У Запоріжжі відкрили фотовиставку, від якої навертаються сльози

У Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці відкрилась фотовиставка Ігоря Гур'єва “Рік боротьби за свободу”

Виставку відкрила головний бібліотекар ЗОУНБ Олена Савкіна, яка представила автора світлин — запорізького журналіста Ігоря Гур'єва.

Ігор родом з Оріхова - міста, який ворог назвав “міцним горішком”, тому що не може його захопити. Окупанти цілеспрямовано знищують і руйнують будинки, цивільну інфраструктуру.

Але в місті продовжують жити кілька тисяч незламних мешканців, які не хочуть покидати свої домівки, не зважаючи на відсутність світла, води та газу.

Журналіст час від часу приїздить до рідного міста — на маршрутці, з колегами з інших видань тощо. І робить звідти фоторепортажі, в яких кожна світлина — це свідчення військових злочинів збройних сил рф проти мирних мешканців.

Журналіст “Акценту” також робив знімки на місці прильотів ворожих ракет у Запоріжжі, Вільнянську, фотографував наслідки ворожих обстрілів у селі Новоданилівка на Оріхівшині, яке вже рік знаходиться за 3 кілометри від лінії фронту.

- Для виставки відібрав 30 робіт, які зібралися за рік війни, - розповів журналіст. - Відбирав на власний смак фото, які важливі і які мені про щось нагадують.

Основна тема фотографій — це життя цивільних під обстрілами і те, як вони загартовуються. Показані різні аспекти життя - і посмішки, і трагічні моменти. Така у нас реальність!

Ігор Гур'єв розповів про кілька світлин, які йому найбільш дорогі. Улюблене фото зроблено під час останнього виїзду до Новоданилівки.

- Село знаходиться поблизу лінії фронту, там уся земля у снарядах, запальних снарядах, ворог нищить будинки цивільних, - розповідає журналіст. - Місцеві розповідали: якщо ворог бачить, що з якихось хат йде дим, то починає гатити по тих вулицях. Але мешканці вже загартувалися, нові виклики у них викликають посмішку. Такі реалії життя: чоловік посміхається, а у нього за спиною — війна.

А улюблене фото мами Ігоря — мешканець Оріхова, який їде на велосипеді.

- Мама каже, що цей чоловік, його брутальність передають настрій місцевих мешканців, які залишаються під обстрілами, - ділиться автор світлини.

На виставці можна побачити фото світлин з домашніми улюбленцями, яких при від’їзді залишили господарі.

За словами Ігоря, багато домашніх тварин залишилися сам на сам з війною. Але в Оріхові є люди, які допомагають тваринам виживати, годують їх.

Як розповів журналіст, це був один з перших його репортажів з Оріхова.

- Я поїхав до місцевого чоловіка Стаса Франка, який щодня годує тварин, витрачає на це десятки кілограмів корму, години свого часу, - розповідає Ігор.

На виставці можна побачити худу собаку з мікрорайону “Черемушки”, а також зграйку других песиків.

Світлин з Оріхова на виставці найбільше. Тут можна побачити безлюдну центральну площу, на якій до вторгнення окупантів вирувало життя, а зараз вона порожня, але, як підкреслив журналіст, “виглядає гідно”.

Є світлини, на яких зруйнований ворожим авіаударом будинок, мешканка Оріхова, яка з сумками поспішає на маршрутку.

За словами Ігоря, багато оріхівців, які знайшли прихисток у Запоріжжі, приїздять до рідного міста на один-два дні — щоб подивитися на будинок, зробити домашні справи, нагодувати тварин.

Автор також розповів про свої знімки з місця прильоту ворожої ракети у Запоріжжя, коли був зруйнований під’їзд багатоповерхівки в Осипенківському мікрорайоні.

А ще — про фото зруйнованого пологового будинку у Вільнянську, під завалами якого знайшли новонародженого хлопчика, який встиг прожити до прильоту російської ракети два дні. Його увагу привернув кущ калини, який не постраждав.

- Сподіваюсь, 2023 рік стане переможним і всі, хто вчинив злочини, а на кожному фото зображені злочини проти людей, отримають вимірне покарання, - резюмував свою розповідь автор фотовиставки.

І додав, що в майбутньому хоче зробити виставку світлин, на яких буде зображено як було до відновлення і як стало після.

На відкритті виставки були присутні мешканці Оріхова. Самими почесними гостями стали мама і бабуся Ігоря.

Мама Ігоря 25-й рік працює вчителькою в опорному закладі загальної середньої освіти “Сузір’я”.

- Я дуже пишаюся тим, що син займається улюбленою справою, - розповіла Олена Миколаївна. - Я була дуже здивована, коли він захотів бути журналістом. Бо у нашому маленькому містечку, де люди працюють на одному місті журналістами по кілька десятків років, не бачила перспектив. Але він мріяв бути журналістом і став ним.

Потім захопився фотографією, захотів купити фотоапарат. Я завжди його підтримувала!

Пишаюся тим, що у нього є своя думка, що він любить свою державу, що розповідає про своє місто, яке ми всі дуже любимо. Ми знову там будемо працювати і жити, це наша найбільша мрія.

До речі, Олена Миколаївна в рідному місті буває частіше, ніж Ігор — вона їздить кожні два тижні.

- Ми виїхали остаточно в кінці квітня, - згадує мама Ігоря. - До того працювали, годували у шкільній їдальні захисників — варили, пекли блінчики, пиріжки. Ситуація змінилась — приїхала до Ігоря.

А потім поставила собі за мету — їздити в Оріхів. Сказала собі — якщо не буду їздити, то будинок, який будував мій батько, образиться на мене. Вирішила, що буду їздити раз у 2 тижні. Їздимо з таксою, вона талісман.

Один раз поїхала без неї, пішла пройтись по місту, а живу я далеко від центру, і попала під обстріл. Тому, як не важко, буду їздити з собакою. Купила одежину, щоб їй не було холодно і їздимо що два тижні.

У мене одна мрія — повернутися додому. Оріхів — дуже затишне і тепле місто, ми одна велика родина.

А заступник директора з навчально-виховної роботи КЗ “Опорний заклад загальної середньої освіти “Сузір’я” Аліна Карпій згадала шкільні роки Ігоря.

- У 2014 році ми виїхали з-під Маріуполя, - розповіла Аліна Миколаївна. - Свій будинок залишили військовим, а самі приїхали в Оріхів, тому що отримали у спадок будинок.

Я прийшла працювати в школу, яку закінчував Ігор. Це хлопець, який був патріотом в усьому.

Одного разу вони прогуляли урок, тому що на майдані зносили пам’ятник Леніну. Зараз на те місце місцеві мешканці приносять уламки ракет, мін, снарядів. Вирішили зробити імпровізовану виставку.

Хочу сказати, що 2 роки спостерігаю за роботою Ігоря і пишаюся, що знайома з ним особисто, товаришую з його мамою. Хочу якнайскоріше побачити його фоторепортаж з Дня Перемоги!

Оріхів планує грандіозне святкування. Ми вже обговорюємо, як у нас будуть стояти столи по всій вулиці!