Запоріжці звернулися до Головнокомандуючого ЗСУ з проханням повернути на посаду начальника Запорізького військового госпіталю
Підполковник медичної служби Віктор Писанко очолив колектив госпіталю за кілька тижнів до початку війни. Про війну знає не з книжок: був начмедом 25 бригади ДШВ, яка захищала суверенітет України в зоні АТО/ООС, має поранення, нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
Бойовий офіцер має й міжнародний досвід — в складі місії ООН служив в Косові та Конго.
Прийняв госпіталь терапевтичного направлення, а за 70 днів цей медзаклад Міністерства оборони перетворився в справжній медичний хаб, який об’єднав госпіталь, цивільні лікарні та приватні медичні центри, в яких поранених обстежують безкоштовно.
Підписано меморандум з Запорізьким державним медичним університетом про співпрацю і професорсько-викладацький склад вишу консультує та оперує поранених та захворілих військових.
Згуртував колектив
З початком війни налагоджена тісна співпраця з волонтерами, благодійними фондами та міжнародними організаціями, завдяки чому в госпіталь постійно надходить гуманітарна допомога — медичне обладнання, медичне майно та лікарські препарати.
А саме головне — Віктор Писанко зумів згуртувати навколо себе колектив, в якому працюють військові медики, працівники ЗСУ та лікарі-волонтери. Тому новина про те, що командира звільнили, просто шокувала та деморалізувала колектив.
Уже два дні поспіль колектив проводить акції в підтримку Віктора Писанки. Вже надіслані листи Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, в Міністерство оборони та командуючому Сил оборони України Сергію Наєву з проханням не звільняти начальника госпіталя з посади.
4 травня 2022 біля Запорізького військового госпіталю відбулася пресконференція, під час якої про свою підтримку звільненого начальника госпіталю заявили військові лікарі, лікарі-волонтери та волонтери, які опікуються проблемами цього медичного закладу.
Зробив багато для госпіталю та поранених
Як зазначив начальник аптеки Дмитро Скульський, госпіталь продовжує працювати у штатному режимі — цілодобово надавати допомогу хворим та пораненим. Але колектив продовжує боротися за свого командира, якого усунули з посади.
— Нас усіх згуртував Віктор Вікторович, — розповів Дмитро. — Коли йде людина, яка нас усіх об’єднала, це дуже б’є морально. Віктор Вікторович особисто зробив дуже багато для госпіталю і поранених. І на ньому все зав’язано — комунікація з містом, з областю, координація евакуації поранених. У нас війна ще не закінчилася, бойові дії продовжуються.
За словами Дмитра, стан здоров’я Віктора Писанки погіршився і він знаходиться зараз в лікарні.
— Ми бажаємо Віктору Вікторовичу швидкого одужання, прийти до нас і знову працювати, не покладаючи рук, — сказав Дмитро Скульський.
Під загрозою — отримання гуманітарної допомоги
А завідуюча кабінетом УЗД, працівниця ЗСУ Олена Кива звернула увагу на дуже важливий, за її словами, момент — під загрозою опинилась гуманітарна допомога.
— Віктор Вікторович зарекомендував себе як порядна людина не тільки перед колективом, а й перед волонтерами, благодійними організаціями, в тому числі міжнародними, — підкреслила Олена. — І вони вже почали хвилюватися і телефонувати, оскільки не знають, з ким їм тепер співпрацювати.
Начальник хірургічного відділення майор медичної служби Максим Романов зазначив, що робота з Віктором Вікторовичем була надзвичайно продуктивною.
— У нас прекрасный слаженный коллектив, — сказав Максим Валерійович. — А Виктор Викторович — настоящий боевой командир. И настоящий боевой офицер.
— Війна показує хто є хто, вона проявляє найкращі чи найгірші якості, — вважає старший ординатор відділення анестезіології та інтенсивної терапії Ед Асіама. — Писанко Віктор Вікторович — наш командир, підполковник медичної служби показав найкращі якості. Він наш лідер.
Він організував нас, організував якісне надання медичної допомоги. Його відсторонення б’є по нашій боєготовності, по організації допомоги захисникам. Ми закликаємо звернути увагу на цю ситуацію.
Лікарі-волонтери побачили зміни
Лікар ортопед-травматолог Максим Кожем’яка представляв на зібранні команду лікарів-волонтерів, яких з першого дня війни запросили на допомогу.
— Спочатку було дуже важко, — ділиться Максим. — Ми прийшли 24 лютого як цивільні лікарі. Стан надання допомоги на той час був дуже обмеженим. За цей час, що ми працюємо і живемо у госпіталі, проведена дуже велика робота з організації надання допомоги пораненим. Були залучені волонтери, міжнародна спільнота.
Те, що є зараз, такого тут ніколи не було! Рівень надання допомоги — супер!.
Сформовані бригади лікарів різних спеціальностей. Ми проводимо складні операції, реабілітуємо хворих.
Госпіталь став великим хабом. Ми ставимо на ноги поранених і вони знову можуть захищати країну.
Я вважаю, що зараз не повинно бути розбратів, політичних дій. Ми всі повинні рухатися в одному напрямку. Ми всі разом повинні працювати на перемогу!
Написали листа Залужному
Лікар-невролог Василь Созанський — прикомандированний до Запорізького госпіталю. Він впевнений, що “на переправі коней не міняють”.
— Велика кількість взаємодій зав’язана на командирі, — каже Василь Іванович. — Яким би новий командир не був, потрібен час на налагодження взаємодії з керуючим складом. А у нас його немає.
Зараз створений єдиний медичний простір. Відкриті нові відділення в лікарнях, медичних центрах. І у нас всіх єдина мета — якнайшвидше виліковувати поранених і повертати їх на поле бою.
Голова ГО “Запорозькі берегині” Олена Шевчук з початку війни в госпіталь приїждає практично щоденно. Була тут зі своїми посестрами на запрошення Віктора Писанки і 24 лютого, в перший день широкомасштабного вторгнення рф.
— В госпіталі позвільнялися кухарі і нікому було готувати їжу, — згадує Олена Шевчук.
— Віктор Вікторович попросив, щоб жінки об’єдналися і готували їсти пораненим. І в той день почали поступати перші поранені — 20-річні хлопці, всі у крові. Ми бігали по аптекам, купували ліки, бо в госпіталі майже нічого не було.
І вже через тиждень Віктору Вікторовичу вдалося згуртувати волонтерів, в госпіталь почали поступати ліки та обладнання.
В перші дні ми шукали все — генератори, пральні машини. Не було продуктів харчування, їздили по селам шукали м’ясо, крупи. І ніхто з Києва не дзвонив і не питав, чи є чим годувати поранених…
Прибирати з посади цього бойового офіцера, який зробив майже неймовірне, щоб госпіталь у війну працював як єдиний механізм, вважаю безглуздо. Тим більш під час війни.
Ми вчора написала звернення на ім’я Залужного. І за досить короткий час зібрали дуже багато підписів.
І Духовна рада християнський церков Запорізької області, яку на зібранні представляла уповноважений секретар Тетяна Ярмохіна, також написала зверення на адресу Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного. Звернення підписали керівники різних конфесій.
Тетяна Ярмохіна проінформувала про засідання Духовної ради християнських церков, на яку прийшов начальник госпіталю Віктор Писанко. Віктор Вікторович закликав усіх об’єднати зусилля і допомагати госпіталю. Всі погодилися.
Як юрист з 28-річним стажем Тетяна Ярмохіна звернула увагу на неприпустимість під час війни призначати в госпіталь тимчасово виконуючого обов’язки командира.
— Сюди був призначений командир з великим досвідом, який працював у міжнародних міссіях в Конго, в Косово, — зазначила Тетяна Ярмохіна. — Коли на передовій загострення, призначати тво командира не логічно. Тому що це людина з іншою відповідальністю.
Військовий закликав не гратися в небезпечні ігри
Депутат Запорізької міської ради Олександр Кобзарюк під час війни став у військовий стрій. Нині військовослужбовець ЗСУ проходить у госпіталі лікування.
— Моє бачення — хочуть знищити людину, яка згуртувала колектив, — вважає Олександр. — Оці дії точно на руку ворогу, який знаходиться за 45 км від Запоріжжя. В такі ігри гратися не можна! Це госпіталь реально лікує і я тому свідок!
Невже зараз треба звільняти командира? Давайте почекаємо до кінця війни і вже потім будемо з’ясовувати, хто правий, а хто ні. Кого залишити, а кого звільнити. Закликаю військову прокуратуру розібратися з цим питанням. Командування медичних сил знаходиться в Києві. Це далеко. А орки — поруч! Перестаньте гратись в ці ігри!
Командира покарали за ініціативність
Народний депутат 8-го скликання Оксана Корчинська 5 років координувала на фронті військову медицину. Була координатором міжвідомчого штабу, який об’єднував 5 відомств.
— На початку 2015 року його зробили дуже швидко, але зараз штаб, на жаль, поки що не існує, — каже Оксана. — Зараз подібний є тільки в Запоріжжі, завдяки командиру частини Віктору Писанці. З госпіталю, який був терапевтичним, він зробив хаб, де життя пацієнтам рятують професори, кандидати та доктори медичних наук.
Оксана Корчинська вважає, що Віктора Писанку за ініціативність карає бригадний генерал пані Остащук, командувачка медичних сил.
Відомий волонтер зазначила, що при Віктору Писанці в госпіталь клініки напряму передали обладнання більше ніж на 35 млн грн.
А військовим частинам, які захищають Запоріжжя, через госпіталь надійшло медичного майна та тактичної медицини на 15 млн грн. При тому, що Командування медичних сил передало лікарських засобів і медичного майна на 400 тис. грн.
Оксана Корчинська також підкреслила, що Віктор Писанко організував передачу 20 реанімобілів усім підрозділам ТрО.
— Ми всі звертаємось до Валерія Залужного. Ми, волонтери, знаємо вас багато років. Ваш позивний на фронті був “Волонтер”. Ви завжди були справжнім командиром, підтримували молодих командирів і були проти “советських зразків”, коли людина не може ні координувати, ні командувати.
Звертаємось з проханням залишити на посаді начальника госпіталю Віктора Писанку. Як одного з кращих офіцерів України. Такі люди достойні нагороди, а не пресування за ініціативу.
Запорізький військовий госпіталь став кращим фронтовим госпіталем, в якому працюють кращі лікарі України.
Фото Олександра Прилепи
