Не стало відомого спортивного журналіста Аркадія Копеліовича
У ніч із суботи на неділю, 23 жовтня 2022, пішов із життя легендарний спортивний журналіст, історик запорізького спорту Аркадій Копеліович.
Аркадій Борисович народився 16 травня 1941 року у Запоріжжі у сім'ї службовця. Батько - Борис Соломонович (1906 — 1982), учасник Другої світової війни. Працював головним бухгалтером ВРП НОД-3 Придніпровської залізниці.
Мати - Хіонія Аронівна (1913 - 1962). Під час Другої світової війни працювала завідувачем клубу в Омську.
Кажуть, кожну людину веде по життю ангел-охоронець. Так і в долі хлопчика, який народився перед війною, напевно був такий покровитель. Адже що таке вижити немовляті в евакуації з мамою в Середній Азії та Омську, доки батько був на фронті, знає і зараз пам'ятає вже мало хто.
І повернення до рідного Запоріжжя відразу після війни, навчання у звичайній середній школі у повоєнні роки, напевно, не найприємніший і найпростіший час.
Але Аркадій витримав, виріс, відслужив трирічну строкову службу у лавах Збройних сил і повернувся на рідний завод «Прогрес», де починав токарем. На заводі він працював слюсарем до липня 1971 року.
Путівку в спортивне життя, що завжди вирувало в робітничому Запоріжжі, можна сказати, дало йому вечірнє відділення Запорізького машинобудівного інституту – колиски багатьох наших журналістів.
Після закінчення ВНЗ він влаштувався інженером контрольно-вимірювальних приладів та автоматики до Палацу спорту «Юність».
Саме тоді директор заводу «Дніпроспецсталь» Костянтин Єльцов створив у південному місті хокейну команду. Програмки до її матчів і складав Аркадій, проба пера якого відбулася як автора стінгазети на тому ж «Прогресі».
І пішло-поїхало! Точніше, потрапило до друку! Програмки до футбольних та хокейних матчів, буклети, календарі-довідники авторства Аркадія Копеліовича гриміли по всьому Радянському Союзу!
Колекціонери зі стажем знають – якість друкованої продукції із Запоріжжя була найвищою і за змістом, і за поліграфічним виконанням. У чому пряма заслуга Аркадія Борисовича.
Роботи, втім, йому вистачало без улюбленого захоплення. Начальник адміністративно-господарського відділу Комітету з фізкультури та спорту облвиконкому, інженер-технолог «Бытрадиотехники» (хто зараз згадає платівки та касети?).
І лише з листопада 1977 року Аркадій Копеліович зміг повністю перейти на журналістську роботу – став журналістом газети «Комсомолець Запоріжжя». Спочатку кореспондентом, потім старшим кореспондентом і нарешті завідувачем відділу спорту.
З листопада 1986 року – заввідділом інформації «Индустриального Запорожья», у 1990 – 1998 роках – оглядач газети «Наш город», у 1998 – 2000 роках – спортивний оглядач газети «Запорізька правда», звідки й пішов на заслужений відпочинок.
Паралельно, у різні роки, Аркадій Копеліович з'являвся на екранах та виходив в ефір зі студії облтелерадіо, працював диктором на стадіонах та у палаці спорту, писав сценарії свят.
І, звичайно, допомагав ставати на ноги молодим і тепер уже не дуже журналістам, кілька поколінь яких гордо називають його своїм Вчителем.
Аркадій Борисович був одним із перших, хто освоював модну професію прес-аташе і в роки активної роботи користувався великою повагою у сильних світу цього, як за спортивною, так і партійною і навіть – кримінальною лінією.
Це не дивує тих, хто мав честь з ним дружити та спілкуватися. Найвищою мірою порядна, авторитетна і просто дуже відповідальна, добра в душі людина.
Аркадій Борисович – заслужений журналіст України, понад 20 років він очолював обласну Асоціацію спортивних журналістів України.
Указом Президента України № 807/2009 від 7 жовтня 2009 року йому було присвоєно звання «Заслужений журналіст України». У 2017 році нагороджений медаллю «За розвиток Запорізького краю».
У його житті були дуже складні часи: у 1987 році після тяжкої хвороби пішов із життя син – Євген, 1969 року народження, один із засновників Клубу любителів футболу у м. Запоріжжі.
У липні 2019 року Аркадій Борисович овдовів, втративши дружину Тамару, а 21 лютого 2022 року, після отриманих у побутовій бійці травм, помер прийомний син Юрій. Він залишився зовсім один.
Далекі родичі, друзі, сусіди весь цей час підтримували його як могли разом із співробітниками запорізького благодійного фонду «Хесед Міхаель», основний напрям роботи якого — надання допомоги малозабезпеченим людям похилого віку та інвалідам.
На жаль, у цьому світі ніщо не вічне….
Царство небесне, шановному і дорогому Аркадію Борисовичу Копеліовичу... Пам'ятатимемо...
Джерело: Запоріжжя футбольне
