Пішов з життя Володимир Вардідзев — легенда запорізької журналістики
25 червня 2025 року, на 82-му році життя, відійшов у засвіти Володимир Вардідзев — багаторічний завідувач відділу спорту газети "Индустриальное Запорожье" та один з тих журналістів, чиє ім’я стало символом професії.
Сумну звістку повідомили на сторінці "Запоріжжя футбольне" у фейсбуці.
Він залишався вірним футболу до останніх днів. Свою останню гру — матч у Палаці спорту "Юність", де "АРПІ" впевнено обіграв «Колесо-Центр» із рахунком 6:0, — Володимир Володимирович подивився 7 червня. Того дня, за словами колег, попри перенесений нещодавно інсульт і виписку з лікарні, зовні він виглядав, як завжди життєрадісним.
Але вже за кілька днів другий інсульт наздогнав його зненацька. Попри зусилля медиків, після двох тижнів у комі Володимир Вардідзев завершив свій земний шлях.
Його колеги згадують, що Володимир Вардідзев мав унікальний талант. Окрім журналістської майстерності, відзначався художнім хистом — робив ретуш фотографій, створював карикатури та малюнки, які ставали окрасою газетних шпальт.
Теплими спогадами поділився запорізький журналіст Володимир Фризько, який багато років пропрацював разом із Володимиром Вардідзевим.
Свою журналістську дорогу Володимир Вардідзев почав в редакції "Індустріалки" після строкової служби на Північному флоті. Саме тоді, почувши по норвезькому радіо про перемогу Леоніда Жаботинського на Олімпіаді в Токіо, він написав до редакції листа — і це стало першою сторінкою великої кар’єри.
Після служби, згадує Володимир Фризько, Вардідзев влаштувався на роботу в друкарню "Комунар" - аби бути "ближче" до журналістики, під час цієї роботи писав спортивні огляди для газети, і згодом його таки запросили працювати кореспондентом.
Життя Володимира Вардідзева було сповнене численних історій і веселих бувальщин: про комбайнера, якому він домалював сорочку, про бідон спирту на новосіллі редакції чи про те, як його сплутали з фронтменом ансамблю "Пісняри".
Колеги та друзі згадують Володимира Вардідзева як людину щирої доброти, непідробної любові до своєї справи та унікальної обізнаності, яка дивувала навіть досвідчених професіоналів.
"Володимир Володимирович був дуже добре обізнаним щодо подій і персон запорізького, й не лише, спорту. Часто володів інсайдерською, як би сказали зараз, ексклюзивною інформацією. І це в часи без соцмереж, інтернету й мобільних телефонів - усе на особистих контактах. "Знав усіх", і "всі знали його".
Ми працювали разом в "Індустріалці" кілька років на початку нульових. Запам'ятався як доброзичлива, щира, енергійна, позитивна людина..
І оце його незабутнє "Очки, голи, секунди...". Світла пам'ять...", - написала журналістка Ольга Боглевська.
А журналістка Анастасія Непомяща поділилася:
"Завжди був усміхнений, уважний до інших і не жалівся, міг підтримати своїм оптимізмом. Світла пам’ять…".
З теплом і вдячністю згадують Володимира Вардідзева й колеги з Центру журналістської солідарності Запоріжжя.
"Його спортивні репортажі були зразком жанру, бо Володя вмів помічати цікаві деталі в кожному матчі, в кожному поєдинку, на кожному змаганні. І від того його розповіді були цікавими, наповненими емоціями, образами, запам’ятовувалися читачам.
Вардідзев був справжньою спортивною енциклопедією, але понад усе любив футбол. Сам колись грав, про що охоче розповідав друзям і колегам. А розповідати він вмів і любив – і бувальщини, і цікаві випадки зі свого багатого журналістського життя. А ще Володя був щирим і приязним, любив людей, і вони відповідали йому взаємністю", - йдеться в дописі на сторінці Центру журналістської солідарності у фейсбуці.
Володимир Вардідзев залишив після себе не лише сотні яскравих публікацій, а й безліч добрих спогадів у серцях колег і читачів. Світла пам’ять людині, яка щиро жила своєю справою і залишила глибокий слід у запорізькій журналістиці.
Фото Олександра Прилепи, зі сторінки "Запоріжжя футбольне" у фейсбуці
