Пам’яті Євгена Толкунова: своєю посмішкою заряджав позитивом усіх навкруги
Ворожа атака 11 серпня 2026 року обірвала життя восьми цивільних працівників Запоріжсталі. Загиблого запоріжсталівця Євгена Толкунова, бригадира бункерів доменного цеху, колеги згадують виключно як уважного та відповідального професіонала, якому довіряли роботу, людей і найскладніші завдання.
Професійний шлях чоловіка на Запоріжсталі розпочався у квітні 2002 року. Він прийшов працювати вантажником цеху залізничного транспорту, а згодом змінив напрям роботи та став бункерувальником доменного цеху. У 2017 році Євген став бригадиром бункерів доменного цеху.
Читайте також: Виховував чотирьох дітей і завжди допомагав іншим: яким був Максим Шеховцов, життя якого обірвав обстріл Запоріжсталі
Заступник начальника доменного цеху з підготовки виробництва Сергій Івженко згадує своє перше враження про Євгена та його ставлення до роботи. Він побачив у молодому працівникові якості, які згодом допомогли йому вирости до бригадира:
«Ми знайомі ще з того часу, як він працював вантажником у підрядній організації. Я одразу побачив у ньому потенціал – дуже вже він був уважний, надійний та відповідальний. Нам такі люди потрібні завжди, тож я запропонував йому роботу бункерувальника у доменному цеху. Він погодився і прийшов до нас працювати. Він справлявся, старався, і з часом я висунув його кандидатуру на бригадира».
Євген справді вирізнявся особливим ставленням до роботи. Він завжди був уважним до деталей, усе записував і документував. Колеги знали: якщо Євген взявся за справу – на нього можна розраховувати і бути певними: він все зробить вчасно та якісно.
Євген підміняв майстрів, тож колеги бачили його вже не лише як досвідченого працівника, а й як керівника, якому довіряли. Цього року чоловік готувався до наступного професійного кроку – його планували подавати на посаду майстра. Він багато навчався, переймав досвід і поступово готувався до нового рівня відповідальності.
Дружина Євгена Євгенія розповідає, що останнім часом він особливо переймався цією підготовкою. Хотів добре впоратися з новими обов’язками, нікого не підвести й усе зробити правильно. Він дуже любив свою роботу і відповідально ставився до справи, якій присвятив понад два десятиліття.
Читайте також: Запоріжсталь до і після російських ударів: дев’ять фото, які показують масштаби руйнувань
Олександр Хухровський, змінний майстер доменного цеху, знав Євгена близько 20 років. Саме він допомагав йому готуватися до роботи майстра:
«Ми з Євгеном давно знайомі. Бачилися, можна сказати, кожні три дні. Дуже важко повірити, що така страшна доля чекала на таку світлу людину. Він був дуже позитивний: коли йде назустріч – усміхається, і якось самому на душі легше. Я його на майстра навчав. Усі такі надії на нього покладали».
По роботі Євген спілкувався з багатьма колегами за різними напрямками. Наприклад, контролер у виробництві чорних металів Павло Косінський добре знав його як професіонала і керівника. Чоловік ділиться: Євгена в колективі поважали за справедливість, вміння знайти спільну мову та людяність.
За межами Запоріжсталі Євген був таким самим уважним і турботливим — передусім для своєї родини. Разом із дружиною Євгенією вони виховували доньку Софію, яка займається художньою гімнастикою та має звання майстра спорту.
Євген щиро підтримував її захоплення: цікавився тренуваннями, навіть після змін знаходив сили й час вболівати за доньку на змаганнях.
«Він завжди дуже відповідально ставився до себе. Займався спортом у вільний від роботи час, стежив за своїм здоров’ям. Узагалі він був дуже відповідальним у всьому – і в роботі, і вдома. Для нас він був просто люблячим чоловіком і татом. Йому було важливо, щоб у родині все було добре, щоб донька займалася тим, що любить. Він завжди нею пишався, підтримував її та був її найвідданішим уболівальником», – каже Євгенія Толкунова, дружина Євгена.
Чоловік любив проводити час із родиною на природі. Особливо любив прогулянки в Дубовому гаю – саме там, разом із найближчими, він по-справжньому відпочивав. У вихідні вони також гуляли, ходили в кафе чи кіно. Йому було важливо просто бути поруч із рідними.
Близькі згадують і його маленькі звички, які сьогодні стали особливо дорогими спогадами. На роботі Євген майже завжди ходив у бандані й навіть жартував, що без неї його можуть не впізнати.
Для родини, друзів і колег це важка втрата. Євгена Толкунова пам’ятатимуть світлою позитивною людиною, поруч із якою ставало легше просто від однієї усмішки.
Запоріжсталь залишається поруч із родиною Євгена Толкунова та надає необхідну допомогу і підтримку.
Пам’ять про Євгена назавжди залишиться серед його колег, друзів і близьких – як про надійного працівника, справедливого керівника і порядну людину.
Нагадаємо, що 17 вересня по комбінату вчергове вдарили двома балістичними ракетами, постраждав працівник.