Адвокати і підприємці — чергові жертви російських військових в окупованому Мелітополі
У Мелітополі окупанти продовжують проводити обшуки і позбавляти волі цивільних громадян. Чергові підтвердження такого відношення з боку силовиків стосуються юристів та бізнесменів.
Після окупації Мелітополь перестав бути безпечним містом. І з кожним днем ситуація погіршується, адже окупанти продовжують тероризувати місцеве населення. Російські військові вдираються до квартир та будинків людей, проводять обшуки та викрадають містян.
— Сьогодні 31 березня вдень викрали мого чоловіка Руденка Олега Анатолійовича 08.08.1970 року народження, прийшли з обшуком до мене додому, відчинили двері своїми відмичками. Мені на мої запитання, що з ним і де він, не відповідали, — написала у Фейсбуці мешканка Мелітополя Валентина Ющенко.
Ця родина підприємців під час окупації рідного міста надавала безкоштовно продукти харчування мешканцям одного з мікрорайонів. Чи ця активність привернула увагу окупантів, чи щось інше, наразі невідомо.
Так само незрозуміло, з якою метою окупанти викрали двох мелітопольських адвокатів. Про це повідомив їх колега Олександр Єрьоменко.
— У ніч на 1 квітня невідомі забрали з будинку адвоката Віталія Рудченка. Того ж дня було викрадено адвоката Олега Зубова. Про їх місцеперебування наразі невідомо, — відзначив в дописі юрист.
Крім того, досі невідома доля директорів мелітопольських шкіл, які написали заяви про звільнення, бо не погодились співпрацювати з окупаційною владою. Зараз представники останньої намагаються добитися відновлення навчального процесу.
— Уже добу не знаємо, що і як із викраденими директорами шкіл Мелітополя, — підкреслила Ольга Ярчук. Як висловити лють від безсилля, що ти не можеш допомогти своїм колегам, прекрасним Людям, надзвичайним Педагогам? Забрали тих, хто жив дітьми, школою, педагогікою. Тих, хто всю душу вкладав у дітей та школи міста. Галацан Олена Володимирівна (школа №13), Коваленко Анжеліна Михайлівна (школа №4), Чугай Людмила Віталіївна (ліцей №9), Овсянникова Маргарита Сталіківна (гімназія №11) — кожна з них душа своєї школи, беззаперечний авторитет для мене особисто та добрий порадник для колег і дітей! Ризикуючи собою, вони обрали турботу про безпеку дітей.
Молімося за них, вірмо в краще!