Служителі та парафіяни запорізького храму Харе Кришна втілюють благодійний проект «Пища Жизни»
Служителі та парафіяни і до початку агресії росії пригощали запоріжців у рамках благодійної місії «Пища Жизни», але під час війни ця місія стала масштабною.
«Пища жизни» – найбільша у світі гуманітарна місія з роздачі вегетаріанської їжі. Заснована в 1974 році Міжнародним суспільством свідомості Крішни (ІСККОН) з метою забезпечення харчуванням соціально незахищених верств населення, а також людей, які постраждали від стихійних лих та військових конфліктів незалежно від їхньої раси, національності, політичних чи релігійних переконань.
Девіз місії — «Милосердя та співчуття. Поспішай допомагати».
Сьогодні місія діє більш ніж у 60 країнах світу. Волонтери організації роздають понад 1 млн безкоштовних порцій щодня. У Запоріжжі кришнаїти сьогодні годують близько 200 осіб.
— Насправді духовні практики підкреслюють, що життя людини — це життя волонтера, який щось робить для блага людей, — говорить служитель храма Кришни Микола Антощак. — Волонтерство — це один із способів життя у нашій вірі. Ми зацікавлені допомагати людям. Вивчаємо, що буде найкращим для людини. І те, без чого людина не може жити, чого вона постійно потребує — це їжа.
Їжа дуже важлива. Є такий вислів: ми є те, що ми їмо. І особливо важливо, коли її готують люди з хорошим настроєм, з любов’ю, з душею.
Я вчився у кулінарному училищі, так нам і повар казав, що дуже важливо готувати з любов’ю і душею. Люди, коли їдять, це відчувають.
Навіть проводили експеримент і переконалися: якщо готували їжу кухарі в поганому настрої, то люди не отримували задоволення від неї.
— Миколо, ви ж і до агресії рф годували людей вегетаріанською їжею…
— Так, ми годували прихожан. А з 24 лютого почали займатися цим більш активно. Ми зрозуміли, що це час для нас. Це наш обов’язок приймати в цьому участь.
І більшість наших парафіян це зрозуміли. Вони почали приходити і допомагати більш активно. Хто транспортом, хто грошима, хто своїми руками.
— А для кого ви готуєте?
— У перші дні дуже багато готували для військовослужбовців ЗСУ, для тероборони. Готували на 400 осіб. У нас є ще одне приміщення, там також готували.
Зараз щодня готуємо, в основному, для тероборонців, волонтерів, які плетуть маскувальні сітки, для біля ста переселенців, не забуваємо також і про нужденних запоріжців.
У середньому щодня годуємо біля 200 осіб. Їжу розвозимо в чотири точки.
Співпрацюємо з іншими волонтерами. До прикладу, місяць назад волонтери передали нам 100 мішків картоплі, кілька мішків моркви, капусти. Вони дізналися, що ми багато готуємо, зацікавилися і виділили нам овочі. А півтора місяці тому нам пожертвували 500 літрів молока.
— Є якась особливість у приготуванні блюд?
— Максимально дотримуємося принципу чистоти. Перед тим, як готувати, дівчата одягають чистий одяг, миють руки. У кожної максимально чиста свідомість, вона заснована на способі її життя. Також повторюємо певні мантри. Це свого роду медитація.
Оскільки віддані Кришні вегетаріанці, то і страви, які вони готують, — вегетаріанські. Тобто при їх приготуванні не використовується м’ясо і ще деякі продукти.
Меню на кожний день змінюється, але його основа — суп, гарнір (зокрема, овочеве рагу), салат, хлібо-булочні вироби, напій та солодощі. Варіацій супу кілька — рисовий, гречаний, гороховий, рисовий з горохом. В якості гарнірів готують також гречану або інші каші з овочами.
— У сукупності це складає раціон людини на день, — каже Микола. — Це дуже важливо для травлення.
До речі, кришнаїти особливо не афішують, що їх страви вегетаріанські, просто вони стараються готувати їжу, яка звична запоріжцям. І пригощають нею бажаючих.
Сам Микола — вегетаріанець уже багато років. Не їсть м’ясо, рибу, яйця, а ще цибулю та часник (“неприємний запах, негативно впливають на йогу — медитацію”).
Натомість вживає горіхи, горох у багатьох його різновидах, сир (самі виготовляють “Здоровье”, “Адыгейский”). Друзі порекомендували гречку, вона легко засвоюється і дає багато енергії.
У Миколи є також досвід сироїдення, чотири місяці він їв тільки овочі, фрукти, замочені зернову, проросшу пшеницю, сир.
— Спочатку важко, а потім звикаєш, — ділиться Микола Антощак.
До речі, більше десяти років він не снідає. Перший прийом їжі — о 12-13 годині. Каже, організм сприймає нормально.
Але служителі храму, які живуть при ньому, снідають вранці: тут сніданок з 9 до 10 години. Обід за розкладом — з 13 до 14 години (“у цей час найбільш сильний вогонь травлення”), вечеря — з 18 до 20 години (“бажано їсти до заходу сонця”).
Між іншим, встають вони дуже рано — о 04:00, а священнослужителі на алтарі і того раніше — в 03:00 — 03:30. Лягають спати, звичайно, рано.
Суп варять на вогні у казані
Повара Харе Кришна Сергія Тахтаджиєва ми застали якраз за роботою — він варив на вогні у великому казані 80 літрів супу. Розповів, що вийде мінімум 150 порцій.
— Суп можна приготувати і за 2 години, — розповідає Сергій. — Але зазвичай починаю готувати о 9 годині і закінчую о 12:30. Сьогодні буде картопляний, в ньому навпіл картоплі та води. Це імпровізація.
Моя мама клала в такий суп багато картоплі і багато свіжого кропу. Я кидаю сушений кріп, багато спецій. Насамкінець кину томатну заправку і сіль.
Готує Сергій у літній кухні, де з кожним днем все спекотніше та спекотніше. Каже, взимку всі бігали до нього погрітися, а тепер треба одну стінку прибирати, щоб було не так жарко.
Булочки випікають по спеціальному рецепту
У будинку чоловіки займалися “грубою роботою” — чистили відро моркви. А дівчата та жінки готували на кухні. До речі, готують їжу обов’язково під музику.
Ірина Манич, Олена Москаленко, Неля Степанченко та Альона Очередько готували салат, страву з картоплі, пиріг з яблуками та бананами, випікали у духовій шафі духмяні булочки. Їх готують по спеціальному рецепту, без дріжжів. І, як підкреслила Альона Очередько, яка займалась випічкою, ”з любов’ю”.
— У нас два цехи, — розповідає віддана Кришні Ірина Манич. — Тут готуємо обід для божеств, а потім і для всіх, хто прийде в гості. Особливо багато нових людей приходить в неділю. На другій половині готується “їжа для життя” — для волонтерів, військових. Освячується вся їжа. Волонтерів тут чоловік 30, які постійно приходять. Мій день — вівторок.
— Ірино, чому ви це робите?
— Я без цього жити не можу, я люблю готувати. Це хобі. Я різними служіннями займалась, це найбільше до душі. Така радість, таке щастя після служіння! Мені дуже подобається.
А Олена Москаленко додає, що всю їжу вони готують з любов’ю.
— В такий непростий час ми вкладаємо почуття, щоб ті, хто буде куштувати наші страви, наповнювалися цими почуттями, — каже Олена. — Їжа це не тільки матеріальні страви, це, насамперед, для душі.
Віддані Кришні будуть і далі пригощати запоріжців своєю смачною їжею.
До речі, тут з любов’ю готують не тільки для людей, які знаходять поза храмом Кришни, а й для містян, які приходять сюди на служби. Так, під час недільної програми відведена година для вшанування гостей.
Відповідно до вайшнавської традиції будь-який гість — це представник самого Господа Бога, тому на кожного з них чекає подарунок — прасад.
Ну і звичайно ж, як зазначають віддані Кришні, найсмачніша частина недільного свята – бенкет. Він складається не менше ніж із семи страв Ведичної кухні, які готуються за спеціальними рецептами та технологіями. І, за відгуками гостей, нікого ще не залишив байдужим.
Фото Олександра Прилепи
