У Запоріжжі відбулася традиційна акція на підтримку військовополонених і безвісти зниклих
Цього разу вона пройшла на новій локації - біля нового ветеранського простору «Ветеран PRO», який відкрили нещодавно у нашому місті.
Вже вдруге акція пройшла під чорно-білим «Прапором надії» – символом боротьби за повернення українських полонених.
Щотижневі акції на підтримку військовополонених і безвісти зниклих, у яких беруть участь від кількох десятків до понад сотні людей, військова волонтерка військова волонтерка Стелла Орел організовує разом з родинами бранців кремля з травня минулого року. Про це повідомляє видання "Трудова слава. Новини Оріхова".
Учасники акції вишикувалися вздовж центрального проспекту у районі Транспортної площі, вони тримали у руках банери з назвами частин та портретами своїх близьких, плакати з відповідними написами «Полон вбиває», «Поверніть сина з полону», «Не мовчи – полон вбиває», «Free Azov» тощо.
У ці травневі дні, між 16 і 20 травня 2022 року, за наказом командування понад 1400 оборонців Маріуполя залишили “Азовсталь” і вийшли в “почесний полон”, який, за запевненнями представників влади, мав тривати 3-4 місяці, а розтягнувся на довгих 3 роки. І поки що важко сказати, коли усі наші герої обіймуть своїх рідних.
Сина побачила на російських каналах
Постійна учасниця усіх акцій — Валентина, яка три роки чекає з полону сина Станіслава, військовослужбовця 23 бригади охорони громадського порядку НГУ. Нацгвардійці із запорізьких частин 3033 і 3029 відправились у Маріуполь у грудні 2021 року.
Тримісячна ротація добігала кінця, коли розпочалося повномасштабне вторгнення армії рф. Військовослужбовці залишилися виконувати бойові завдання з оборони міста.
Частина потрапила в полон з комбінату імені Ілліча, частина - з “Азовсталі”. Син Валентини після отриманого поранення перебував на “Азовсталі” у “госпіталі”. «Бачити, як обстрілюють «Азовсталь» і знати, що там були наші діти — дуже важко», – ділиться Валентина.
Під час боїв за місто із Станіславом не було зв’язку, що там відбувається запоріжанка могла лише здогадуватися, переглядаючи репортажі. Свого сина Валентина, за її словами, побачила на російських каналах, під час його евакуації з «Азовсталі».
«Його лице було розмите, я не змогла зробити експертизу, але я відчувала, що то він», – каже мати.
У червні Червоний Хрест підтвердив знаходження Станіслава у російському полоні. Жінка по крихтах збирала інформацію про Станіслава – через розповіді військових, яких обміняли. Таким чином їй вдалося дізнатись, що його спочатку тримали в Старому Осколі, потім перевозили до іншого місця утримання.
Зараз Станіслав в Удмуртії, біля Іжевська, за дві тисячі кілометрів від Запоріжжя.
“Хлопці, яких обміняли, розповідали, що він двічі поранений, скаржиться на стан здоров’я”, - зітхає мама.
Зараз рідні військовополонених живуть сподіваннями на наймасштабніший обмін - домовленість про одночасне звільнення та передачу полонених 1000 на 1000 осіб були досягнуті між делегаціями України та рф у Стамбулі 16 травня.
Інформацію про майбутні акції на підтримку військовополонених можна дізнатися завчасно на сторінці організаторки Стелли Орел на фейсбуці. Ми закликаємо підтримувати подібні заходи - це надзвичайно важливо.
Фото Ірини Єгорової
