Сергій пройшов від Балаклії до Запоріжжя, прорвав оборону противника і зараз командує батальйоном на найважчій ділянці фронту
У 24 роки він уже має звання майора та командує танковим батальйоном на Запорізькому напрямку. Історію офіцера 128 окремої важкої механізованої бригади "Дике Поле" повідомили на офіційній сторінці підрозділу.
Від школи до Академії
Сергій народився у 2001-му, а школу закінчив у 2018 році. У 16 років він вирішував, куди йти далі. На підйомі патріотичних настроїв хлопець обрав Національну академію сухопутних військ. Планував піти у піхоту, однак там усі місця вже зайняли інші курсанти. Тому Сергій пішов у танкісти.
У лютому 2022-го, коли почалося повномасштабне вторгнення, йому довелося достроково закінчити Академію. Вже у березні, у свої 19 років, він прийняв під командування танкову роту. Через три місяці, у червні, його підрозділ вступив у перший бій.
Читайте також: У Запоріжжі вшанували морпіхів, які віддали життя за Україну (фото)
Штурм Новогусарівки
"Ми тоді штурмували Новогусарівку під Балаклією. У тому першому бою я керував своїм підрозділом, і ми вели штурмові дії. Мій танк ворог тоді підбив, навідник отримав поранення, а всередині почалася пожежа. Але нам вдалося погасити вогонь", — розповідає офіцер.
Після цього танк відкотився назад. Сергій поміняв навідника — узяв бійця з іншої роти, який був контужений і втратив увесь свій екіпаж. На підбитій машині вони повернулися у бій.
"Там був мій підрозділ, мої танкісти, і я не міг відсиджуватися в тилу. Повернення мого танка до бою підняло бойовий дух. Коли мене підбили, я просив командира батальйону дозволу покинути танк, бо пожежа була всередині. Дозвіл я отримав, і це всі чули. Тоді всі, і командир батальйону, думали, що я загинув. Коли ж я знову з'явився в ефірі, настрій був піднесений, хоча наш штурм був невдалий", — зазначається у розповіді.
Підрозділ зміг відпрацювати по противнику і витягти підбиту техніку. За той бій один з командирів екіпажу отримав звання Героя України.
Звільнення Харківщини
Після такого бойового хрещення Сергій зі своєю ротою танкістів прорвав російську оборону на Харківщині. Разом із десантниками 25-ї бригади вони звільняли Балаклію, Ізюм, численні села між цими містами.
"Мій танк з десантними ротами проривав укріплення противника. Там на першій лінії були мінні загородження, позиції, якісь резерви противника. Комусь треба було це все прорвати, зайти і знищити противника, закріпитися і їхати далі", — про це повідомив комбат.
Поки піхота зачищала посадки, Сергій зі своїм розрахунком мав знищити російське підкріплення та техніку противника. Тоді діяли на шаленому адреналіні і вирішили йти вперед, поки вистачить пального в баках.
"Мій танк став без палива біля стели Ізюм, на в'їзді у місто. На нас вийшло кілька ворожих піхотинців, і ми їх ще й у полон взяли. А потім наші хлопці захопили російську заправку, і ми змогли заправити танк та їхати далі", — розповідає офіцер.
Від Лиману до Запоріжжя
Після цього Сергій зі своїм підрозділом закривав котел біля Лиману, дійшов аж до Луганщини. Воював на Донеччині, а тепер тримає фронт на Запорізькому напрямку — одному з найскладніших.
"Я розумію, що є люди з величезними статками, які можуть десь за кордоном купити будинки, маєтки, перевезти всю свою рідню. А ми — прості люди. Наша земля тут. Треба її боронити, бо іншої землі у нас просто немає", — каже командир.
Четвертий рік війни Сергій закінчує у званні майора на посаді командира батальйону. Того самого батальйону, у якому почав службу в березні 2022 року.
Тож за три роки молодий офіцер пройшов шлях від командира роти до керівника цілого підрозділу, який зараз обороняє один із найважчих відрізків Запорізького фронту.
Раніше ми писали, що понад 30 атак за добу та спроба ворога відрізати Гуляйполе
