Вдячні переселенці прихорошили один з улюблених парків запоріжців

200 кілограмів фарби пішло на добру справу – «омолодження» в парку Перемоги тренажерів, лавок, урн. 

Тут на чергову толоку «Дбаємо разом» зібралися переселенці з гарячих точок – переважно з Маріуполя, а ще запорізькі волонтери. Толоки «Дбаємо разом» проводить Зелений центр Метінвесту. 

- Запоріжжя – місто яке нам так допомогло. Чому б і нам не допомогти місту, - пояснює Володимир, змінний майстер основної виробничої ділянки маріупольського комбінату імені Ілліча. – Ми й раніше вибирались на подібні толоки, також розвантажували гуманітарку. 

- Ми спільно обрали дві локації – Прибрежну магістраль від вулиці Фортечної до Запорізької і парк Перемоги. Пофарбували всі лавки, спортмайданчик, - розказує керівник представництва громадської спілки «Зелений центр Метінвест» у Запоріжжі Олександр Балаба. – Тут давно не фарбувалось, тож ми взяли необхідні матеріали й зробили гарну косметику.

Зібралися близько 60 людей, - повідомив Олександр Балаба, - вимушені переселенці, їхні діти, волонтери з молодіжної організації комбінату «Запоріжсталь», учні ліцею №23.

- Скажіть чесно: вам запропонували попрацювати на свіжому повітрі чи зобов’язали? – запитую ліцеїстів.

- Запропонували! – дружно відповідають Настя Чорна, Кирило Дмитренко, Ангеліна Прокопенко. – Чому б і ні, місто ж наше. Чому б не допомогти. Ми й раніше фарбували, у ліцеї допомагали.

- Не шкодуєте, що прийшли?

- Ледь-ледь – раніше встати довелося.

На іншій локації зустрічаю самого заступника директора ліцею №23 В’ячеслава Левченка – зі щіткою в руках.

- Беремо участь у багатьох екологічних акціях, тому що цей напрямок – серед головних у нашому ліцеї, - говорить В’ячеслав Олександрович. – У нас зелений сад є, екологічно виховуємо дітей, а значить – справжніх громадян нашого суспільства. 

Екологічно виховані діти тут же поруч не те що не виглядали ботанами, а світилися оптимізмом і були, мабуть, найяскравішою групою учасників толоки.

Вони фарбували не лише лавки та інший антураж парку. Фантазії підлягав і власний одяг.

Ці життєрадісні діти ще повчаться в улюбленому ліцеї. А Каріну вже цієї весни чекав випускний у маріупольській гімназії. Уже обговорили кафе. Уже замовили стрічки. Довго, дуже довго сперечались про колір цих стрічок.

І раптом - ні випускного, ні кафе, ні стрічок. 

- Я не змогла закінчити 11 клас у своїй маріупольській школі, - розказує Каріна. – Коли ми перебралися на дачу, походила два тижні у сільську школу. Там уже ДНР була, однак мені дали довідку про навчання українською мовою, український документ. Потім я подала документи до київської онлайн-школи. І атестат у мене з київської школи. Надіслали нещодавно поштою. І срібну медаль. 

Хотіла стати психологом. Були плани вступати у своєму місті, у Дніпрі, у Києві. Багато варіантів було.

- Дуже важко виїжджали – думали: не приїдемо, не вийде у нас, - згадує мама Каріни Ірина, працівниця меткомбінату імені Ілліча. – Нас не пропускали, ночували в машині. Потім доєдналися до колони, що вивозила людей з «Азовсталі», Маріуполя.

- Ми намагалися самі виїхати, без цієї колони, та нас не пропустили на блокпості за Бердянськом, - додає Каріна. – Ми там благали слізно, щоб прийняли в колону ООН. ДНРівці й росіяни не дозволяли. У них аргумент був: кількість людей чітко обумовлена, хто вам взагалі сказав, що можна доєднатися до колони. А ще: ви ж не будете посеред поля фільтрацію проходити, ми вас не пустимо. Сказали також: а раптом ви цю фільтрацію в підвалі самі намалювали.

Хочемо, щоб звільнили Маріуполь, щоб ми повернулися й відбудовували своє місто, свої дитячі майданчики відновлювали. Багато руйнувань на комбінаті, але Менінвест планує, коли це буде українська територія, усе збудувати.

Ми слідкуємо за новинами, обіцяють сучасне підприємство з урахуванням усіх екологічних норм.

Ми на це сподіваємось. Дуже хочеться чимшвидше.

- Люди розуміють, у який час ми живемо і намагаються бути корисними, вдячними мирному місту, - визнає керівник представництва громадської спілки «Зелений центр Метінвест» у Запоріжжі Олександр Балаба.

Ще одна з таких вдячних - Анна, електрослюсар з контрольно-вимірювальних приладів на комбінаті імені Ілліча в Маріуполі. Зараз живе на квартирі в Запоріжжі.

- Ходимо з сином, допомагаємо. На толоці не вперше – ми і в дитячому таборі наводили лад, і в «Дубовому гаю» фарбували, - розповідає Анна. 

Нам пощастило, змогли вирватися з Маріуполя раніше.

24 лютого я була з нічної зміни. З 24 числа почали обстрілювати, і потім обстріли посилювались, ставали різноманітними, так би мовити.

Зараз там ні газу, ні води. А світло – одна лампочка може горіти, і все. Електропічку не ввімкнеш.

Місто мертве.

У квартирі нашій вікна разом з рамами повилітали, а що всередині – невідомо. Сам будинок ушкоджений, стіни. 

В Юлії в Гуляйполі хата ціла, але жити в місті, яке щодня під обстрілами,  нереально.

У Запоріжжі Юлія знімає житло, на толоку «Дбаємо разом» прийшла як би «від батьків учнів» 23-го ліцею. Її донька Аня зараз у таборі, а вчитиметься, як і багато дітей переселенців, у цьому ліцеї. Чи помістяться?

- У ліцеї три приміщення, зараз десь 1100 учнів і ще близько двох класів могли б мати, - відповідає без відриву від фарбування заступник директора ліцею №23 В’ячеслав Левченко. - У нас є третій корпус, без нього було би важко.

Тим часом після згуртовуючої праці на свіжому повітрі учасників толоки чекає приємна несподіванка - open air party чарівних дівчат з рок-гурту Фranko’ Катерини Стаценко і Тетяни Стаценко.

- Ми зіграли чотири програми «Затишок у тривожний час» для тих, хто робить добрі справи, - поділилася лідерка гурту Катерина Стаценко. - На один з концертів прийшов представник організаторів толоки. Він нас і покликав зіграти для волонтерів, для переселенців. Для нас це нормально.

Уміють же дівчата своєю щирістю надати концерту неперевершеної душевності. Їхня «толока» в парку Перемоги зі щирими піснями це вкотре довела.

Але навіть і затишний концерт ще не став фінальним акордом волонтерської акції. Кожного учасника чекав солодкий сюрприз – коробочка з комплектом шоколадок.

А в планах, як повідомив менеджер проєктів «Зеленого Центру Метінвест Запоріжжя» Ярослав Грошев – оновлення усіх парків міста. А значить – подальше згуртування, спілкування, підтримка.