Запоріжжя. Події. Люди.

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Гучний судовий процес призначив групову страту

Початок 1971 року. У місті Вільнянськ життя монотонне й передбачуване. Як і в усьому СРСР епохи застою. Самі лише трудові успіхи в газетах, на радіо, у телевізорі.

І раптом – суперсенсація: у Вільнянську судять поліцаїв, які служили німецьким фашистам!

Підсудних привозив на процес «воронок». Їх стерегли солдати й міліція. Ще й як стерегли – ціле оточення виставляли.

Колишніх поліцаїв було шестеро: Дітріх Нейдорф, Микола Донець, Іван Бак, Петро Бевз, Василь Лихобаба, Матвій Шель.

На той час від їхніх діянь минуло цілих 28 років, та все ж лишалося ще вдосталь очевидців подій в окупованому Вільнянську. Суду подали докази десятки потерпілих, дали показання близько трьох сотень свідків. Були серед вільнянців і такі, що кидалися, аби розправитися з колаборантами. Тут уже рятувало міліцейське оточення.

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Колишні поліцаї на лаві підсудних. Двоє сховалися від об’єктиву

Ажіотаж, викликаний процесом, небачено сколихнув місто. Суд почався у січні 1971 року і тривав майже два місяці в місцевому Будинку культури. Площа перед будівлею (аж до кінотеатру), двір, дорога були забиті людьми. Про зал Будинку культури годі й казати.

Для тих, хто юрбився надворі, повісили гучномовці, аби вони чули, про що йдеться на суді. 

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Натовп біля Будинку культури, де проходив суд

Процес докладно висвітлювала преса – усі газети, які на той час виходили в Запоріжжі («Запорізька правда», «Индустриальное Запорожье», «Комсомолець Запоріжжя») і вільнянська районна газета «Дніпровські вогні» дали серію репортажів із залу суду.

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Газети рясніли пафосними заголовками

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Одна з публікацій про резонансний процес у газеті «Индустриальное Запорожье»

Щоправда, репортажі насправді були публіцистичними статтями і з висоти сьогоднішнього дня виглядають вкрай необ’єктивними – процес ще тривав, а підсудних уже називали злочинцями, зрадниками Батьківщини, цепними псами гітлерівського режиму. Зрештою, свідчення очевидців підтверджували таку оцінку преси.

- Я йшов на роботу, а він [Бевз] вів радянського солдата по середині вулиці, мені назустріч - виснаженого, у порваній гімнастерці - свідчив житель Вільнянська Іван Оніпко. – Червоноармієць ішов повільно, спотикаючись, і було видно, який він молодий, майже хлопець. Сховавшись за деревом, я спостерігав, як Бевз підвів його до напівзруйнованої будівлі райвиконкому. Сумнівів не лишалося – зрадник вирішив розправитися з полоненим сам.

У мене потемніло в очах, підкосилися ноги, але що можна було вдіяти?

Червоноармієць спочатку не здогадувався, навіщо конвоїр підштовхує його до підвалу.

Згодом, почувши за спиною клацання затвора, зрозумів, що йому прийшов кінець. І він в останньому проблиску надії звернувся до тої, що десь далеко читала й перечитувала його листи, молилася за його здоров’я й повернення.

- Ой, мамо, мамочко, - наче ножем по серцю полоснув його крик.

Сухо клацнув постріл, потім другий, і через кілька хвилин Бевз, закинувши за плече гвинтівку, спокійно пішов до райуправи.

Розстріли, розстріли, розстріли…

Поліцейські схопили та розстріляли Романчука, Савенка, танкіста Піскунова.

У радгоспі «Червоне Запоріжжя» розстріляли 15 людей.

У селі Микільське Шель і Лихобаба розстріляли Б. Золотухіна.

У селі Новомиргородка розстріляли Василенка, Коваленка, Богданову.

Розстріляли Дениса Даниленка і його 14-річного сина Андрія.

У селі Трудолюбівка вбили Федора Семеновського, а велику групу заарештованих відправили в СД (службу безпеки).

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Витяг з вироку суду

Донець і Лихобаба жорстоко побили вагітну Олександру Лук’яненко (за те, що не віддавала корову). Як наслідок – передчасні пологи, дитина померла.

Зі згоди Нейдорфа розстріляли лікаря Миколу Саліванова, котрий рятував полонених.

Сам начальник поліції Дітріх Нейдорф (уродженець села Павлівське) вистрілив в Ольгу Кушнір, яка під час відправки молоді до Німеччини наважилася просити за свого сина.

Нейдорф заарештував і застрілив директора школи підпільника Івана Антоновича Розерта. Директора школи, в якій сам же Нейдорф і навчався.

Усього підсудні відповіли за понад 300 обірваних людських життів.

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Іван Антонович Розерт з дружиною, первістком і сестрою. Директора застрілив та штовхнув у яму його учень – син шкільних кочегарів Дітріх Нейдорф

Особливо страшним місцем Вільнянська став Аронів сад.

- Колись ця місцевість поблизу Софіївки (так тоді називався сучасний Вільнянськ) належала поміщику Арону, - розказує в. о. директора Вільнянського краєзнавчого музею Тетяна Гриценко. – На цьому місці в нього був сад, а перед Другою світовою війною тут розташовувався парк, де росли старі дерева, товсті тополі. Коли влітку 1941 року до Вільнянська наближалися німецькі війська, в Ароновому саду, на західній околиці селища, викопали траншеї, бліндажі, облаштували оборонний рубіж. Він продовжувався через вулицю Першотравневу і тягнувся до колишнього цегляного заводу. Після відходу наших військ місцеві жителі розібрали дерев’яні деталі цього рубежу. У часи німецької окупації тут розстрілювали людей – наших земляків.

Так Аронів сад - довоєнне місце відпочинку й прогулянок - став братською могилою. Сюди поліцаї відводили на розстріл заарештованих.

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Скорботна мати в Ароновому саду

Колаборанти, очевидно, вважали, що фашистська Німеччина «тут назавжди».

Та у вересні 1943 року у Вільнянськ увійшли радянські війська. Фашистські прихвостні втекли на захід: Нейдорф вступив до німецької армії, був відправлений на фронт; Бевз і Донець майже не змінили «профіль» і служили в шуцполіції (німецькій допоміжній поліції); Бак подався до окупованої Польщі, а далі до Німеччини; у фатерланд потрапив і Лихобаба; Шель опинився у воєнізованих гітлерівських частинах.

Але всім їм довелося повернутися до СРСР. Бевз, Донець, Бак і Лихобаба були засуджені, але не за катування й розстріли радянських громадян, оскільки на слідстві приховали свою участь у цих злочинах.

Нейдорф і Шель уникли покарання. Перший оселився аж у Таджикістані, другий – у Миколаївській області під чужим прізвищем.

Спіймали їх усіх майже через тридцять років після деокупації Вільнянська. Арешти стали результатом розшукової роботи КДБ. Допомогли архіви, передані Німецькою Демократичною Республікою і навіть пильність радянських людей. Є свідчення, що фото Миколи Донця побачила землячка в Донецьку, причому на Дошці пошани – колишній поліцай начебто виявився стахановцем. А екс-начальника районної поліції Дітріха Нейдорфа нібито взагалі зустріла живцем донька закатованого вільнянця - прямо на Красній площі в Москві.

- Втім, про зустріч на Красній площі була якась згадка, але подробиць немає, - говорить в. о. директора Вільнянського краєзнавчого музею Тетяна Гриценко. – Є спогади жителя Вільнянська Георгія Іванченка, який тоді працював старшим майстром на заводі пластмасових виробів, а на суді був народним засідателем. Георгій Іванченко брав участь у затриманні Дітріха Нейдорфа. Ось що він згадував.

- За Нейдорфом приїхали в місто Курган-Тюбе, що в Таджикістані. Він жив там з сім’єю, працював. За ним прийшли вночі. Нейдорф зрозумів, у чому справа, намагався вистрибнути з балкона (квартира була в багатоповерхівці), хотів покінчити життя самогубством. Але його вчасно зупинили й заарештували.

Під час судового процесу Нейдорф відмовлявся від їжі, хотів заморити себе. Але йому насильно вводили у вену ліки (глюкозу) і продовжували допити.

А ми додамо ще кілька фактів, які можуть стосуватися витоків цієї справи з викриттям колишніх поліцаїв.

У 1966-1972 роках головою Партійної комісії при ЦК КПУ був такий собі радянський діяч Іван Грушецький, наш земляк (родом з Комишувахи). У січні 1969 року очільник УРСР Петро Шелест у своїх щоденниках записує: «Жорстока, несправедлива й небезпечна людина Грушецький. А коли справа стосувалася його особисто, то Грушецький відразу нюні розпускав – як це було, коли на нього надійшла заява, що його батько співпрацював з німцями під час окупації».

Батька цієї жорстокої людини (Шелест навіть записав, що Грушецький був би «ревним гестапівцем») Самуїла Калениковича Грушецького в 1943 році розстріляли фашисти на станції Софіївка (тепер Вільнянськ). А в 1964 році Самуїл Грушецький був визнаний учасником патріотичного руху (постанова Запорізького сільського обкому КПУ) – за те, що з іншим колгоспником повідомив штабу танкової дивізії про звірства окупантів і розташування ворожих частин.

Проте, можливо, після сигналу про колаборацію дали команду досконало розібратися, що ж там діялося в окупованому Вільнянську. От КДБ і почало рити, отримавши вказівку згори. Однак це тільки наші припущення.

Учасник затримання Нейдорфа й народний засідатель на суді Георгій Іванченко так пояснював мотиви розшуків колишніх поліцаїв: у той час (кінець 1960-х років) на міжнародній арені було наголошено, що колаборанти в СРСР недостатньо покарані, що СРСР повинен розібратися зі своїми злочинцями Другої світової війни, а не лише вказувати на таких в інших країнах. Розшуки й суди над поліцаями йшли по всій країні.

Так чи інакше, фінал цієї вільнянської історії виявився очікуваним: усіх шістьох обвинувачених на гучному процесі засудили до розстрілу.

Присутні на суді палко вітали цей вирок.

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

«Народ свідчить», «Вирок народу» - радянська пропаганда любила оперувати словом «народ»

Розстріляти: радянська влада на Запоріжжі покарала колаборантів через 28 років після їхньої зради

Народ гаряче схвалив рішення суду

Дякуємо в. о. директора Вільнянського краєзнавчого музею Тетяні Гриценко за надану інформацію та сприяння в підготовці публікації

Фото: facebook, history.org.ua, zv.zp.ua, ng.kz, shukach.com

Читайте також: ЗСУ зривають плани окупантів щодо наступу на Запорізькому напрямку