на Шулявці. Тоді я не знав, що вийшов на цій точці, де пройшло все моє життя. Там - кіностудія імені Довженка; будинок, де я буду жити через 20 років; "общага" циркового училища, де буду жити через чотири роки; дім режисера "Довгоносиків" Віктора Приходька; будинок Гаріка Конна, який писав тексти для "Довгоносиків"; місце, де через 30 років буде канал "СТБ". Тобто, я встав саме туди, де все це пройшло - потрапив туди, куди треба.
В інституті почав працювати каскадерам. Актором мене в кіно не брали. Так сталось, що в одного режисера проби пройшов, а він помер. Другий теж помер. У Миколайчука проходив проби, він теж пішов з життя. І коли Давид Черкаський запропонував мені позніматись у його мультфільмах, я дуже хвилювався за його здоров'я, казав, що може не треба. Але все закінчилось добре.
Страшна шкільна історія
На запитання zprz.city, в якій запорізькій школі вчився, в якому районі міста виріс Віктор Андрієнко відповів:
- Що виросло, то виросла, як казав Кучма. Спочатку була 84 школа. Потім нас перевели у 15 школу, зробили там технічне виробництво (мабуть НВК - навчально виробничий комплекс, коли старшокласники раз на тиждень освоювали обрану професію. - Ред.). По середах у нас було виробництво, тож я кулінаром став.
Вчився у 15-й школі, але не довчився - посварився з директором. Я йому сказав, що так люди не роблять, правду сказав. А він відповів, що якщо Андрієнко не подобається в школі, завтра можна не приходити. Що, якщо Андрієнко не буде у школі, то школа буде краща. Я відповів: "Домовились" і більше в школу не прийшов. Директора, правда, чуть з партії не вигнали, але то інша історія.
І на наступний день я вже працював, знайшов роботу в театрі монтувальником. Мені вже було 17 років, але мене взяли, хоча по закону мали приймати тільки з 18 років. Через тиждень я склав екзамен у вечірню школу. І поки мої однокласники закінчували звичайну школу, я вже закінчив вечірню, тому що треба було їхати з театром на гастролі.
Я дуже вдячний моїм батькам. Коли у шостому класі на зборах з батьками мене запитали, ким хочу стати, я сказав, що артистом. Всі заржали, а папа сказав: "Давайте не будемо. Це його мрія. Хай він мріє".
А коли директор сказав мені, щоб я більше не приходив, там була страшна історія. Я прийшов в себе десь на стадіоні. Не знаю, як я туди потрапив. Я вночі сидів на стадіоні "Локомотив" - там, де Запоріжжя-2, залізничний парк. Виявляється, мене шукали.
Я тоді зайшов додому і сказав папі й мамі: "В школу більше не піду. З завтрашнього дня буду працювати й вчитися в вечірній школі". І вони нічого мені не сказали.
Сорок рейок до драмгуртка
Щодо свого району в Запоріжжі Віктор Андрієнко розповів:
- Я виріс в районі вокзалу "Запоріжжя-2". Якось їхав з одною творчою людиною на фестиваль, він каже: "Віктор, вибачаюсь, я хроплю" - "Дєточка, я жив на Запоріжжі -2 - 40 путей, вночі збирають ешелони, весь час щось оголошують і оттакі ліхтарі світять тобі в вікно".
Пізніше, коли я жив в "общазі" в театральному і в консерваторії, то мені, що на дудці грають, що чечітку б'ють - є спав нормально.
- Є у вас улюблені місця у Запоріжжі?
- Улюблені місця - Запоріжжя. Не можна поділити, сказати - Хортиця... Само собою, Хортиця. Правий берег, я туди просто приїжджав, дивився, гуляв - зелений, красивий район. Парк "Дубовий гай" - це для мене шматок серця. Та все.
Я весь час у Запоріжжі ходив пішки. І вважав, що якщо я все бачу, то це недалеко. Тому я пішки міг піти у Шевченківський район, ще кудись.
Я вчився у драмгуртку у Віри Давидівни Афанасьєвої. Вона весь час міняла палаци культури - то була в "Дробязко", то в Шевченківському, то в ЗТЗ, і я весь час за нею їздив.
Так, від Запоріжжя-2 до Шевченківського ПК треба пройти сорок рейок. У шостій заняття починались, о дев'ятій закінчувались. І мої батьки терпіли, що я ходив туди й назад, після дев'ятої вечора, пішки.
...Як розказав Віктор Андрієнко, зараз він активно займається проєктами для дітей. Про це, та про те, чи планує він відновити "Шоу довгоносиків", розповімо в одній з наступних публікацій.
Фото автора
