Російські сталеві сляби й надалі надходять до ЄС, попри санкції
Попри санкції, російська металопродукція й далі знаходить шлях до ринку ЄС, ставлячи під загрозу не лише економічну безпеку, а й кліматичні амбіції об’єднаної Європи. Про це заявила комплаєнс-офіцерка Групи Метінвест Ангеліна Чачуна під час виступу на конференції «Бізнес vs санкції» в Києві.
Читайте також: Під загрозою зупинки - одне з найбільших промпідприємств країни не витримує цін на електрику
Європа досі платить мільярди російським металургам
Лише у 2023 році країни ЄС імпортували російської металопродукції на 2,9 млрд євро, у 2024-му — ще на 2,6 млрд. Ідеться передусім про сляби — сталеві напівфабрикати, які Європа закуповує в агресора вже третій рік поспіль. Бельгія, Італія, Данія, Чехія та Франція залишаються серед основних імпортерів. За оцінками, обсяги за ці роки сягнули понад 5 млрд євро.
Чому це небезпечно
За словами Чачуни, російський метал — одна з ключових галузей, яка наповнює державний бюджет РФ. Тим самим, купуючи продукцію з росії, Європа фактично фінансує агресію — зокрема, через бюджетоутворювальну роль гірничо-металургійного сектору.
«ЄС продовжує закуповувати продукцію, яка живить військову машину Росії», — наголосила вона.
Дешева сировина як зброя проти «зеленої» трансформації
Окрема проблема — ціни. Завдяки дешевим енергоносіям і робочій силі, російські сляби коштують у середньому на 80 євро менше, ніж аналоги з ЄС чи Туреччини. Це створює нерівні умови для тих європейських виробників, які свідомо відмовилися від поставок із РФ.
Парадокс у тому, що одночасно Європа планує інвестувати мільярди в «зелену» металургію — перехід на екологічні технології до 2030 року. Але дешевий російський імпорт демотивує бізнес вкладатися в модернізацію, бо дешевша продукція з РФ витісняє екологічно чисту, але дорожчу альтернативу.
Санкції є, але вони «м’які»
Формально обмеження на імпорт російських слябів існують, однак чинні правила ЄС передбачають перехідний період, упродовж якого постачання все ще дозволене. Це відкриває лазівку, якою активно користуються як уряди, так і транснаціональні корпорації, які мають бізнеси в росії.
Чого вимагає українська сторона
Чачуна закликала до рішучіших дій з боку Євросоюзу. Зокрема:
● скорочення або повна відмова від перехідного періоду;
● запровадження мит на будь-яку російську металопродукцію;
● обмеження на ввезення залізорудної сировини з росії.
Як змінилася поведінка європейських компаній
За її словами, ще кілька років тому великі європейські корпорації публічно заявляли про вихід із російського ринку. Але зараз — навпаки: вони намагаються залишитись у рамках дозволеного, використовуючи всі прогалини в регулюванні.
«Український бізнес опинився між молотом санкцій і ковадлом подвійних стандартів», — зазначила Чачуна. На її думку, без прямої участі держави та тиску на європейські інституції змін не буде.
