Хостел для домашніх тварин працює у Запорізькому міському ботанічному саду
У хостелі можуть залишити своїх улюбленців не тільки запоріжці, а й жителі інших територій, які покинули рідні домівки через війну.
— Ми організували хостел для тварин переселенців, які не можуть далі з ними їхати, — розповідає директорка ПЗН “Дитячий парк “Запорізький міський ботанічний сад” Тамара Єрьоміна. — Я низько вклоняюсь людям, які не думали, щоб тільки себе врятувати, а від”їжджаючи, брали з собою котиків чи собак.
Я бачила, як особливо діткам було важко розлучатися зі своїми вірними друзями. Дивишся, дитина притискає до себе котика і не відпускає. Мама йому каже: “Тьотя буде доглядати за твоїм котиком. Ми повернемося і заберемо його”.
Це говорить про те, яка ми добра нація, яка людяна, як ми виховуємо своїх дітей у добрі.
Нам віддавали кота та собаку люди, які виїжджали в Чехію і їм ніде було їх залишити. Вони звернулися до мене — чи не можна, щоб тварини тимчасово пожили у нас у ботсаду. А вони коли повернуться, їх обов’язково заберуть. До речі, вони вже повернулися додому і забрали своїх улюбленців.
Котика переселенки з Маріуполя в ботсад привезла голова облорганізації Товариства Червоного Хреста Оксана Бекетова.
Всього у хостелі вже побувало 28 котів, 2 собаки і папуга. На даний момент тут живуть 20 котів.
Днями в ботсад підкинули 5 кошенят: спочатку двох, а згодом ще трьох.
— У них такий кон”юктивіт був! — розповідає директорка ботсаду. — В очах був гній, вони їх не могли розплющити. Я лікую кошенят — промиваю очі, закапую ліки. В п’ятницю їх підкинули, а вже через кілька днів лікування вони змогли відкрити очі.
Приносили нам чорного котика, знайшли у під’їзді. Він такий гарненький! Вже забрали.
Наукою доведено, якщо собаки люблять хазяїна, то коти обожнюють будинок, в якому живуть. Вони знімають негативну ауру, дають тільки позитив. Якщо у людини щось болить, кіт це відчуває, визначає це місце і лягає на нього — витягує запальний процес.
Тамара Іванівна розповіла, що у її мами було троє котів. Коли вона приїздила до неї, то бачила, як вони всі лежали на мамі. Один на голові, другий на області серця, третій на кишківнику. У мами боліла голова, були проблеми з серцем і кишківником. “Вони мене лікують”, — казала вона дочці.
З початком війни у ботсаду створили невеличкий притулок і для людей — для переселенців з Маріуполя, Полог, других населених пунктів, яким немає де зупинитися у Запоріжжі. У кімнатах поставили розкладачки, Тамара Іванівна принесла з дому постільну білизну.
Прийняти у себе одночасно можуть до 11 осіб. Люди ночують і їдуть далі.
Одного разу подзвонили військові, що скоро приїдуть. А в цій кімнаті жили кошенята. Тамара Іванівна хотіла їх забрати з кімнати, а військові попросили залишити.
Вранці генерал розповідав директорці ботсаду, що троє спали у нього на руці. Ще двоє — у інщого військового.
— Вони такі позитивні, ці кошенята, — каже Тамара Єрьоміна. — За ними спостерігати — одне задоволення.
Так, проблеми з малечею, звичайно, є. Їх треба нагодувати, за трьома прибрати, бо вони не привчені до лотка. У вихідні цими клопотами займається Тамара Іванівна особисто, оскільки з початком війни вона переїхала жити в ботсад.
— Я з дитинства привчена до дого, що тварин треба любити, — каже Тамара Єрьоміна.
— Маленькі тварини — як маленькі діти. Я не знаю, кому вони можуть не подобатися. Коли хворі, вони дивляться на тебе і ніби промовляють: “Якщо ти мені не допоможеш, ніхто не допоможе”. І ми їм допомагаємо.
Проблему з кормом для тварин вирішують по-різному. За словами Тамари Іванівні, постійно допомагає Червоний Хрест в особі Оксани Бекетової, Міський фонд допомоги (директор Тетяна Сулима), небайдужі запоріжці приносять каші, корми, спеціально куплені в магазині для мешканців хостелу. Вони десь прочитали інформацію, що в ботсаду відкрили хостел і намагаються надати посильну допомогу.
— Колектив ботанічного саду вносить свій вклад в перемогу, — говорить Тамара Єрьоміна. — Як сказав наш Президент Володимир Зеленський, кожен повинен на своєму місці щодня наближати перемогу.
…Нині у адмінбудівлі ботанічного саду живуть 5 гарнесеньких кошенят. Працівники ботсаду шукають для них люблячих господарів. До речі, 10-річна Мілана Жукова спеціально приходить у ботсад, щоб доглядати малечу та з нею гратися. Придивіться, може хтось з кошенят западе вам у душу і ви захочете забрати його з хостелу додому.
