Чому ми без вагань ідемо до стоматолога, коли болить зуб, але соромимося звернутися до психолога, коли важко? «Психолог потрібен тільки тим, хто не може впоратися сам» — стереотипи ще досі вплетені в думки українців. Багато батьків вагаються, чи варто вести дитину до фахівця, навіть коли помічають її тривожність, труднощі в спілкуванні чи навчанні. Вони бояться осуду оточення або думають, що це означатиме визнання власного провалу у вихованні. Водночас діти, особливо підлітки, можуть соромитися сказати вголос, що їм важко, бо не хочуть здаватися слабкими.
Психологиня благодійного фонду «Голоси дітей» Олена Лісова розвінчує цей міф і розповідає, як подолати стигму довкола психологічної допомоги — та навчити дітей турбуватися про своє психічне здоров'я так само природно, як і про фізичне.
Психолог — такий самий фахівець, як перукар чи лікар
Ми час від часу стикаємося з ситуаціями, які позбавляють нас опори, викликають тривогу або безсилля. Психологічні труднощі можуть виникнути після травмувальної події, під час складних життєвих змін. Мати їх — така ж частина досвіду, як і фізичні незручності чи побутові проблеми. А звертатися по допомогу в їх вирішенні до людини, яка має спеціальні знання, — прояв відповідальності за власне життя.
«Це таке ж саме піклування про себе, як і тоді, коли ми звертаємося до іншого фахівця в ситуаціях, де вже не можемо впоратися самостійно або справляємося так, що нас це не влаштовує. І тут ми, як правило, не відчуваємо сорому через відсутність таких компетенцій у себе», — пояснює Олена Лісова.
Психологиня наводить прості приклади з повсякденного життя: коли ми не можемо самостійно зробити гарну зачіску, йдемо до перукаря — фахівця саме в цій справі. Коли самотужки не можемо зробити ремонт у квартирі — кличемо майстрів, які мають відповідні навички.
«Психолог — це також фахівець, який має відповідні компетенції у сфері психічного здоров'я й функціонування психіки загалом, а також досвід допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних труднощів. Звернення до психолога — це не ознака слабкості, а навпаки, готовність працювати над собою. Це про велику внутрішню силу», — зазначає Лісова.
З якого віку дитина може відвідувати психолога
Якщо дитина часто плаче без видимої причини, відмовляється йти до школи, замикається в собі, проявляє агресію або тривогу — це сигнали, що їй потрібна професійна допомога. Діти можуть працювати з психологом з того моменту, коли вони вже здатні відносно усвідомлено ставитися до своїх переживань і готові над ними працювати. Загалом уже з дошкільного віку, якщо є труднощі в адаптації чи розвитку. Але важливо не чекати, поки проблеми стануть критичними. Що молодша дитина, то важливішою стає роль батьків у психологічній допомозі.
«У фонді "Голоси дітей", якщо надходить запит про допомогу дитині молодшій за 6 років, психологи працюють насамперед з батьками. Оскільки саме батьки є "світом", у якому проживає малолітня дитина. Вони забезпечують їй комфортні умови для її зростання й розвитку», — розповідає Олена Лісова.
Наскільки батьки є «безпечними дорослими» — здатні бути опорою, розуміють власні емоції та реакції, усвідомлено й відповідально ставляться до своїх ролей — безпосередньо впливає на психологічний комфорт дитини. Батьки створюють емоційний клімат, у якому дитина зростає, формуються її відчуття безпеки та довіри до світу. Зміни, які відбуваються під час співпраці батьків із психологом, впливають і на дитину.
«Чим дорослішою стає дитина — і за віком, і психологічно — тим більше можливостей у неї самої з'являється для роботи над собою. На жаль, в українському законодавстві поки немає чіткого регулювання вікової рамки самостійного звернення дітей по психологічну допомогу. І фахівці нашого фонду активно адвокатують це питання. Адже є випадки, коли батьки недооцінюють проблеми дитини, або й відверто перешкоджають їй у доступі до психологічної допомоги, тоді як сама дитина страждає», — каже Олена.
Дитина має таке ж право на конфіденційність, як і дорослі. Підлітки часто мають свої таємниці, переживання, про які не завжди готові розповідати батькам, — і психолог може стати тією довіреною особою, з якою безпечно поділитися думками.
З 12–14 років дитина вже достатньо дорослішає психологічно, щоб самостійно усвідомити свої труднощі та вирішити звернутися по допомогу. У такому віці підлітки здатні формулювати власні запити, розуміти межі й будувати довірливі стосунки з фахівцем. Якби законодавство дозволяло їм самостійно звертатися до психолога, вони могли б разом з фахівцем вирішувати, чи варто залучати батьків до роботи. Інколи проблема справді вимагає сімейного контексту — тоді батьки стають частиною процесу. Але бувають ситуації, коли підлітку важливо мати простір лише для себе.
«Відвідувати батькам психотерапію, якщо до психолога ходить дитина, бажано, але не завжди обов'язково. Вони можуть отримати консультацію, щоб зрозуміти, як підтримати дитину вдома. Однак нерідко проблеми дитини пов'язані із сімейною динамікою, і тоді психологічне консультування батьків стає важливою частиною процесу. Навіть кілька зустрічей допомагають краще усвідомити власні реакції та вплив на дитину. Консультування для батьків може бути додатковим ресурсом, що підсилює ефект роботи психолога з дитиною», — зазначила Олена.
За її словами, зараз фонд «Голоси дітей» практично в усіх випадках бере або намагається отримати письмову згоду батьків на психологічну роботу з дитиною. У процесі роботи фахівці обов'язково проводять психоедукацію для батьків та надають їм зворотний зв'язок щодо роботи з дитиною, зберігаючи конфіденційність того, що повідомила дитина, якщо тільки це не загрожує її здоров'ю та життю.
Як пояснити дитині, що отримувати допомогу — це нормально
Розмова про психолога має бути такою ж природною, як розмова про візит до лікаря чи вчителя. Батьки та інші авторитетні дорослі можуть навести приклади відомих людей чи власний досвід, щоб показати нормальність цього кроку. Варто підкреслити, що психолог допомагає знайти рішення, коли самостійно важко, і дати дитині відчути, що її приймуть і підтримають у будь-якому стані.
«Важливо, щоб і своїм прикладом дорослі довкола дитини показували, що інколи не справлятися й помилятися — це нормально, це не робить тебе поганим, і що час від часу потребують допомоги навіть успішні люди. Бути сильним не означає завжди справлятися самостійно, а мати опору — не означає залежати від інших. Баланс досягається тоді, коли ми вміємо відчувати та визнавати свої потреби й просити та приймати підтримку, коли вона потрібна», — зазначила психологиня.
Справжня сила проявляється в здатності просити про допомогу й водночас залишатися відповідальним за власні рішення. Адже ми отримуємо допомогу від фахівця, але самостійно вирішуємо, як її використати, які зміни впровадити у своє життя. Олена вважає, що психолог буде безсилим без внутрішньої сили самої дитини. Тобто не зможе допомогти їй без її активної участі та бажання.
«Опора може бути у вигляді близьких людей, психолога чи внутрішніх ресурсів. Важливо навчитися чергувати самостійність і взаємну підтримку, адже бувають часи, коли ми самі можемо стати опорою для когось і джерелом допомоги. Це створює здорову модель стосунків і внутрішню стабільність», — пояснює Олена Лісова.
Коли психолог чітко пояснює дитині власні дії, розповідає про свої наміри щодо допомоги й постійно звіряє їх з її потребами, вона отримує відчуття контролю над ситуацією. А контроль — джерело відчуття власної сили та відповідальності. Дитина розуміє: вона рівноправний учасник процесу, від якого багато залежить.
Як сформулювати перший запит до консультації з психологом
Простота й чесність — найкращий підхід. Перший запит до психолога може звучати просто, адже не потрібно одразу знати точну проблему чи її причини. Достатньо описати свої відчуття, ситуації або труднощі, які повторюються. Але на початку діалогу важливо говорити щиро, навіть якщо слова здаються недосконалими.
«Мені важко справлятися з… і я хочу зрозуміти, як це змінити», — наводить приклад Олена Лісова.
Вона додає, що психолог допоможе уточнити та структурувати запит. Йому важливо розуміти, що хвилює дитину або дорослу людину й не влаштовує її, чого вона хоче досягти в процесі їхньої співпраці, який результат був би для неї бажаним. Розуміти свою кінцеву мету й окреслити для себе свій бажаний стан — корисно для самої дитини чи дорослої людини, адже це мотивуватиме в процесі подолання труднощів.
Аналогії, які допомагають дітям зрозуміти роль психолога
Деякі діти не розуміють, навіщо їм потрібен психолог, або відчувають, що з ними «щось не так», якщо їх ведуть до спеціаліста. Щоб пояснити, що звертатися по психологічну допомогу — це абсолютно нормально й правильно, можна використовувати прості аналогії з повсякденного життя.
Однак перш ніж використовувати будь-яку аналогію, важливо з'ясувати, як сама дитина ставиться до того, з ким або з чим ви порівнюєте. Якщо дитина боїться лікарів, аналогія з лікарем не спрацює.
Якщо вона не любить спорт, порівняння з тренером може викликати опір. Олена радить обирати такі порівняння та сферу, які близькі саме вашій дитині, аби викликати в неї позитивні асоціації. Тоді пояснення буде зрозумілим і прийнятним.
Для дітей молодшого шкільного віку більш зрозумілими можуть бути такі приклади:
- Аналогія з учителем: «Якщо ти не знаєш відповіді на задачу, ти питаєш учителя. Психолог чимось подібний до вчителя, тільки він допомагає розібратися з почуттями й життєвими завданнями».
- Аналогія з лікарем: «Коли болить коліно, ми йдемо до лікаря. А коли болить душа чи серце від важких почуттів — до психолога».
- Аналогія з тренером: «Тренер показує, як правильно бігати чи стрибати. Психолог показує, як правильно справлятися з емоціями».
- Аналогія з інструментами: «Якщо зламалася іграшка, ми беремо інструменти. Психолог — це майстер, який знає, які інструменти можуть допомогти нам полагодити наш настрій».
- Аналогія з казкою: «У казках герой має помічника, який підказує дорогу. Психолог — такий помічник у житті».
Для підлітків більш відповідними можуть бути такі аналогії:
- Аналогія з навігатором: «Коли губишся в місті, навігатор показує шлях. Психолог допомагає знайти дорогу серед думок і почуттів».
- Аналогія з фітнесом: «Як спортзал тренує тіло, так терапія тренує мозок і емоції».
- Аналогія з репетитором: «Репетитор допомагає підтягнути математику чи англійську. Психолог допомагає підтягнути навички спілкування та самопідтримки».
- Аналогія з комп'ютером: «Коли комп'ютер “зависає”, ми перезавантажуємо його. Психолог допомагає перезавантажити думки й знайти нові рішення».
Як зменшити стигму щодо психологічної допомоги в суспільстві
Варто поширювати інформацію про користь психологічної підтримки в школах і робочих колективах. У медіа варто частіше говорити про психологію без сенсацій та стереотипів, показувати реальні історії людей, яким терапія допомогла. Коли люди бачать конкретні результати — як психотерапія допомагає впоратися зі стресом, подолати тривогу, відновити стосунки, знайти сенс у житті — вони починають сприймати її не як щось екзотичне чи соромне, а як звичайну частину турботи про себе.
Кожен з нас може долучитися до цього процесу: говорити відкрито про свій досвід терапії, не соромитися власних емоцій, підтримувати близьких, коли вони потребують допомоги. Чим більше ми нормалізуємо такі розмови, тим швидше зникне стигма, і тим більше людей зможуть отримати допомогу, яка їм потрібна. Слова, які ми використовуємо, коли говоримо про психологічну допомогу, також мають величезне значення. Вони формують ставлення — як наше власне, так і людей довкола.
Олена зазначає, що замість того, щоб казати «він слабкий, тому ходить до психолога», варто говорити «він відповідальний, тому дбає про себе». Замість слова «проблеми» краще використовувати «завдання», «пункти для роботи над собою» або «те, над чим я працюю». Замість стереотипу «психолог потрібен лише тим, хто не справляється» — формулювання «психолог допомагає кожному, хто хоче зрозуміти себе краще та жити усвідомленіше».
«Наш фонд дуже ретельно відбирає психологів, орієнтуючись на їхній професіоналізм, етичність та особисті якості. Після роботи з ними діти й батьки йдуть далі по життю з чітким усвідомленням, що працювати з психологом — не страшно, а інколи — просто необхідно, щоб полегшити собі життя», — зазначила Олена Лісова.
Фонд «Голоси дітей» проводить активну діяльність у напрямі формування культури звернення за психологічною допомогою: навчає фахівців, які працюють з дітьми (психологів, педагогів, медичних працівників, медійників, представників правоохоронних органів та інших); проводить психоедукацію для батьків у форматі батьківських груп, що діють у регіональних центрах; популяризує діяльність психологів через публікації в ЗМІ, відео- та аудіоподкасти; поширює цікаву й корисну психологічну інформацію, а також історії дітей і сімей, які отримали психологічну допомогу й завдяки цьому покращили якість свого життя, через соцмережі.
Цей матеріал створений у межах проєкту EMPOWER за підтримки німецької гуманітарної організації Diakonie Katastrophenhilfe.
Фото надані БФ “Голоси дітей”
Юлія Діденко, БФ «Голоси дітей»
