XIV Всеукраїнський відкритий дитячо-юнацький фестиваль-майстерня авторської пісні “Сонячний зайчик” уже втретє пройшов у дистанційному форматі
Попередні два роки такий формат був обумовлений епідемією коронавірусу, у цьому році зібратися виконавцям у Запоріжжі завадило широкомасштабне вторгнення росії.
На фестивалі, який народився і всі ці роки проводився в Запоріжжі, учасники, педагоги та гості представляли 11 областей України та 13 країн. Через війну діти вимушено опинились в Німеччині, Польщі, Румунії, Ізраїлі, Австрії тощо.
- Вперше до пісенного діалогу з фестивалем приєднались діти з Австралії та США, - ділиться враженнями педагог Микола Чернявський. - За це низький уклін незмінній художній керівниці фестивалю Олені Алексєєвій, героїчній команді технічної підтримки на чолі з Жаном Селезенєвим, яка при всіх відключеннях перекидала між собою важелі управління, не допустивши жодної паузи, Олегу Риженко з Харківського інтернет-клубу «Співаємо разом», що надав фестивалю надійну зум-платформу, керівникам гуртків, які продовжують працювати з дітьми та змогли зібрати їх до участі, майстрам-педагогам фестивалю.
Серед яскравих зірочок, що “засвітились” на фестивалі, я б назвав авторку зі Львова Олександру Андріанову-Роженюк, авторку музики Анастасію Лошакову, виконавиць Анастасію Федорченко і Тамару Калмикову – всі з Харкова, дует Марка і Вероніки Толмачових та ансамбль гуртку пісенної поезії і туризму “Обрій” (всі - з Запоріжжя), співочо-інструментальний ансамбль “Ноктюрн” з Полтави, юну сумську поетесу Поліну Ращенко, дитячий колектив “Крапельки”, що зібрала в Мюнхені з різних міст України киянка Олена Лисенко.
А “сонячним зайчиком” фестивалю (приз глядацьких симпатій) цього року стала юна одеситка Аріна Гущак.
Мене особисто вразили Марина Ют з Австралії, чий чудово виконаний “Рушник” відкрив фестиваль та "задав планку" творчого рівня, і майстерно змонтована та глибоко відчута пісня “На світанку” у виконанні тріо Київського юнацького театру бардівської пісні “На Подолі”.
Насправді, талановитих дітей фестиваль зібрав значно більше, ніж здатний вмістити короткий допис.
І справа не в тому, кому і як вдалося “зірково” спалахнути: унікальність “Сонячного зайчика” - це не конкурс, а велика майстерня, де діти збагачуються від спілкування з майстрами, які здатні розчути кожного, підбадьорити, допомогти і підказати, з лауреатами минулих років та один з одним.
Тож кожний виходить з такого фестивалю багатшим, ніж увійшов, і це дає надію на наше завтра, на те, що Україна не обідніє талановитими та співчутливими людьми.
В цьому році в рамках фестивалю відбулись ще й чотири творчі проєкти, здатні зробити честь художньому заходу найвищого рівня. І це теж були свого роду майстерні, творчі уроки.
Але якщо напрочуд цікава "жива" лекція львівського автора Наталки Криничанки про історію становлення української авторської пісні та блискучий проєкт київського автора Олександра Вороха про поєднання авторської пісні і класичної музики в бардівських родинах були скоріше естетичними уроками, то програми “Поетичний літопис незламного Харкова” за участю поета Ольги Подлесної та учасників фестивалю і “Гуртуючи гідність, плекаючи людяність”, побудована Оленою Гаджиловою з розповідей лауреатів минулих років про власний досвід виживання і допомоги людям у воєнний час, з їх віршів та пісень останнього півріччя, стали уроками етичними, моральними, стверджуючими дієву любов наперекір безплідній ненависті.
Глибоко вразили розповіді сумчан Павла Якубовського про загиблого під Харковом батька та Марії Пантюх про волонтерську допомогу знедоленим війною, єврейсько-німецька пісня часів Голокосту в трагічно-життєствердному виконанні Марії Ткаченко та авторські пісні Валерії Лисенко (обидві з Києва) – твори високого творчого і людського ґатунку, без найменших скидок на юний вік та “суспільне замовлення”.
Закінчився фестиваль піснею Ганни Тищенко “Це місто” на вірші Марини Брацило у виконанні Запорізького театру поетичної пісні Олени Алексєєвої, і твердою обіцянкою організаторів, учасників, педагогів та майстрів зустрітись на наступному, 15-му фестивалі, після перемоги саме в Запоріжжі, звідки він і почався. І я в це вірю.
Із запорізьких виконавців лауреатом в номінації «виконавець» стала Ярослава Омельчак, призерами - Вероніка Толмачова, Марк Толмачов, Єлизавета Нестерова (усі - гурток авторської пісні Міського палацу дитячої та юнацької творчості, керівник Олена Алексєєва).
Призерами фестивалю став також ансамбль студії бардівськоїтуристичної пісні «Обрій» Запорізького гідроенергетичного коледжу (керівник Ганна Киящук).
Залишається додати, що організаторами XIV Всеукраїнського відкритого дитячо-юнацького фестивалю-майстерні авторської пісні “Сонячний зайчик” виступили Державний центр позашкільної освіти МОН та ЗПО "Міський палац дитячої та юнацької творчості" Запорізької міської ради. А проводив його Запорізький театр поетичної пісні Олени Алексєєвої.
Фото з фейсбук-сторінки фестивалю-майстерні авторської пісні “Сонячний зайчик”
