У Запоріжжі просто неба виступив гурт “Бандерштадт”
У складі фолк-рок гурту Banderstadt виступають бійці добровольчого формування Запорізької територіальної громади №4 “Азов” Юрій Макаренко і Станіслав Лопацький. До виступів під час воєнного стану долучається Михайло Савицький, який теж проходить службу в цьому підрозділі.
Зазвичай “Бандерштадт” виступає перед військовими — у підрозділах, також гурт дав неймовірний концерт у Запорізькому військовому шпиталі, де їх слухачами були поранені бійці та персонал.
А на цей раз хлопці у однострої за сприяння департаменту культури та туризму міськради виступили перед містянами у рамках проєкту “Музика в музеї”. Концерт проходив перед міською бібліотекою на Гоголя, 66, у приміщенні якої знаходиться музей архітектури Запоріжжя.
Запоріжці спочатку відвідали музей, де послухали розповідь гіда — директора крафтових музеїв Запоріжжя Михайла Мордовського про архітектурні стилі, представлені у нашому місті.
А після чашечки чаю чи кави, запропонованої гостинними працівниками бібліотеки, відправилися слухати концерт фолк-рок гурту Banderstadt. Прийшли послухати музикантів у військовій формі і містяни, які не були на екскурсії. На концерті був присутній і командир «Азову-Запоріжжя» Михайло Пиріг.
— Мета заходу — збір коштів на потреби нашого добровольчого формування, — розповів Михайло Савицький (позивний “Скрипаль”). — Збираємо на засоби захисту та паливо. Номер картки вказаний на банері.
Репертуар гурту — авторський, пісні написав лідер “Бандерштату” Юрій Макаренко (позивний “Пітон”). Вони про любов до України, про українську національну ідею. Пісні дуже заряджають слухачів цією ідеєю. Такий собі кобзарський рок.
За словами «Скрипаля», програма для цього заходу (гурт виконав близько десятка пісень) особливим чином підібрана — щоб слухачі могли відпочити, а ще — зануритися в атмосферу Хортиці, Запоріжжя.
Наш підрозділ “Азов” виконує завдання по захисту нашого міста. І ми також захищаємо Запоріжжя — щоб тут не було російської навали, щоб воно продовжувало залишатися мирним.
— З початком війни “Бандерштадт” перед запоріжцями, напевне, не виступає…
— Гурт виступає по різних підрозділах у Запорізькій області, на Запорізькому напрямку. Трошки розважаємо хлопців. У нас одна військова справа, у них своя. Обмінюємося досвідом. У нас багато бійцівз різних куточків України, які приїхали захищати Запоріжжя і цей напрямок. З ними дуже цікаво спілкуватися.
Хотілося б подякувати міський департамент культури та туризму за надану можливість виступити сьогодні для містян.
Під час війни дуже мало заходів, коли ми можемо подивитися у очі запоріжцям, пограти та поспівати для них. З військовими простіше — ми з ними багато комунікуємо.
Сподіваюся, ми будемо продовжувати такі музично-творчі зустрічі. Найближчим часом планується дуже цікавий захід у Туристичному інформаційному центрі, де, можливо, наша група також буде виступати.
Banderstadt — досить відомий у Запоріжжі гурт. Перед військовими він почав виступати ще в 2014 році — виконавці їздили з концертами в зону проведення АТО.
Але з нинішнім репертуаром, з цим саундом, в цьому стилі група предстала перед слухачами у 2018 році. “Бандерштадт” швидко набув популярності, гурт почали запрошувати виступити на різноманітніх заходах.
Лідер гурту Юрій Макаренко (позивний “Пітон”) у мирному житті був актором обласного академічного театру юного глядача. Зараз він проходить службу, як і Михайло Савицький, у добровольчому формуванні “Азов-Запоріжжя”. Михайло в мирному житті — актор театру імені магара.
— Юрію, як би ви самі охарактеризували ваші пісні — про що вони?
— Це пісні, в які ми вкладаємо особливий сенс. Вони стосуються історії України, вони несуть певний патріотичний заряд. У цих піснях ми намагаємось проявляти любов до усього, що нам дорого, що ми любимо.
— Чим ви надихаєтесь? Як часто зараз пишете пісні?
— Зараз настала певна пауза. Війна зайшла в активну фазу. Вийшло так, що творчий потенціал реалізується по-іншому. Ми знаходимось на півдні області. Приїхав, привів себе у порядок, дамо концерт і одразу після нього я знову туди. Тому творчий потенціал на інше направлений.
Я так відчуваю, що йде накопичення матеріалу. Мені здається, якби пісні писалися зараз, вони б не мали тієї глибини, яку я волію вкладати у них.
Тому що я кожну пісню проживаю, пропускаю через себе, свій досвід, душу і серце. І коли вона звучить від серця, від душі, тоді і люди її сприймають по-іншому. НЕ хотілося б штампувати кілометри віршів.
— Багато хто з військових відчуває розчарування, коли приїздить з війни у мирне місто, де люди відпочивають, ходять у кафе, веселяться. Ви як на це дивитесь?
— Дійсно, багато хто каже про розчарування. Там було жорстко, час від часу страшно, нерви як натягнуті струни. Приїжджаєш — а тут люди в кав’ярню ходять. Звучить тривога, а вони не дуже реагують. Ти думаєш: ну як так? Але насправді ми там все і робимо, щоб тут було нормальне життя.
Фото Олександра Прилепи
