Чудовий концерт перед від’їздом у Німеччину дала керівник Театру поетичної пісні Олена Алексєєва
Концерт відбувся у приміщенні, яке надала гостинна господарка, волонтер Світлана Яланська. Час від часу на цій локації відбуваються концерти авторської пісні і, навіть, проводився фестиваль “Байда - 2022”, тому більшість слухачів знайома один з одним.
Взагалі, характерною рисою запорізької глядацької аудиторії авторської пісні є багаторічне виховання та“підготовленість” до сприйняття глибоких текстів.
Парадоксально, але Олена Алексєєва, яка є одним з найкращих виконавців у жанрі авторської пісні в країні, у Запоріжжі з сольними концертами практично не виступає.
Це, переважно, пов’язано з її художньо-організаційним керівництвом та участю у величезній кількості проектів Театру поетичної пісні та Запорізького Центру авторської пісні.
Хоча багато хто й зараз з захопленням згадують її пісенну моновиставу «Постскриптум» за творами Олександра Вертинського, що з великим успіхом йшла у 1997-1998 роках в камерній залі обласної філармонії.
У 2016 році Олена презентувала перший, та поки що єдиний, свій диск “Печать забытого родства». Це була велика програма у супроводі камерного ансамблю музикантів на сцені ПК «Металург» та за участю лауреата міжнародних конкурсів, відомого гітаріста Бориса Бельского з міста Київ.
У 2017 році новий варіант цієї програми був показаний в обласній філармонії, улюбленому залі Олени. І все. Не балує відома запорізька виконавиця своїх шанувальників концертами, ой не балує.
Програма, що була представлена, складалася з двох повноцінних відділень. Окрім Олени Алексєєвої, у концерті брали участь Жан Сєлєзєнєв і Кирило Алексєєв, який тимчасово переїхав з Києва до Запоріжжя.
Програма концерту була дуже різноманітна та об’єднала в собі достатньо непрості для виконання пісні, які маркують високий виконавський рівень.
Це були пісні Євгена Клячкіна, Олександра Галича, Олександра Дова (Медведенка), Володимира Завгороднього, Олега Рубанського на вірші Олександра Вертинського та інші.
Родзинкою стало виконання пісні Віктора Берковського “Ось і літо пройшло”, на вірші Арсенія Тарковського, в перекладі українською мовою відомого запорізького поета Олександра Медка, який, на жаль, пішов з життя кілька років тому.
За словами виконавиці, вони планували з Олександром Медком зробити программу, в якій звучали би пісні Берковського та вірші, у перекладі Олександра, тих поетів, на тексти яких Берковський писав музику. Не склалося з проєктом...
Прозвучала і прем’єра — пісня “Ми повернемось”, яка була написана вже під час війни композиторкою з Дюсельдорфу Людмилою Барон на вірші киянина Вані Якимова. Це єдина пісня, яку Олена за цей час вивчила в Німеччині, куди навесні вивезла в евакуацію старих та хворих батьків.
- Я ніколи не думала, що мені доведеться покинути рідне місто і поїхати за кордон, - розповіла Олена глядачам. - Але стан батьків, особливо тата, став головною причиною від’їзду.
Період на початку вторгнення був дуже тяжким: було незрозуміло, що робити, коли не приїздить швидка допомога, неможливо дістатися з батьками бомбосховища, та й що взагалі буде далі...
Приємною несподіванкою виявився телефонний дзвінок дружини класика авторської пісні, Олександра Моісейовича Городницького, Наталіі, вони живуть у Гамбурзі, яка запропонувала допомогу з переїздом нашої сім’ї — мене і батьків - до Німеччини.
“Це неможливо, вони не ходять”, - сказала я. “Ви тільки переїдьте кордон, і ми все організуємо”, - була відповідь. Пропустимо деталі переїзду до кордону та його перетину. Все це було дуже-дуже складно. Але у Польщі на нас вже чекали, І, незабаром, ми опинилися у місті Білефельд.
Вибір був невипадковим. Там мешкала російськомовна лікарка Оксана Берлін, яка виявилася ще й колегою запоріжанки — керівником місцевого клубу авторської пісні “Бардяги”.
- Доволі довго я була зайнята вирішенням питань фізичної та психологічної адаптації батьків та організаційними проблемами. Німеччина - країна паперів, те, що у нас можна переслати електронною поштою, там треба надсилати звичайною, - зазначає виконавиця. - А ще всі документи написані німецькою мовою, що потребує постійної допомоги місцевих з перекладу та тлумачення.
З часом обжилися. На жаль, батька (Іван Васильович Солодовник - багаторічний голова обласної ветеранської організації.- Ред.) я втратила, він помер. І одна з цілей мого приїзду — поховати його прах на Капустяному кладовищі.
Одне можу сказати — для батька я зробила у Німеччині все, що було у моїх силах. У Запоріжжі цього зробити не змогла б.
Олена Алексєєва дуже вдячна усім людям, які в Німеччині підставили їй плече. Сім’я Городницьких, до речі, допомогла виїхати з України та повністю влаштуватися за кордоном декільком українським родинам.
За словами Олени, тимчасово переміщеним особам, окрім державних структур, волонтерськи допомагають переважно російськомовні німці та євреї, що приїхали до Німеччини 20-30 років тому.
Так, вона з родиною знайшли всебічну допомогу у єврейській громаді міста, в межах якої фактично сформувалося українське земляцтво.
“Сьогодні за кордоном не важливо, якої ти національності, якщо ти приїхав з України, - каже Олена Алексєєва. - Окрім повного вирішення всїх побутових питань біженців, в Німеччині проводяться благодійні концерти, фестивалі, кошти від яких йдуть на допомогу нашій країні. Там дуже потужна підтримка! Величезна їм подяка та низький уклін.
Також з благодійною метою виступають українські виконавці.
- У Німеччину приїхало багато музикантів, акторів, поетів, зібралася творча професійна тусовка, - говорить виконавиця. - Нас попросили зробити концерт для громади. Я мала честь писати сценарій, бути режисером та ведучою програми, яку ми показали у залі місцевої синагоги.
Серед гостей були керівники культури з ратуші. Концерт їм дуже сподобався і нас запросили показати програму для міста.
22 листопада українські митці виступили у великому міському залі. Концерт був благодійний, в підтримку України. На ньому Олена вперше заспівала пісню «Ми повернемось».
- А ще, у Німеччині дуже потужна та активна авторська пісня, - зазначає співачка. - Дуже високий рівень фестивалів, у багатьох містах функціонують клуби авторської пісні.
Я була й раніше знайома з багатьма їх учасниками, бо в 2010 та 2018 роках була почесним гостем на дуже відомому фестивалі авторської пісні у Більштайні. В часи локдауну, зв’язки ще більше зміцніли.
Для всіх Запоріжжя - це перш за все, Віктор Берковський, засновник композиторства в авторській пісні. Зараз інтерес до всього, що робиться в Україні, дуже зріс і місцеві барди з захопленнням розширюють та деталізують свої знання про запорізьку авторську пісню, дивуються маштабам та якості заходів, що ми тут робимо...
Яскравим підтвердженням цього і став запорізький концерт, який пройшов пройшов буквально на одному диханні.
Кожна пісня у виконанні артистки сприймалася як маленька вистава. Було видно, що пісні для програми ретельно підбиралися. Пісенні номери було цікаво не тільки слухати, а й дивитися.
- У мене є улюблені пісні в репертуарі, є вірші, які читаю. Їх багато, і з них можна робити різні програми, - розповіла Олена. - Так у мене було у Німеччині, де доводилось виступати на різних площадках та фестивалях. Вчити нові часу не було. Та й гітара, завдяки друзям з Дортмунда, з’явилася місяця три тому.
У цій програмі, з одного боку, хотілося висловити певну позицію, сподіваюсь, вона читалась. З іншого - не хотілось “перевантажувати ” зустріч, все-таки вона передноворічна. Не знаю, наскільки мені вдалося витримати баланс, але судячи з реакції слухачів — думаю, що вдалося.
До речі, ідея проведення концерту у Запоріжжі виникла спонтанно. Я його не планувала. І свій приїзд я не афішувала, було невідомо, як складеться поїздка.
Але Світлана Яланська сказала: “О, давай зробимо концерт”. Концерт цей — благодійний, всі кошти будуть передані на потреби військового шпиталю, якому з літа допомагає запорізька бардівська спільнота. І зараз, як я дізналася від відомої волонтерки Олени Шевчук, потреби є.
Вважаю, що в такий складний час концерти повинні бути благодійними і наближати перемогу.
До речі, у Німеччині так прийнято: грати концерти “собі у карман” у них вважається поганим тоном. Там кошти для України йдуть від фестивалів та концертів авторської пісні.
Не знаю ще, скільки ми зібрали, але, навіть, якщо грошей буде небагато — вони всі підуть на потреби військових.
В тему
Гроші для Запорізького шпиталю збирали барди з різних країн
Під час концерту Олені Алексєєвій було вручено Подяку департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, якою нагородили Запорізький Центр авторської пісні, за особливі заслуги в період воєнного стану та з нагоди Міжнародного дня волонтера.
Олена розповіла, що починаючи з червня, запорізькі барди виступали з благодійними концертами, а всі зібрані кошти спрямовували Запорізькому військовому шпиталю. Олена Алексєєва дистанційно організовувала інформацію щодо заходів та займалася режисурою. Під ці програми переводил кошти, навіть, наші друзі з інших міст країни.
- А ще, з перших днів війни наші колеги з Америки, Німеччини, Ізраїлю, Австралії та інших країн почали надсилати кошти, які ми передавали шпиталю, - каже Олена. Одним з перших відгукнувся сімейний літературно-музичний клуб «Синій тролейбус» з Америки, який організував благодійний пісенний zoom-марафон.
Влітку була велика творча акція німецьких та ізраїльських авторів-виконавців. Ініціаторами виступили наші багаторічні друзі: творчі родини Михайла Гантмана і Ольги Васильєвої з Німеччини та ізраїльтян Віталія і Тетяни Басенків. За результатами декількох концертів в різних містах Ізраїлю до Запоріжжя надійшло більше ніж 100 тисяч гривень.
На ці кошти Благодійний фонд «Джерело єдності» закупив дефіцитне медичне обладнання для шпиталю. Так що ця Подяка не тільки Запорізькому Центру авторської пісні, а й усім нашим друзям, які допомагають.
Фото автора та Бориса Чака
