У перші дні повномасштабного вторгнення запоріжсталевець добровольцем пішов на фронт й після складного поранення не зміг залишитись на "цивільці"
Запоріжсталівець Микола - нині захисник України на псевдо "Сєдой". Працював на Запоріжсталі бригадиром на дільниці відвантаження в цеху гарячої прокатки.
На великій війні - з перших днів. У 2022 році долучився до лав 110 окремої бригади ТрО, воював у 116 батальйоні.
Читайте також: Це було дуже ризиковано – як запорізькому металургу і військовому вдалося розблокувати важливий шлях на Покровському напрямку
"Зять мій теж на Запоріжсталі працює, ось ми разом і пішли у військкомат", - розповідає запорізьким журналістам Сєдой.
"Перший приліт тоді був мій"
У складі 116 батальйону він захищав Донецький та Запорізький напрямки.
Фізичної роботи чоловік не боїться. Проте в піхоті, каже, були свої складнощі:
"Копати. У Донецькій області глина така, що це щось. Настільки вкопуєшся... Спочатку, пам'ятаю, новачки обурювалися - та досить, вкопався і досить. Як тільки почалися артобстріли, мінометка, вкопалися так добре, загалом".
Сєдой з побратимами завжди першими зустрічали ворога, відбивали атаки окупантів. Командир називав їх - "група швидкого реагування".
Під час одного з виїздів, в бою під селом Новопіль у вересні 2022 року, захисник отримав тяжке поранення.
"Чули по рації, що БМП виїхало і ось перший приліт тоді вже був мій. Що можу сказати? Тільки зі слів хлопців, які мене тоді викопали", - згадує Микола.
Більш детально про той бій Микола розповідав телеграм-каналу "Запорізька лава":
"У 2022 році, в цих місцях, для підтримки побратимів на одній з СП, яку активно атакував ворог, ми отримали наказ рушити до них. Там вже були поранені. Моя група підійшла, розосередилася. Нас обстріляла БМП.
Перший вибух стався біля мене. В результаті - важке поранення в ногу та уламки зайшли в голову. Навіть нічого не почув. Помирати не страшно, взагалі! Дякую хлопцям, які дві посадки тягнули мене. Евакуювали".
Підтримка та опора
"Пройшов ампутацію в Польщі, лікували тут в Запоріжжі. Від поранення до першого тимчасового протеза пройшло вісім місяців", - розповідає Микола.
У реабілітації допомогла Запоріжсталь: в компанії діє ціла програма підтримки для мобілізованих співробітників, зокрема надають матеріальну допомогу на відновлення та оздоровлення. Після протезування ноги, реабілітації, відновлення, захисник повернувся на комбінат "Запоріжсталь", працював у своєму цеху.
"У складні часи після поранення керівництво комбінату дуже підтримало мене", - вдячний Микола.
Метінвест з перших днів війни забезпечує військових необхідним обладнанням та амуніцією. Не припиняється ця допомога і сьогодні.
"На початку повномасштабної війни Запоріжсталь видала мені бронежилет. Взагалі компанія допомагає нашій армії".
Надійна підтримка та опора для Сєдого - його кохана.
"Мою дружину звуть Вікторія. Ми постійно фотографувалися, коли на "цивільці" були. Але зараз телефон же не завжди включений. Тому дружина роздрукувала фото, щоб завжди було біля грудей".
"Залізаю у БМП, якщо треба, хоча нога не згинається у ступні"
Микола знову вирішив йти служити, бо не витримав серед цивільних. Каже, що там інше розуміння подій.
Це вдалося не одразу. Але 2023 року добровільно підписав контракт на три роки та повернувся на фронт, до 113 батальйону. Зараз продовжує службу.
"ТЦК відмовив мені, через те, що списали мене з обліку. Після поранення я був у поганому фізичному стані. І поставив собі мету – відновитися. І відновився!
Пішов у рекрутинговий центр ТЦК – там допомогли мені. Оформили всі папери. Пройшов ВЛК.
Свого часу декілька хлопців, моїх знайомих, перевелися до 113 батальйону. Кажуть, гарний підрозділ, гарний командир! І робота ефектна та ефективна! Моє бажання підтримали всі командні ланки: взвод-рота-батальйон-бригада. Підписав контракт на три роки. Будемо працювати!".
Микола вважає, що наразі всі важливі на війні:
"Зараз я в команді. Я можу перестрибнути через півтораметрову траншею, коли чую звук ФПВ. Залізаю у БМП, якщо треба, хоча нога не згинається у ступні.
Відношення до мене таке ж, як до інших. Допомагає почуття гумору. Хлопці мене на позиціях чують здалеку, бо протез трохи поскрипує – ні з ким не переплутають мене.
Як приходжу додому, то переодягаю протез, як всі переодягають взуття – в мене один протез з таланом, а другий – з капцем домашнім".
Головне бажання Миколи, як і у всіх українців - скорішої Перемоги.
"Для цього треба працювати. Хочу аби у людей зараз повернулося розуміння, що треба захистити свій дім. Бо, якщо ці гади прийдуть, то прийдеться жити далі у страху. Свій дім треба захищати!".
Микола мріє повернутись до спокійного мирного життя. Попереду, зізнається чоловік, багато планів.
"Хочеться повернутися додому, в рідний будинок, і не боятися, що там прилетить. Хотілося б, загалом, повернутися на Запоріжсталь, на роботу".
Ми писали, що відомий запорізький фотограф, який чудово знімає Хортицю, пішов у Нацгвардію і присвятив їй виставку.
Фото надали герой матеріалу і 110 окрема бригада територіальної оборони
