Три переправи через річку та місяць дороги: як на Запоріжжі бійці врятували останню мешканку села (фото)

Після атак дронів на її двір і загибелі останнього односельця Світлана Подольська вирушила до безпечної зони з бійцями бригади та двома собаками

Бійці 118 окремої механізованої бригади вивели із Малої Токмачки на Запоріжжі останню мешканку села — 6 Світлану Подольську. Перед цим жінка п’ять місяців жила поруч із військовими, а до безпечної зони йшла майже місяць пішки.

64-річна Світлана Подольська залишилася єдиною мешканкою Малої Токмачки на Запоріжжі, але зрештою змогла вибратися з небезпечного села завдяки військовим 118 окремої механізованої бригади.

Бійці п'ять місяців допомагали жінці дочекатися можливості евакуації, а потім разом із нею та двома собаками вирушили у складний піший шлях до безпечної території. Дорога тривала майже місяць.

Цю неймовірну історію порятунку розповіли на офіційній сторінці 118 ОМБр у фейсбуці.

Рішення залишити рідну домівку Світлана Миколаївна прийняла після трагічної події. У Страсну п'ятницю, за два дні до Великодня, російський безпілотник убив останнього чоловіка, який залишався в Малій Токмачці. Він пішов шукати цигарки, але дорогою його наздогнав ворожий дрон. Після цього 64-річна жінка зрозуміла, що в селі більше не може залишатися.

До того ж її власне господарство вже неодноразово ставало ціллю російських атак. За словами Світлани, на подвір'я прилетіли сім ворожих безпілотників. Попри небезпеку, вона довго не наважувалася виїжджати, адже доглядала за будинком, городом і тваринами.

«До останнього хату сторожувала. Город у мене. Свиню годувала, кіз та курей. Думала, а як завтра закінчиться війна? Що ж це зараз усе кидати?» — розповідає жінка про те, чому так довго залишалася вдома.

Остаточно рішення змінилося після того, як її оселю зруйнували. Тоді Світлана Миколаївна звернулася до українських військових, які перебували на позиції, та попросила допомогти виїхати.

Однак швидко евакуювати жінку не вдалося. Наступні п'ять місяців вона провела поруч із бійцями 118 ОМБр. Через несприятливу погоду, велику кількість російських дронів у небі та заміновані дороги військовий транспорт не міг дістатися до місця, звідки її можна було вивезти.

Лише наприкінці вересня з'явилася можливість розпочати вихід. У таврійських степах почалися ранкові тумани, які допомагали пересуватися менш помітно для противника. Військовослужбовці з позивними Вікінг, Стеф, Січень і Віктор вирушили разом зі Світланою Миколаївною та її двома собаками. Попереду на них чекала майже місячна піша дорога.

Жінка згадує, що рухатися доводилося короткими перебіжками, переважно в умовах поганої видимості. На шляху групі тричі довелося перепливати річку. Одного разу Світлана заплуталася в колючому дроті, й військовий Віктор допоміг їй вибратися.

«Йшли короткими перебіжками і лише «по сіряку», щоб нас «не змалювали»,» — пригадує Світлана Миколаївна.

Вона також розповіла, що дуже хвилювалася за військових і боялася стати для них додатковим тягарем. Особливо переживала під час переправи через річку, адже Віктор був у бронежилеті, а йому ще потрібно було допомагати їй.

«Досі не знаю, як я це пережила і дійшла... Та що там розказувати — пройшли з хлопцями таке, що не кожному дано пережити. Стали один для одного ріднішими за рідних», — поділилася жінка.

Зрештою 21 жовтня Світлана Подольська разом із піхотинцями 118 ОМБр дісталася безпечної території. Нині вона живе поруч із донькою. Воїни 1 механізованого батальйону 118 ОМБр допомогли жінці знайти та винайняти житло.