Роки щасливого життя зруйнувала ракета: історія мешканців пошкодженого від обстрілу будинку в Запоріжжі

Подружжя Лобанових повернулося додому після ремонту будинку

74-річний Володимир та його 72-річна дружина Олена Лобанови - мешканці будинку на пр. Соборному, 151. Пенсіонери нещодавно повернулися додому в квартал, який понівечила російська ракета в жовтні 2022 року.

Читайте також: В архівах запорізького комбінату зберігся старовинний план забудови центру Запоріжжя

Пара присвятила своє життя розвитку спорту у Запоріжжі. Він - колишній очільник обласного департаменту фізичної культури, вона - тренерка з художньої гімнастики. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну подружжя на декілька місяців вимушено залишили свою затишну квартиру й оселитись на дачі. В жовтні 2022 року російська ракета вдарила в будинок, де мешкає подружжя.


Володимир та Олена заїхали в свою квартиру в 10-му під’їзді будинку,  щозаймає цілий квартал на центральному проспекті Запоріжжя, майже півстоліття тому. В стінах своєї оселі - будували нове життя: розвивали кар’єру, а разом з нею - і свою родину. Саме там у пари народилися і виросли діти, пройшло багато щасливих років. Аж поки не почалася війна, і росіяни не почали нищити місто.

«В той період, під час обстрілів, ми з дружиною жили на дачі. А в квартирі були наш менший син з дружиною і їхніми двома доньками маленькими. 6 жовтня, коли в будинок прилетіло, вони були тут. Перелякалися тоді страшенно, онучки мої особливо», - згадує Володимир.

Діти після тих страшних подій виїхали з міста, а Олена з Володимиром ще багато місяців жили на дачі і не наважувались повернутись додому. Квартира, в якій десятки років будувалось щасливе життя декількох поколінь, залишилася повністю порожньою. Проте, відбудова кварталу стала «сигналом» про те, що додому можна повертатися, розповідають мешканці будинку.


«Ми як дізналися, що почали відновлювати тут все, вирішили приїхати подивитись. І як побачили цей ремонт капітальний, то й захотілось повернутись», - каже Володимир.

Вже третій місяць родина Лобанових спостерігає за активними роботами та реставрацією 15-підʼїздного будинку-велетня. Пенсіонери  на власні очі бачать, як загоюють рани понівеченого ворожою ракетою дому та усувають наслідки влучання ракети. Зараз тут вже замінено тисячі метрів комунікацій, ремонтується дах по всій 300-метровій споруді. Вже виконано 90% робіт, що було заплановано на 2023 рік. Результати утеплення внутрішнього фасаду пара відчула одразу, адже квартира вже, як кажуть власники, стала значно тепліша.

Читайте також: Переїхав жити в підвал, щоб рятувати людей - історія запорізького підприємця, який пережив ракетний обстріл

«Цю частину проспекту в 50-их роках же звели. І, насправді, багатьом будинкам потрібен такий ремонт, як тут зараз роблять. Бо раніше лагодили щось точково. Десь щось прорвало, відвалилося - приїхали, замазали, на тому і все. А зараз роблять все добре. Ми вперше таке солідне будівництво бачимо», - діляться Володимир та Олена.


Особливо пара очікує облаштування прибудинкової території. Нині тут працюють над установкою та оснащенням найпростішого укриття. Його розташовують під землею, а над ним встановлюватимуть дитячі та спортивний майданчики, двір чекає озеленення та  розбудова тротуарів.

«Хочеться, щоб і у нас було затишно. Щоб ми, от з чоловіком вийшли посидіти, поспілкуватись, щоб з онучками нашими можна тут було прогулятись», - каже Олена.

Наразі реставрація кварталу на 160 квартир, що проводиться коштом державного та міського бюджету за підтримки ПАТ «Запоріжсталь», триває. Роботи, заплановані на 2023 рік, вийшли на фінішну пряму. А Володимир з Оленою нарешті повернулися додому та готуються справляти у власній квартирі ювілей чоловіка. Та мріють як і раніше зібратися вдома всією великою родиною.


Також ми писали, що жінки зробили вагомий внесок в архітектуру Запоріжжя, проте довгий час їхня роль замовчувалася або ж применшувалася. Саме вони проєктували не тільки одні з найкрасивіших будівель Запоріжжя, а цілі квартали, які сьогодні є взірцем різних архітектурних стилів та мають статуси пам’яток. Проте часто архітекторки знаходилися в тіні своїх чоловіків або ж керівників, і їхню роль применшували.