У Книзі пам'яті загиблих добровольців є і запоріжці

Імена запорізьких добровольців вписані в історію боротьби за незалежність України

Добровольчі батальйони, або добробати почали створюватись в березні 2014 року у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

До складу добровольчих батальйонів увійшли перш за все активісти Революції Гідності та Самооборони Майдану. Добробати виникали також із волонтерських груп, які збирали і доправляли допомогу українським військовим.

17 січня 2017 р. Верховна Рада ухвалила Постанову, якою установила День українського добровольця, що відзначатиметься щорічно 14 березня.

Дата 14 березня вибрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці на Київщині для формування першого батальйону.

У березні 2014 р. був сформований Перший добровольчий батальйон, який згодом отримав ім’я Сергія Кульчицького.

Генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України особисто брав участь у його формуванні і, на жаль, загинув у травні 2014 р. поблизу Слов’янська.

— У основі створення багатьох добробатів були добровольці з Самооборони Майдану, - розповідає старший науковий співробітник Запорізького обласного краєзнавчого музею Світлана Тараненко. - У травні Рада Майдану організувала добровольчі батальони: 1-й батальон НГУ, “Айдар” та інші. Спочатку добробати не мали єдиної системи управління.

У 2014 році в зоні АТО воювали близько 30 добробатів.

Але потім добровольчі батальйони почали вводити до складу ЗСУ або Національної гвардії. Абсолютна більшість увійшла до складу Збройних сил України.

До Національної гвардії України ввійшли “Азов”, який згодом став полком, і “Донбас”.

Батальони “Київ-1”, “Київ-2”, “Січ” (потім “Карпатська Січ”), “Золоті ворота”, “Айдар” та інші воювали на першій лінії фронту.

Створені для підтримки дій регулярних військ, добровольчі батальони характеризуються дуже високою мотивацією бійців. В Україні вони є символом героїзму, відваги і професіоналізму.

Це унікальне явище постало завдяки новому громадянському суспільству, що зародилося на Майдані під час Революції Гідності.

Добровольчий рух, підкреслює Світлана Володимирівна,  продовжується і зараз, під час широкомасштабного вторгнення рф. Тисячі українців виявили свою громадянську позицію і подали заяви на вступ до бригад “Гвардії наступу”, які будуть задіяні у деокупації захоплених ворогом територій.

Запорізькі добровольці воювали в зоні АТО

Добровольці із Запорізької області були в числі перших, які весною 2014 року стали на захист країни. Багато запоріжців вступили до лав спеціального батальону “Донбас”.

Як розповіла СвітланаТараненко, першу зброю вони здобули, роззброївши блокпост місцевих сепаратистів.

У лавах “Донбасу” за незалежність України боролись, зокрема, Микола Козлов, Микола Данів, Святослав-Андрій Грушевський, Дмитро Мартьянов, Тимур Книш, батько і син Тарани (Олександр Таран на війну пішов прямо з Майдану, отримав важке поранення в Іловайську, згодом пішов у військо і Кирило).

Не взяли до ЗСУ, пішов у добробат

60-річний майор у відставці Микола Козлов  («Матвій») став першим загиблим у зоні АТО добровольцем.

Микола Володимирович народився 24 липня 1953 року в м. Кізелі Пермської області (росія). У 16 років переїхав із батьками на Донеччину.

Закінчив військовий навчальний заклад, кадровий військовий, прикордонник. Після відставки переїхав до Запоріжжя.

- Коли на Майдані у Києві почали розстрілювати людей, Микола Володимирович не повірив і вирушив до Києва, щоб особисто у цьому пересвідчитися, - розповідає Світлана Тараненко. - Для росіянина за походженням, колишнього радянського офіцера анексія Криму росією стала справжнім шоком.

У військоматі 60-річному відставному офіцеру відмовили через поважний вік. І тоді Микола Володимирович вступив (після того як до армії призвали сина.- Ред.) до батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас», де виконував обов’язки начальника штабу.

23 травня 2014 року загинув у бою з терористами батальону “Восток” біля с. Карлівка Мар’їнського району Донецької області, потрапивши у засідку.

30 травня у Запоріжжі відбулося прощання з героєм. Поховали Миколу Козлова у с. Вищетарасівці Томаківського району Дніпропетровської області.

Батальон "Азов" створили з партизанського загону

Батальон “Азов” був створений 5 травня 2014 року у Бердянську як батальон патрульної служби міліції особливого призначення.

- Кадровою основою батальйону став партизанський загін “Чорний корпус”, - зазначає Світлана Володимирівна.  - Після прийняття Військової присяги на вірність українському народу на початку російської агресії батальйон “Азов” був найбільш боєздатним підрозділом МВС України.

Таким він продовжує залишатись і під час повномасштабної агресії країни — терористки. Бійці бригади брали участь у обороні Маріуполя, у звільнені Херсона та Хесмонської області, у боях за Бахмут.

Запоріжець Максим Зайченко, позивний “Максон, у складі полку “Азов” у червні 2014 року звільняв Маріуполь, брав участь у Широкінській наступальній операції.

З лютого 2022 р. - командир роти тероборони в батальоні “Азов Київ”, з квітня він воює у загоні спецпризначення Сил Спеціальних Операцій ЗСУ. Захищав Київщину — Лютіж, Мощун, Горенку.

На позицію прилетіла міна

“Карпатська Січ” - добровольчий підрозділ ЗСУ. Один з добровольців — запорізький юнак, солдат Данило Касьяненко.

Активний учасник Революції Гідності воював у зведеній штурмовій роті «Карпатська Січ» (93-тя окрема механізована бригада) з перших днів заснування підрозділу. Побратими називали його “Воїн-світло”.

Народився 5 березня 1996 року у Запоріжжі. У зоні АТО Данило Касьяненко загинув 6 серпня 2015 року.

Життя 19-річного юнака обірвала міна, яка прилетіла під час бойової варти Данила на позиції поблизу аеропорту Донецька.

Поховали Данила Касьяненка на Леванівському кладовищі. 23 травня 2016 року на будівлі школи № 107 йому відкрили меморіальну дошку.

Добровольцем у 2014 році у батальоні особливого призначення “Січ”, а потім у штурмовій роті “Карпатська Січ” воював і запоріжець Ілля Волошин. Пройшов багато “гарячих точок”, обороняв Донецький аеропорт.

З лютого 2022 року командир роти сержант Ілля Волошин воював у складі 110 окремої бригади тероборони. У жовтні 2022 року Ілля Волошин отримав важке поранення, яке виявилося несумісним з життям. Помер 30 жовтня 2022 року.

Травми були несумісні з життям

Батальони “Правого сектора” (Добровольчий український Корпус — ДУК) і “ОУН” почали формуватися у березні 2014 року, пізніше вони увійшли до складу ЗСУ. За словами Світлани Тараненко, бійці ПС зарекомендували себе у боях як доблесні і вмотивовані воїни.

Лідер “Правого сектора” Дмитро Ярош згодом став радником начальника Генштабу ЗСУ. ДУК ПС зараз воює як 67-а окрема механізована бригада у складі ЗСУ.

Запоріжець Олександр Дяченко (17.10.1976–30.07.2014) вступив до лав «Правого сектору» на початку лютого 2014 року і з цього часу разом із представниками інших патріотичних сил охороняв порядок у Запоріжжі.

29 липня 2014 року він разом із 10 товаришами з «Правого сектору» добровільно вирушив в зону АТО. Олександр координував стрілків.

У ніч із 29 на 30 липня під селищем Піски Донецької області о 04.00 у нього влучила куля снайпера. Олександр був у бронежилеті, який його не врятував. Із поля бою побратими вивезли його та трьох поранених на «броні».Поховали Олександра Дяченка на Осипенківському кладовищі.

У складі ДУК ПС воював і наш земляк Олег Динька. Олег Динька («Єгер») народився 25 жовтня 1974 року на Дніпропетровщині. У 1994 році разом із сім’єю переїхав до Запоріжжя, де працював помічником юриста, агентом з нерухомості, торговельним агентом та виконував ремонтно-будівельні підряди.

У 2014 році Олег Динька долучився до Запорізької Самооборони та ВГО «Вільні Люди», їздив на вишколи. З 2014 року служив у ЗСУ за мобілізацією - гранатометником 1-ї роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади.

13 квітня 2016 року після демобілізації намагався знову піти на контракт, але за станом здоров’я його не взяли.

15 серпня 2016 року пішов добровольцем в 1-ї ОШР ДУК ПС, де був

Загинув Олег Динька 6 вересня 2017 року під час виконання бойового завдання в результаті підриву на гранаті Ф-1 з «розтяжкою» поблизу селища Піски Ясинуватського району.

Його довезли до лікарні, але отримані травми були несумісні з життям. Поховали героя 8 вересня 2017 року на Кушугумському кладовищі.

Пішов воювати у 66 років

А 66-річний житель села Осипенко Бердянського району Володимир Зюзь став добровольцем батальону Айдар. Володимир Іванович народився 25 квітня 1948 року в Бресті, батько його  був військовим.

Після школи Володимир закінчив машинобудівний технікум. В армії служив у десантних військах. Потім працював на заводі «Південгідромаш».

У 90-ті роки, коли промисловість розвалювалася, зайнявся постачаннями продовольства. Для цього переїхав до с. Осипенко, де жили його бабуся і дідусь.

Був волонтером батальйону територіальної оборони «Айдар». Згодом лейтенант запасу  пішов  на війну добровольцем.

Під час оточення Луганська силами АТО на їх відділення йшли 8 танків, два з них були підбиті, інші відвернули й пішли в бік.

Командир батальйону та його заступники були поранені. Володимир Зюзь сказав товаришам, щоб вони відходили, а він їх прикриє. 14 серпня 2014 року їх позицію накрило залпом з РСЗВ «Град», внаслідок чого боєць загинув.

Похований у с. Осипенко Бердянського району. 14 серпня 2015 року в с. Осипенко відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки загиблому воїну АТО, добровольцю батальйону територіальної оборони «Айдар» Володимиру Зюзю.

Не можна не згадати і добровольців, які у 2014 році вступили до 23 та 37 батальонів, які були сформовані у Запоріжжі і через пару місяців відправилися у зону АТО боронити країну від ворога. Усім їм честь і шана. А загиблим героям — вічна пам’ять.

Подвиг добровольців у обласному центрі увіковічили - під час декомунізації перейменували вулицю Союзну на Добровольчих батальйонів.

Добровольців прирівняли до учасників АТО

- До 2021 року у законодавстві були відсутні поняття «доброволець» та «добровольчі формування», - розповів завідувач сектору у Запорізькій області Міністерства у справах ветеранів війни України Костянтин Денисов. - Із 1 січня 2020 запрацював Закон України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції”, який ще називають “законом про добровольців».

Бійців, які були у добробатах, що не ввійшли до урядових силових структур, прирівняли до учасників бойових дій в АТО/ООС. Для отримання статусу добровольцям треба звертатися до міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України.

Станом на 13 березня 2023 року  загалом по Україні комісія надала статус 1398 особам. Це, зокрема, бійці Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор», окремої Добровольчої чоти "Карпатська Січ", батальйону "ОУН", Української добровольчої армії.

Костянтин Денисов нагадав, що перший запорізький доброволець, який загинув в АТО - Микола Козлов.

- Для увічнення пам'яті загиблих добровольців, Мінветеранів створило Книгу пам'яті, - розповів Костянтин. - Там є запорожці - Микола Козлов, Меруж Мірошниченко, Михайло Волощук, Сергій Суховий, Олександр Пальгуєв, Олександр Дяченко, Віталій Тіліженко, Олег Динька, Володимир Зюзь.

Всі вони, окрім Володимира Зюзя і Віталія Тіліженка, були посмертно удостоєні ордена «За мужність» ІІІ ступеня указом Президента від 12.03.2021 року.  Зюзь і Тіліженко нагороджені  посмертно  указом Президента від 13.10.2021 року.

Всі добровольці були нагороджені за поданням Міністерства у справах ветеранів України.

Факт

У зв’язку з воєнним станом експозицію двох залів Запорізького обласного краєзнавчого музею, яка розповідає про боротьбу за незалежність України з 1991 року і до початку широкомасштабного вторгнення росії, розібрали. Експонати евакуювали у безпечне місце.

24 серпня 2022 року в музеї відкрили виставку “Шлях до Незалежності” працює виставка “Шлях до Незалежності”, на якій відображена героїчна боротьба за незалежність України, починаючи з 1991 року і до наших днів.