Металург «Запоріжсталі» з 25-річним стажем роботи, нині військовослужбовець з псевдо «Грім» боронить Україну від загарбників

Боєць на псевдо «Грім» - з родини металургів, тому без роздумів та вагань продовжив трудову династію та пов’язав своє життя з металургією.

- Мій кар’єрний шлях розпочався у далекому 1997 році. Починав з цеху гарячої прокатки, підіймався кар’єрними сходами та згодом почав працювати в одному з підрозділів управління комбінату. При виборі своєї професії не вагався навіть хвилини, адже багато дізнавався про неї з самого дитинства від свого батька, - розповідає «Грім».

На фронті працівник «Запоріжсталі» з початку повномасштабного вторгнення.

- На наступний день після того, як росіяни увірвалися на територію нашої країни, я вже був у місцевому військкоматі, через два дні мене розподілили і я потрапив до частини. З того дня ми з побратимами разом відстоюємо незалежність та свободу нашої держави, - продовжує свою розповідь військовослужбовець.

Зараз «Грім» та його побратими боронять Україну на Донецькому напрямку, проте, від початку повномасштабної війни боєць брав участь у боях за Чернігівщину та Херсон. Має «Грім» і бойові нагороди – за сміливість і бойові досягнення.

- Є нагрудний знак від Залужного, її я отримав за вдало проведену бойову операцію. Тоді ми з хлопцям були на Херсонщині і знищили артилерійську установку противника з першого пострілу. Другу нагороду я отримав за захист Криворіжжя, - каже «Грім».

До речі, разом з чоловіком несуть службу і чимало його колег. Проте, познайомилися вони лише на фронті. Йому, як і іншим товаришам по службі, Метінвест та «Запоріжсталь» надають системну допомогу та підтримку.

- Наша військова частина неодноразово зверталася по допомогу до підприємства, і щоразу оперативно її отримувала. В нас була потреба у ноутбуках, у спецодязі та взутті, оргтехніці – всі потреби «Запоріжсталь» допомагав закрити, - зазначає військовослужбовець.

Як каже металург, на фронті не буває легких днів. Тут завжди важко. Але, коли ти знаєш, заради чого борешся, це мотивує не здаватися та йти далі.

- На Херсонщині нас побачила одна бабуся, та почала обіймати, називала нас «синками», «рідними» та благала скоріше повернутися додому живими та неушкодженими. Я не можу передати словами ті відчуття, але вони дають сили об’єднуватися та згуртовуватися, дають сили боротися.

Це ми і робимо щодня, і будемо робити стільки, скільки це буде необхідно. Зараз кожному з нас дуже важко на цій війні, усі ми втомилися від обстрілів і бойових дій, та ми маємо триматися та підтримувати один одного попри все. Ми можемо і маємо перемогти, але це можливо зробити тільки коли ми єдині, - підсумував металург-військовослужбовець. 

Читайте також: Як нацгвардієць разом з побратимами знищив диверсійно-розвідувальну групу росіян на Запоріжжі