У опублікованому мо рф списку Владислав Волков значиться під №34

Ввечері 3 серпня 2022 у Запоріжжі на площі Героїв пройшов мітинг на підтримку полонених оборонців Маріуполя. Організатори підготували перформанс — зобразили картину загибелі «азовців», яких вбили окупанти.



В акції взяли участь більше 100 запоріжців — рідні бійців Національної гвардії та ЗСУ, які три місяці стримували ворога, а потім за наказом здалися і потрапили в полон.

Їх подвиг жителі Запоріжжя мають пам”ятати завжди, адже завдяки мужності та героїзму захисників Маріуполя ворог не опинився у Запоріжжі в лічені дні.  Тим самим він  дав можливість облаштувати лінії оборони на підступах до нашого міста.



Ми також вдячні бійцям, які тримають оборону по лінії розмежування, насипаючи ворогу кожного дня.

…Серед учасників мітингу були Тетяна та Олександр Волкови, чий молодший син Владислав, ймовірно, загинув в ніч на 29 липня під час вибуху бараку з полоненими “азовцями” в Оленівській колонії.



— 29 липня ми побачили список, який опублікувала російська сторона, — розповідає Тетяна Олексіївна. — Під номером 34 побачили дані нашого сина Владислава. Все співпадало — прізвище, ім’я, по батькові, день, місяць, і рік народження. Офіційно ніхто нас про загибель сина не сповіщав.

— Тетяно, розкажіть про сина. Яким він був?



— В 2014 році він був з батьком на Майдані. Потім пішов в “Азов”, який заснував Андрій Білецький. Пройшов у Києві спецпідготовку. Прослужив у цьому підрозділі років два, повернувся. Потім пішов служити у 54 бригаду. Був водієм, возив “200-х”.

Знову повернувся додому, одружився, поїхав у село, ми йому купили дім. Потім поїхав у Маріуполь,  працював — натягував стелі.  У них народилась донька.



Коли почалося широкомасштабне вторгнення, сказав: “Мам, я піду, вдома не зможу сидіти”. Я його відмовляла: “Ти стільки вже воював — 8 років! Дитину не бачиш, вона росте без тебе”. “Мамо, це мій вибір”.

Подзвонив друзям в “Азов”, де Волина та Денис Прокопенко, 25 лютого хлопці під’їхали і його забрали. 26 лютого Владислав уже був на бойових позиціях.



За словами батька Владислава Олександра Волкова, син практично не сидів у бомбосховищі на “Азовсталі”, весь час був наверху, де йшли обстріли та бої.



А знайома сім’ї Валентина Пономарьова додає, що Владислав бігав додому та приносив продукти в бомбосховище.



Останній раз з сином Тетяна спілкувалася, коли Влад був уже в Оленівці. У полон він потрапив разом з іншими “азовцями”, коли вони виходили з  “Азовсталі”.

Перед виходом Владислав сказав матері, що знищить телефон, там були фотографії, через які він міг би мати проблеми. Наприклад, фото пораненого в 2015 році батька.

А потім була тиша…



— Волонтери скинули мені телефон Женевського Червоного Хреста, — згадує Тетяна Олексіївна. — Сказали залишити голосове повідомлення. Я раз позвонила — тиша, на другий день залишила голосове повідомлення. Після цього він вийшов на зв’язок 20 червня. Я питала його, як вони там. Казав, що терпимо, не так, як на “Азовсталі”, де постійно бомбили та обстрілювали.

Він був такий живий — по розмові, по настрою. “Синок, вам їсти дають?” “Мам, усе нормально”. “Як ви там?” “Найголовніше — бомби фосфорні не падають, як на “Азовсталі”.

Сказав, шо якщо буде все добре, зателефонує через 10 днів. Більше зв’язку з ним не було.

А 29 липня вранці я побачила список загиблих у колонії українських полонених. Наш син в ньому 34. Списки виклала та сторона, але всі дані сина співпадають. Бідні хлопці — вони там такий ад проходять!

Я сподівалася, що їх забере Турція. Ердоган міг і цивільних забрати. Чому так не сталося — не знаю.



Батько Владислава Олександр Волков зазначає, що рідні полонених “азовців” мовчали, тому що їм порекомендували нічого не розголошувати. Мовляв, це зашкодить поверненню.

— І от ми домовчалися, — з гіркотою у голосі каже Олександр, який наразі є інструктором в теробороні. — Ні Червоний Хрест, ні ООН не допомогли. Моя порада нашому суспільству — контролювати розслідування цього злочину. А ще домагатися, щоб ні одна жива не залишилася в застінках цього концтабору. Треба, щоб світова спільнота нажимала. Україна нічого не зробить сама, як би не хотів наш Президент, але тут він безсилий.

Олександр каже, що попереджав сина, щоб вони не виходили. Бо усіх випустять, а “азовців” — ні.



Але ж бійці полку НГУ “Азов” виконували наказ про вихід з “Азовсталі”. Тому, напевне, Владислав і не послухав батька, з яким був на Майдані.

— Влада зробила конкретні “косяки” і хлопців вбили, — впевнений батько загиблого “азовця”. — Ми повинні забрати тіла своїх дітей! Якщо тіла заберем, то і живих звідти можна буде витягнути. Будемо чекати на офіційне підтвердження загибелі полонених.



В тему

Міжнародний комітет Червоного Хреста зробив заяву, що він не гарантував безпеку захисників «Азовсталі», які потрапили в російський полон.

«Ми не гарантували безпеку військовополонених, які потрапили в руки ворога, тому що це не в наших силах. Ми заздалегідь прояснили це сторонам.

Сторони конфлікту зобов’язані забезпечити захист військовополонених від актів насильства, залякування та громадської цікавості, а також від наслідків військових дій.

Тільки сторони конфлікту можуть остаточно забезпечити безпеку військовополонених» — зазначається в заяві МКЧХ.

Міжнародний комітет Червоного Хреста також заявив, що вони не мають доступу до всіх військовополонених, зокрема й захисників «Азовсталі».

Щодо Оленівки в комітеті повідомили: «МКЧХ відвідав це місце один раз, у травні цього року, щоб доставити резервуари з водою цьому закладу.

Але ми не мали доступу до військовополонених, які утримувалися там на індивідуальній основі – відповідно до методів роботи МКЧХ у місцях ув’язнення – і це продовжується».

У МКЧХ також додали, що організація виступала в ролі «нейтрального посередника» для безпечного виходу військових з «Азовсталі».

Факти

29 липня російські медіа повідомили про обстріл колонії в Оленівці на Донеччині, де утримувалися українські полонені. Пропагандисти стверджували, що є щонайменше 53 загиблих.

Генштаб України спростував звинувачення РФ, що удар нанесли ЗСУ. За інформацією Генштабу, росіяни намагалися приховати катування і вбивства полонених.

У розвідці вважають, що вбивство українських полонених в Оленівці на Донеччині організували найманці ПВК «Вагнера» за особистою вказівкою Євгена Пригожина, не узгодивши це з керівництвом Міноборони Росії.

СБУ перехопила телефонні розмови, в яких окупанти підтверджують, що саме російські війська винні у вибуху в колонії окупованої Оленівки, внаслідок якого загинули щонайменше 53 українських полонених.

Підрозділи «Азову» оголосили полювання на причетних до вбивства військовополонених в Оленівці.

Фото Олександра Прилепи