Бізнес із волонтерством: чи легко розпочати свою справу у прифронтовому Запоріжжі
До повномасштабної війни запорізька модельєрка-закрійниця Світлана Шептій шила одяг для пишних дам та купальники для синхронного плавання і гімнастики.
Тепер створює для військових сумки-рюкзаки-баули, РПС-пояси, несесери, чохли для планшетів та телефонів, підсумки під зброю та інше обмундирування, ремонтує бронежилети та одяг.
Читайте також: Родина переселенців з Поліг відкрила у Запоріжжі ресторан з авторськими стравами - як їм це вдалося
У перші дні повномасштабної війни Світлана прийшла до волонтерського центру "Паляниця", де шила для військових та вчила шити інших.
Згодом Світлана з командою зуміла отримати грант Естонської ради у справах біженців та Запорізького благодійного фонду "Єдність" за майбутнє" за "Програмою розширення можливостей жіночого підприємництва" - обладнання. Та відкрила власну справу.
Для військових шиють безкоштовно (волонтери збирають гроші на матеріали). Також Світлана бере замовлення у цивільних людей, бо потрібно сплачувати оренду та інші поточні витрати.
До речі, 1 квітня виповниться рік, як офіційно відкрилась невеличка майстерня ФОП Світлани Шептій. Журналістка zprz.city побувала там та поспілкувалась з підприємницею та волонтеркою.
Як "Маги і феї" відкрили свій бізнес
Розповідає Світлана Шептій:
– Грант мені знайшла кума. І я зі знайомими волонтерами вирішила взяти участь. Написали бізнес-план, подали заявку. Наша команда називається "Маги і феї" - "МіФ". Щоправда, зараз майже всі роз'їхалися до різних міст і країн, і я шукаю волонтерів.
Ми вже забули про грант, коли нам прийшло запрошення на навчання. Два тижні нас вчили теорії – дали основу, як вести бізнес, як складати бізнес-план та досягати запланованого, економіку та бухгалтерію, психологію роботи у воєнний час.
Після навчання ми подали нову заявку та виграли. Усього з усієї України було подано близько 300 заявок. У Запоріжжі цей грант виграли три команди.
Спочатку ми знаходились у Хортицькій національній навчально-реабілітаційній академії, де нам безкоштовно дали приміщення. Але після того, як академію розбомбили російські військові, довелося шукати нове приміщення.
– До цього у вас був досвід ведення бізнесу?
– Ні. Але мені завжди було це цікаво. Я розпитувала друзів, як вони ведуть свій бізнес, але ніхто не міг до ладу пояснити. А тут мені дали поняття. І я відчула, що можу працювати у цьому бізнесі, працювати з людьми.
"Дві мої професії, закрійник та тренер з вітрильного спорту, досі перетинаються"
- Хто ви за фахом і скільки років шиєте?
- Я кравець-закрійник-модельєр. Після школи закінчила 56-те училище, професійно шию з 1986 року. Але шити почала ще у школі, ходила на курси, у мене виходило. У 1980-ті різноманітності в одязі було не так багато, а гарно одягатися хотілося завжди.
Якщо чесно, то спочатку я вступала до фізкультурного факультету до ЗНУ. Але мене не взяли через поганий зір, а шити взяли (посміхається). Потім ще закінчила інститут фізкультури і спорту у Дніпрі. Тож моя друга професія – тренер з вітрильного спорту. І дві мої спеціальності досі перетинаються.
До речі, коли ми писали заявку на грант, то робили акцент на "воєнку" з переходом у мирний час на товари для туризму та спорту, наприклад, тих самих несесерів.
Але для туризму та спорту поки не шиємо, а продовжуємо робити "воєнку". Коли розробляємо для військових нову річ, то надсилаємо їм і питаємо думку, що треба виправити.
- Чи шиєте бронежилети?
- Зараз не шию, тільки ремонтую. Однією шити бронежилети незручно, неефективно. Багато деталей, на які йде багато часу. У "Паляниці" ми шили бронежилети бригадою. Я кроїла.
"Коли я тримала пробитий бронежилет і дивилася на нього, у мене тряслися руки"
- Що особливо запам'яталося із військових історій?
- Якось прислали на ремонт бронежилет, який був пробитий наскрізь, з величезною діркою. Бронежилет був випраний, але на ньому все одно залишилась кров. Людину поранило, та, на щастя, вона залишилася живою. Коли я тримала цей бронежилет і дивилася на нього, у мене тремтіли руки. Я повністю відреставрувала та відремонтувала його.
І приємно, коли дякують. Наприклад, я розробляла, а дівчата відшивали куртки для дівчат-військових. Вони потім писали: "Дякуємо, у нас просто немає слів, все підійшло ідеально. Це тепер наші улюблені речі. Щоразу, одягаючи їх, ми тепер будемо згадувати вашу підтримку і турботу".
Читайте також: У Запоріжжі працює кафе, де прихистили котиків-переселенців - пухнастиків безплатно віддають у добрі руки
- Що порадите тим, хто хоче, але сумнівається, чи відкриватиме свій бізнес?
- Вважаю, що зараз такий час, коли треба розпочинати. Я хотіла почати це ще раніше, влітку 2022 року, але мене багато хто відмовляв від грантів. Попри війну, в такі часи завжди йде розвиток.
- Цікаво, чи є замовлення від запорожців на "мирний" одяг?
- Замовлення потихеньку йдуть, але загалом затишшя. Чоловіки зазвичай замовляють штани.
Нещодавно жінка замовляла ошатний брючний костюм на весну. І загалом бачу, що спортивний одяг та оверсайз потроху відходить, а повертається класика, романтика. Жінкам хочеться елегантності, суконь, сарафанів.
Ми писали, що запорізькі екскурсоводи плетуть маскувальні сітки для фронту за унікальною технологією - ексклюзив. А нещодавно вони виставили у музеї незвичайні сітки-картини - фото.
Фото автора та надані Світланою Шептій
