Після ворожого обстрілу вчителька з села Зарічне втратила ногу, але не втратила мужність й сподівається повернутись на роботу
Війна, ворожий обстріл та поранення, що призвело до ампутації ноги. Жителька селища Зарічне Комишуваської селищної громади Запорізького району Запорізької області Наталія Панченко пройшла курс лікування в Австрії. Повернулася до Запоріжжя і продовжує боротися за можливість повноцінно жити й працювати. Історією мужньої жінки поділились на сайті Запорізької обласної державної адміністрації.
Читайте також: "Панікувати не можна" - історія 19-річної медикині, яка боронить Запорізький напрямок (відео)
До повномасштабної війни Наталія Панченко – щаслива дружина, мама та вчителька української мови в Зарічненській школі. Після повномасштабного вторгнення її життя докорінно змінилося. Фатальним для неї став ракетний обстріл 3 листопада 2023 року. В результаті ворожої атаки жінка отримала серйозні травми.
"Це були металеві осколки. Коли я подивилася на свої ноги, вони практично почали на ходу розриватися. Права нога одразу розірвалась, я побачила страшенну білу кістку та велику калюжу крові. Потім поранило ліву ногу. І далі я була без свідомості", – згадує страшні речі Наталія Панченко.
Поранену жінку прооперували в Запорізькій обласній лікарні. Але до складних переломів додались проблеми з судинами. Їй запропонували пройти лікування в клініці в Австрії. Допомогла з цим Запорізька ОДА.
Попри зусилля лікарів, ногу все ж довелося ампутувати. В Австрії Наталія встала на протез і пройшла курс реабілітації.
"Коли я одного разу прокинулася без кінцівки, це було дуже важко. Я не могла дивитися на те, що залишилося від моєї ноги. Але я взяла себе в руки. Вирішила, що життя продовжується. Як би там не було, я не можу здаватися. Маю боротися до кінця", – впевнена Наталія.
Після семи місяців лікування в Австрії Наталія Панченко повернулася до Запоріжжя. Попереду - довгий шлях відновлення, зокрема лікування пораненої руки. Поруч з нею – сім’я, рідні, друзі, які підтримують. Тож мужня жінка не втрачає оптимізму і вірить, що обов’язково повернеться до повноцінного життя і своєї роботи.
"Мені дуже хочеться повернутися на роботу, до свого колективу. В мене були випускні класи, я постійно згадую своїх учнів. Дуже хочу, щоб все було, як раніше. Думаю, що в мене все вийде. Я буду багато працювати, щоб комфортно себе почувати і якнайшвидше повернутися до професійної діяльності", – каже Наталія.
