Банановий гай висадили у новій оранжереї Запорізького міського ботанічного саду
З початком широкомасштабного вторгнення рф дитячий парк “Запорізький міський ботанічний сад” з міркувань безпеки закрили для відвідувачів.
З урахуванням того, що 16 березня сюди прилетіла ракета, яка, на щастя, не розірвалася, рішення було правильним.
Ракета впала біля нової оранжереї
Директорка ботсаду Тамара Єрьоміна і досі з хвилюванням згадує той день, який міг стати чорним в історії їх позашкільного закладу.
З першого дня війни директорка переїхала до ботсаду.
— Для себе я відразу прийняла рішення, що буду знаходитися на території цілодобово, — розповідає “Індустріалці” Тамара Єрьоміна. — На той випадок, якщо раптом більша частина колективу буде вимушена покинути ботанічний сад. На щастя, більша частина колективу залишилася і ми продовжили приходити на роботу і виконувати агротехнічні роботи, необхідні для рослин. Люди потихеньку почали звикати до роботи в нових умовах.
А 16 березня на територію ботанічного саду рано-вранці прилетіла ракета.
— Це трапилося в 5:12, — продовжує Тамара Іванівна. — Я почула цей звук. Це була така хвиля! Двері, вікна — все задрижало… Почула вибух, а по відеокамері ще й побачила.
Дзвонить старший охоронник: “Тамаро Іванівно, по нам бомблять”. Я у чому була побігла на вулицю, тільки куртку накинула.
Стою зверху на східцях, а він кричить: “Бомблять нову теплицю”. Вони були ще з однією нашою працівницею, у неї взагалі істерика.
Біжу до нової теплиці, вона ціла. На ракету мало не наступила. А далі все було по протоколу, нас ще до війни вчили, що треба робити у такій ситуації. Не дай Бог кому ще пережити таке.
На той момент на території було 15 осіб — охоронники, переселенці ночували. А в котельній, вона нам не належить, на зміні була одна жінка.
Поліція прибула хвилин через 10. Сказали: “Швидко в укриття!”. Я всіх вивела, мої охоронці від емоційного стресу працювати не могли. Старший охоронник Володимир Миколайович потім розказував, що біг від ракети, а вона у нього за спиною летіла.
Усіх відправила в укриття, а сама викликаю ДСНС. Телефоную, розповідаю, що у мене на територію ракета впала. А вони кажуть: “Тамаро Іванівно, який ботсад? Вона прилетіла на Запоріжжя-II”. “Хлопці, я вам фото пришлю”. Теж, до речі, дуже швидко приїхали.
Подивилися і кажуть: “Негайно усіх виводьте звідси. Ми не знаємо, вибухне вона чи ні”.
І тут я згадала — в гаражі наша нова машина стоїть. Біжу. Хлопці кажуть — не можна, небезпечно. А я їм: “Хлопці, я вже життя прожила. Зараз машиною вивеземо своїх людей подалі”.
Заскакую в гараж, а там і моя машина стоїть, я про неї геть забула. Виганяю з гаража нашу машину, даю охороннику ключі, а він від хвилювання не може ключем попасти в замок запалювання. Відігнали автомобілі подалі, поставили біля райвідділу поліції.
У котельній забрали працівницю, з іншої будівлі — ще одного охоронника. Люди були у безпеці.
І тут я зрозуміла, що дуже змерзда, надворі ж березень, вранці ще холодно.
В адміністративну будівлю мене вже не пускають, а піти з території не можу. Подзвонили Тетяні Іванівні з будинку по сусідству — можете мені склянку гарячого чаю чи кави винести? Тетяна Іванівна принесла каву з двома печеньками. Трохи зігрілася. І мене від пережитого пробив нервовий тік.
Обзвонили наших співробітників, щоб вони посиділи вдома. Я зателефонувала і працівникам управління соціального захисту — щоб теж не приходили на роботу.
Дорогу поруч з нами перекрили, водії нервували, обурювались — чому закрили проїзд. Я підходила до кожного, пояснювала, питала, чи хоче він жити.
Рятувальники витягли акуратно цю ракету і забрали з собою. “Подякуйте, що народилися у сорочці” — тільки й сказали.
Цікаво, що ракета впала на плитку і вдавила її. Якби вона впала між плитками, то частина плиток полетіла б у скло нашої теплиці. Але пощастило. І до кінця дня наші зробили так, що й видно не було, куди вона впала.
Тамара Іванівна каже, що після перемоги вони створять в ботсаду музей війни. Одним з найцінніших експонатів у ньому буде фото ракети, яка дякувати Богу, не розірвалася і не знищила працю кількох поколінь співробітників — ботсаду вже 64 роки.
Спочатку ботсад закрив для відвідувачів коронавірус, потім-війна
Тамара Єрьоміна зазначила, що вже третій рік поспіль запоріжці не можуть весною побачити красу, яка є в ботсаду. Спочатку через коронавірус, а у нинішньому році двері для відвідувачів зачинила клята війна.
Але ботсад продовжує працювати. Тут створили пункт прихистку для переселенців, які можуть переночувати у приміщенні адмінбудівлі перед тим, як рухатися далі.
Відкрили і притулок для тварин, господарі яких відправилися в евакуацію. Частина тварин знаходиться тут до їх повернення, а частину працівники ботсаду намагаються пристроїти в добрі руки.
Є в ботанічному саду і притулок для рослин, господарі яких покинули Запоріжжя. За ними тут теж дбайливо доглядають, як і за своїми рослинами.
Роблять все, щоб зберегти колекцію
— Ботанічний сад сьогодні живе думкою про перемогу, — каже Тамара Єрьоміна. — Маю надію, що своєю щоденною працею ми її наближаємо. Ми все робимо, щоб зберегти колекцію. Хоча, з урахуванням воєнного стану, робити це дуже непросто. Грошей немає ні на що. І ми розуміємо, що сьогодні в пріоритеті — потреби наших захисників і оборони.
Тому все робимо своїми силами. Боремося зі шкідниками вручну чи підручними засобами — обробляємо рослини, використовуючи господарче мило, рідину для миття посуду.
Буває, що збираємо кошти співробітників — в получку, аванс. Допомагають і мої знайомі. Тому ситуація не катастрофічна, а складна.
За словами Тамари Іванівни, ботанічні сади України розраховують на допомогу асоціації ботанічних садів США. Керівник Львівського ботсаду Андрій Прокопів подав заявку на отримання допомоги.
Запорізький ботанічний сад сподівається отримати 2500 доларів на закупку добрив. Программу вже написали. Через три місяці після отримання коштів треба дати надати звіт про витрачення коштів та чи дійсно вони допомогли вирішити проблему.
— Чому нам так важливо зберегти нашу чудову колекцію? — говорить директор ботанічного саду. — Тому що, по-перше, коли ми здобудемо перемогу, я більш ніж впевнена, до ботанічного саду прийдуть люди. Тому що вони скучили за природою, за красою, яка піднімає настрій, надихає, дає сили. Особливо скучили, мені здається, наші військові, які весь час в окопах.
Друге — ми віримо, що повернуться наші вихованці, які відвідують гуртки. І будуть продовжувати роботу, яку ми робили без них.
Так що наше головне завдання — зберегти все, що накопичено за 64 роки.
— Тамаро Іванівно, на території ботсаду гарно в будь-яку пору року. Взимку у вас рай в теплицях, в інші пори року краса буяє на території. Що сьогодні радує око?
— Вперше розквітнув рожевий банан, який росте в теплиці. В природі ця дикоростуча трава росте 3 роки. У нас він 2,5 року і вже є квіти.
У нас є і інші форми банану, їх багато висадили у новій оранжереї. Там є різні сорти, і можна сказати, що у нас є банановий красивий гай.
Квітне лаванда. Вона зараз дуже популярна в Україні. Раніше лавандові поля були в Криму. А після 2014 року ми почали культивувати лаванду в ботсаду.
На жаль, поля лавандового у нас ще немає, лаванда росте точково. Вона, звичайно, дуже гарна у своїй масовості. Наприклад, як тюльпановий рай, коли дуже багато квітів різних кольорів та сортів.
Після перемоги в планах є створення лавандового поля.
У відкритому грунті квітнуть опунції. Років 10 тому ми їх висадили на альпійській гірці. Спочатку на зиму укривали, зберігали. Вона вижила під час морозів, стала морозостійкою і останні кілька років ми її не вкриваємо.
Опунція дуже гарно цвіте, її плоди можна вживати. Це дуже корисна рослина. Інші її види можна побачити в теплиці “Сукулентні рослини”.
Квітнуть також лілії та лілейники, гібіскус сирійський, він квітне до глибокої осені. У нас кожного дня щось з’являється, розквітає.
Квіти можна бачити на сторінці у соцмережі
Хоча наживо запоріжці наразі не можуть бачити цю красу, вони можуть бачити квітучі рослини на сторінці Запорізького ботанічного саду на Фейсбуці. Сторінку веде методист Олександр Хвостов, який про кожну рослину може розповідати годинами.
Олександр і провів нам змістовну екскурсію по території ботсаду. У оранжереї «Зимовий сад» саме зараз відбувається, як зазначала Тамара Ерьоміна, досить рідкісне явище — квітне банан рожевий (Musa rosea). Від інших бананів колекції він відрізняється своєю висотою та ніжно карміново-червоним кольором свого квітконосу.
За словами Олександра, рожевий банан — виключно декоративна рослина. Його плоди неїстівні, крохмалистої м’якоті у нього немає.
Крім екзотичного рожевого банану, який розквітнув вперше, в теплиці також росте “банан мудреців”. Вони відрізняються квітконосом — у одного кармінно-червоний, у другого — жовтий. “Банан мудреців” квітнув нещодавно.
Із цікавинок у цій теплиці — пальма, яку привіз у Запоріжжя у 1984 році із Сухумського ботанічного саду колишній директор Володимир Болюта. Радують око орхідеї різних сортів, драцена з “драконовим хвостом”.
А у оранжерея сукулентних рослин величезна колекція кактусів. Вони швидко зацвітають і швидко відцвітають. Є кактуси, які квітнуть не більше 16 годин, причому в нічний час.
Зараз, коли на вулиці неймовірна спека, є рослина, яка себе відчуває як вдома. Це листовий Родокактус Блео (Rhodocactus bleo).
Назва перекладається з грецької як «трояндовий кактус» завдяки незвичному для сукулентів кольору і формі квіток. Батьківщиною родокактуса є вологі екваторіальні ліси Південної Америки. У нього відсутні колючки. Краса неймовірна!
Тут гарні усі рослини. Так, вражають американські агави, які все своє життя накопичують сили. Олександр розказав, що у 2017 році один з видів агави доріс до верхнього ярусу оранжереї, викинув квітконос довжиною 6 метрів (прийшлось розбирати дах) і дав біля 200 діточок. Дерево гине, але дає життя величезній кількості діточок.
Гарно і на території ботсаду
Гарно не тільки у теплицях. Не менша краса і на відкритій території ботанічного саду.
Квітнуть лілії та лілейники, зокрема, чалмовидні, азійські, трубчаті. «Азіатки» зазвичай цвітуть одними з перших, наприкінці червня — на початку липня, як правило, дивляться вгору і не пахнуть. Це один із найбільш живучих та зимостійких видів лілій. Азійські лілії бувають різних забарвлень, у тому числі й крапчастими.
Деякі види мають дуже сильний аромат, деякі взагалі не пахнуть.
Продовжують квітнути троянди. Їх вже менше, ніж було кілька тижнів тому, але все одно вони дуже гарні.
— У нас, можна сказати, унікальна колекція троянд – більше сотні сортів. Вона створювалася десятиліттями, – каже Олександр Хвостов.
Завершили ми свою прогулянку на лавандовій поляні. Як каже Олександр, для того щоб зануритися у незрівнянну красу цвітіння лаванди вузьколистої (Lavandula angustifolia) не обов’язково їхати до Провансу. Достатньо лише пройтися по їхньому парку.
У світі існує 30 видів лаванди. Лаванда має антисептичні, антибактеріальні, знеболюючі і антидепресантні властивості. У медицині вона використовується для лікування головного болю, від укусів комах, опіків і безсоння.
Але запоріжці люблять лаванду не за її цілющі властивості, а за красу, біля якої можна зробити гарне фото.
Сезон цвітіння у Запорізькому ботанічному саду у розпалі! Скоріше б перемога, щоб ботсад відкрив свої двері для любителів прекрасної природи.
Фото Олександра Прилепи і Олександра Хвостова
