Ярмарок тривав два тижні, магазини працювали до опівночі
Понад сім десятків років тому ніякого Дня міста ще й близько не було, але ярмарки вже проводили. Привід, щоправда, був зовсім інший.
У жовтні 1949 року газета «Большевик Запорожья» починає друкувати ефектну як на той час рекламу.
«ВСЕ НА ЯРМАРКУ!
С 23 октября по 6 ноября 1949 г.
в г. Запорожье на территории центрального рынка
ПРОИЗВОДИТСЯ
ПРЕДПРАЗДНИЧНАЯ ЯРМАРКА,
на которой вы сможете купить:
одежду, обувь, трикотаж,
разный хозинвентарь, школьные принадлежности,
кондитерские изделия,
а также различные сельскохозяйственные продукты в широком ассортименте.
Комиссия по проведению ярмарки»
Ого, ярмарок, виявляється, шумів цілих два тижні — з 23 жовтня по 6 листопада. В його орбіті підсуєтилося й громадське харчування. Читаємо наступну рекламу в газеті «Большевик Запорожья» - щодо притаманних сороковим рокам закладів.
«Запорожский трест столовых в период предпраздничной ярмарки с 23 октября по 6 ноября организует обслуживание ее участников
В ЧАЙНОЙ № 1, ЗАКУСОЧНОЙ № 40
И ЗАКУСОЧНОЙ № 108,
расположенных в районе Центрального рынка.
Чайные и закусочные имеют в широком ассортименте первые, вторые, третьи, сладкие и порционные, горячие блюда, горячие сосиски, сардели, холодные закуски, напитки, фрукты, кондизделия, другие продовольственные товары и табачные изделия».
Еге, після цього оголошення так і уявляєш собі справжню (а не сучасну псевдо) закусочну із запахами пива, шкіри та махорки. Про якість закусок і санітарну обстановку промовчимо.
А загалом передсвяткова метушня тоді пішла неслаба. «Главунивермаг» дає свою рекламу.
«В Запорожском универмаге «Главунивермага» Министерства торговли СССР к предпраздничной торговле получены в большом выборе:
пальто мужские и дамские (зимние и демисезонные),
костюмы дамские, мужские и детские,
пошива московских и ленинградских фабрик,
шапки меховые, шляпы фетровые, кепи,
обувь мужская, женская и детская,
в большом ассортименте трикотаж, галантерея,
культ. канц. и посудо-хозяйственные товары,
игрушки, радиоприемники, мотоциклы, велосипеды, часы стенные, карманные и ручные.
Магазины системы «Главунивермаг» находятся в старой части города по ул. Анголенко, специализированный обувной магазин по ул. Карла Либкнехта (ця колишня вулиця тепер є частиною проспекту Соборного) и в соцгороде по ул. Энтузиастов (тепер проспект Металургів) (трамвайная остановка «6-й поселок»).
В предпраздничные дни — с 1 по 5 ноября магазины работают с 8 часов утра до 10 часов вечера, 6 ноября — с 8 утра до 24 часов.
Покупайте товары в магазинах системы «Главунивермаг».
Круто — пальто дамське або капелюх фетровий 6 листопада 1949 року можна було купити в магазині опівночі. Втім, хотів би я подивитися на відчайдуха, котрий насмілився вийти в темряву з обновою – численні бандити, яких тоді називали урками, швидко б замінили йому радість покупки на гіркоту втрати.
Читайте також: Як виглядала запорізька «Райдуга» на День міста в різні роки - фото
Але якщо ви з огляду на свою молодість ще не зрозуміли, через яке свято весь цей ажіотаж, то ось вам ще одна реклама.
«Запорожский завод безалкогольных напитков
облпищепрома
принимает заказы
на изготовление безалкогольных напитков к наступающим праздникам: 10-летию воссоединения украинского народа и 32-й годовщине Великой Октябрьской социалистической революции.
Напитки изготовляются на сахаре в неограниченном количестве.
Просьба к торгорганизациям заявки дать заблаговременно.
Адрес завода: г. Запорожье, ул. Гоголя, 91».
Доставки піци треба було зачекати ще років сімдесят, зате в наступній рекламі запорізький сервіс 1949 року виглядає цілком пристойно.
«Запорожский трест столовых
в предпраздничные и праздничные дни принимает заказы на обслуживание коллективных и индивидуальных вечеров, доставку на дом
завтраков, обедов и ужинов,
изготовление тортов, пирожных и т. д.
Прием заказов производят все предприятия треста».
У гастрономах, судячи з реклами, перед 7 листопада - суцільний достаток.
«2-й Запорожский Горпищеторг
к 32-й годовщине Великой Октябрьской социалистической революции
имеет в продаже
в неограниченном количестве следующие товары:
мясо-колбасные, кондитерские, табачные изделия, консервы рыбные и овощные, пирожные и торты, вина разных фирм, ликеро-водочные напитки.
В большом ассортименте детские подарки.
Дежурные магазины работают 5, 6, 7 и 8 ноября с 8 часов утра до 12 час. ночи.
Адреса дежурных магазинов:
Магазин № 36 — ул. Энтузиастов,
Магазин № 3 — 8 поселок,
Магазин № 7 — 13 поселок,
Магазины № 14 и № 10 — Вознесенка,
Магазин № 16 — ул. Ленина,
Магазины №№ 2 и 8 — правый берег,
Магазин № 29 — Павло-Кичкас,
Магазины № 36, 16 и 3 принимают заказы с доставкой на дом.
Телефон конторы: левый берег, 1-27».
1951 рік. Водій 1-го міськхарчоторгу («горпищеторга») Микола Фісай. Кабіна машини дерев'яна, обтягнута парусиною
У 2-му Запорізькому міськхарчоторзі не обійшлося, щоправда, і без проколів. «Про обурливий факт неохайного утримання магазину» повідомив у газету «Большевик Запорожья» товариш Бєлоглазов.
«На одиннадцатом поселке в магазине № 33, принадлежащем второму Запорожскому горпищеторгу, по продуктам бегают грызуны. Они проникают в магазин из многочисленных дыр и щелей в полу. Об этом не раз заявляли директору пищеторга тов. Веретенникову, но он не принял мер к ремонту помещения».
Цей сигнал у газеті був надрукований уже після свята, а до свят радянська влада зазвичай любила демонструвати свої здобутки. Ось і на початку листопада запоріжцям пропонували відвідати виставку досягнень місцевої промисловості.
«В г. Запорожье по ул. Михеловича, 25 (трамвайная остановка - «Базарная»)
открыта областная выставка
товаров широкого потребления.
На выставке представлены образцы изделий производства местной, легкой и пищевой промышленности, артелей промысловой, лесопромысловой кооперации и кооперации инвалидов, цехов широкого потребления, заводов союзной и республиканской промышленности.
Выставка работает до 10 ноября 1949 года, ежедневно с 12 час. дня до 8 час. вечера, в воскресенье и праздничные дни с 11 час. утра до 9 час. вечера. Вход на выставку свободный.
Принимаются заявки на экскурсии по тел. 2-80
Выставочный комитет»
Як жилося тоді насправді, судити з цих оголошень, звичайно, не можна. Адже реклама та дійсність запросто можуть бути небом і землею. А радянська реклама, як були переконані прості громадяни, просувала лише те, що нікому не потрібно. Адже в умовах тотального дефіциту й бідності щось дійсно варте уваги і так розгрібали без будь-якого піару.
Сім з половиною десятиліть тому свіжим був у пам'яті голод 1946 року. Було зниження цін, але за Сталіна були й комерційні ціни. А також би врахувати, що є предмети розкоші і є товари першої потреби. І зважити, що тоді було розкішшю, а що - необхідністю.
Тому, не вдаючись у подробиці, просто подивимося на документальні фото запоріжців 1949 року — якими вони були в будні та свята. А висновки, якщо хочете, зробіть самі.
На розбиранні завалів на Дніпрогесі
Родина Лисенків біля входу до парку Енергетиків
Павло-Кічкас. 11 селище (у районі вогнетривного заводу). Будівельники, які ремонтують 2-поверхову споруду після того, як звідти виселили в'язнів
А на великі свята — 1 травня та 7 листопада — вони одягали найкраще зі свого небагатого гардеробу і йшли на демонстрацію. А там часом доводилося заради картинки наряджатися в парадну уніформу, як цим дівчатам з пологового будинку № 1. Це вони крокують площею Свободи 1 травня 1949 року.
Фото надали: Марія Фісай, Грант Зелепухін, Надія Кривець, Федора Шкляр, Таїсія Мацко
Титульне фото: кадр колгоспного ярмарку з фільму «Кубанські козаки» - радянського кіноміфу 1949 року
