Переселенка з Пологівського району готує для захисників домашні смаколики
Печиво, пряники, пироги, булочки та інші смаколики готує для військових Марина Гармаш. Разом з родиною жінка виїхала до Запоріжжя з Пологівського району, який перебуває під постійними російськими обстрілами.
Марина каже: випічка допомагає відволіктися від важких думок. А ще кожну партію смаколиків вона випікає з любов'ю. Кулінарні шедеври за допомогою волонтерів передає бійцям на Донецькому, Запорізькому напрямку, у військовий госпіталь та на блокпости.
- Моя велика родина: троє діток, я та чоловік мешкали в селі Преображенка Пологівського району. Неподалік від міста Оріхів. Пів року ми жили під постійними обстрілами. А коли вони стали ще інтенсивніші, нам довелося покинути наш дім. Дім там де панувала радість, де я садила та доглядала квіти, - розповіла Марина. - Переїзд - це завжди стрес для людини, і реагує кожний по-своєму.
Довгий час я не могла налаштуватися на справу яку я обожнюю: знімати та писати рецепти. Адже вже багато років я маю свою кулінарну групу "Сімейні рецепти Марини Гармаш". Поступово я знову почала знову готувати, робити фото. Розуміла, що так мені легше справитися з душевним болем, з тугою за домівкою.
Одного вечора до мене прийшла ідея, з якою я поділилася з чоловіком, і він мене підтримав.
А ідея була така: чому б мені не робити те, що я найбільше обожнюю - пекти та готувати смаколики та передавати їх нашим військовим.
Потім написала пост у себе у групі, адже все добре, але випічка потребує фінансової підтримки. Почала знаходити волонтерів, а тепер з часом волонтери самі на мене виходять.
Для Запорізького військового госпіталю передаю випічку та гостинці через Олену Шевчук та Наталію Зурначіді. Для одної з лікарень передаю особисто. Передавала ще на Донецький, Оріхівський напрямок, на блокпост, - розповідає Марина.
Різноманіття смаколиків та масштаби їх виготовлення дійсно вражають. Кожного разу Марина намагається приготувати для хлопців щось нове та цікаве. І це попри відсутність спеціальної кухонної техніки та відключення світла.
- Для хлопців випікаю різноманітну випічку: торт "Наполеон", імбирні пряники, печиво "Квіти", печиво з варенням, "Шоколадні" та "Лимонні тріщинки", "Трикутники з корицею", булочки зі згущенкою, повидлом, пончики з цукровою пудрою, "Горіхові пальчики". Улюблене "Медове" з різними смаками: мак, кокос, какао, волоські горіхи, кунжут, насіння льону, вівсяні пластівці, - розповіла Марина. - Окрім солоденького готувала ще мариновану капусту та мариновану цибулю за своїми фірмовими рецептами.
Як і у багатьох бувають і складнощі. Я маю лише одну духовку. На жаль, немає тістоміса: все доводиться замішувати руками. Це інколи складно, адже за тиждень були випадки коли передавала одразу на три направлення - це і торти, і печиво.
Мабуть, найбільше - 32 порції печива за тиждень. А були й рекорди - 11 порцій за день. Найважчим було випробування, коли вимикали світло. Мені доводилося інколи просто пекти вночі.
На кухні в Марини є особливі помічники - її родина. У прикрашанні смаколиків беруть участь діти. Чоловік допомагає з розвезенням. Але саме випічкою Марина займається сама.
- Чи є у мене помічники? Звісно є, це люди які підтримують мене фінансово. Тому окрім випічки я можу передавати чай, каву, цукерки, фрукти. Ну а по кухні, в мене є особливі помічники, моя родина.
Разом ходимо на закупи, з дітьми розписуємо імбирні пряники. З чоловіком відвозимо до лікарні.
Скільки витрачаю годин? Скажу чесно - дуже багато. Мій день може початися о третій чи о шостій ранку, та тривати до 24 години. Звісно, це не кожен день такий, але коли я пообіцяла, то стараюся все виконати в строк.
Де я беру сили, мабуть, важко сказати. Я звикла пекти багато, бо велика родина. Але такі норми звісно ніколи не пекла. Для мене це випробування, з яким я впоралася.
Я відволікаюсь від думок: руки працюють, голова відпочиває. А в думках в мене, звісно те, про що кожен з нас мріє - Перемога та повернення додому.
Найголовніше - я готую з любов'ю, вкладаю частинку своєї душі. Я ніколи не бачу кому випікаю, це мій принцип. Боюся заглянути в очі людині, яка бачила стільки горя. Боюсь не втримати себе і заплакати. Але я знаю, як хлопці люблять домашню випічку. Як сумують за рідним домом, за родиною. Тому, поки маю світло та продукти, буду пекти! А надихає мене любов до життя!
Якщо ви маєте змогу та бажання допомогти у закупівлі продуктів для смаколиків, зробити це можна за реквізитами нижче:
Приват: 4149 4993 9129 1919 Гармаш Марина Валентинівна
Фото Марини Гармаш
Читайте також: Запорізькі волонтери вивозять тварин з-під обстрілів - фото
