Бібліотека Соцміста вважається одним із символів запорізького конструктивізму

Одним з найцікавіших об’єктів пішої прогулянки по Шостому селищу є бібліотека Соцміста, яка заховалася у дворах історичних будинків по вулиці Добролюбова.


Тому і не дивно, що найвідоміша запорізька гідеса Валентина Вініченко зробила зупинку під час своєї авторської екскурсії по цій архітектурній перлині нашого міста, яка розбудовувалася у 1930-х роках минулого століття.


Якщо до  бібліотеки Дніпровського району підходити з боку вулиці Добролюбова, то здається, що одноповерхова будівля теракотового кольору з конічним металевим дахом нічим таким не примітна.


Але якщо обійти її довкола,  розумієш усю недолугість такого припущення – прямокутні форми будівлі гармонійно переходять у овальні.


Ззовні будівля, як на її поважний вік, непогано збереглася. Але все ж таки вона потребує відновлення.

Кілька років тому проєкт відновлення був презентований громадськості. Як зазначалося, приміщення планують відреставрувати та передати під екскурсійний центр.

Проєкт відновлення будівлі, зокрема, передбачає повернення їй оригінального плаского даху, на якому розмістять оглядовий майданчик.


Як повідомляли ЗМІ, для його створення була проведена серйозна дослідницька та наукова робота, адже основною задачею було збереження автентичності об’єкта, тобто відновлення його історичного образу.

Ескізи розробили німецькі спеціалісти, план реконструкції – запорізька організація  «АС-Проект», яку на презентації представляв архітектор Вадим Петренко.

– Саме приміщення відноситься до стилю конструктивізму. На той період цей стиль був домінуючим серед авангарду. Наша бібліотека відповідає майже всім принципам цього напряму, за винятком деяких моментів.

Наприклад, будівля повинна була б стояти на «ніжках», себто на колонах, а під ним мав би бути зелений простір. До того ж, дах не характерний для цього стилю. Тому ми його демонтуємо. У нашому проєкті на ньому буде оглядовий майданчик для туристів.

Окрім цього, відтворимо сходи, які були раніше. Також відновимо стрічкове скління, яке є класичним елементом конструктивізму,  - розповідав у 2018 році Вадим Петренко.


На жаль, проєкт відновлення історичної будівлі бібліотеки Соцміста так і залишився проєктом.

Але сам заклад культури - бібліотека Дніпровського району (вул. Добролюбова,11) працює, виконуючи свої прямі функції. Про те, як бібліотекарі працювали у 30-і роки минулого століття розповіла під час екскурсії Валентина Вініченко.


- У 1929 році у Радянському Союзі оголосили про ліквідацію неграмотності, була тоді така кампанія, - розповідає Валентина Степанівна. - Вчилися усі, навіть ті, кому було понад 50-60 років. Я пам’ятаю, як моя бабуся повільно виводила своє прізвище, отримуючи пенсію. Вона тоді тільки-тільки навчилася писати. А газети бабуся читала по складах.

Уявіть: у другій половині 1920-х до Запоріжжя на будівництво Дніпрогесу, промислової площадки, працювати на заводах приїхали тисячі людей, які не вміли читати, писати.

Після роботи вони ходили на курси ліквідації безграмотності. А от ходити до бібліотеки їм, навевне, було ніколи.


Тому працівниці бібліотеки Соцміста брали книжки і йшли з ними на будівництво, на заводи. Записували працівників у  бібліотеку, заповнювали формуляри читача і видавали книжки.

Якщо людина була будівельником — їй давали книжку про будівництво, робітником — на виробничу тематику. Давали також “політичну” книгу і обов’язково про любов.

Про любов читали усі! Це написано в історії бібліотеки, що книжки про любов були обов’язковими до видачі. А ми зараз що читаємо? Літературу по своїй спеціальності і про любов.

Давали книжки на 2 тижні, а коли спливав цей термін,  бібліотекарі знову йшли до своїх читачів. Забирали видані раніше книжки і міняли на нові.

Валентина Вініченко розповіла про проєкт реконструкції будівлі бібліотеки, зазначивши, що зараз, на жаль, “не до цього”.

- А в бібліотеку люди ходять. Тут дівчата-працівниці гарні і дуже атмосферно! - резюмувала свою розповідь Валентина Вініченко.


Фото автора