Петро починав службу як кухар, але після навчання став бойовим медиком
У 128 окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле», яка тримає оборону на Запорізькому напрямку, розповіли історію військового медика Петра. Його шлях до медицини розпочався зовсім не з лікарні чи медичного університету, а з професійної кухні.
Читайте також: "Запальним аргументом" по окупантах: 65-та бригада показала роботу піхотинців на Запорізькому напрямку (фото)
Петро родом з Одеси. До війни він здобув освіту кухаря та встиг побудувати успішну кар’єру. Чоловік працював шеф-кондитером і спеціалізувався на безвуглеводних десертах для людей, які стежать за здоровим харчуванням. Його продукція була настільки популярною, що продавалася навіть у «Сільпо».
«Мої здорові солодощі й батончики навіть у “Сільпо” продавалися! Ми були дуже популярні».
Сам Петро також займався спортом, тож такий напрям роботи був для нього близьким. Після мобілізації його фах кухаря визначив перше місце служби — чоловіка направили працювати на військову кухню.
Втім, ця робота виявилася для нього важкою та виснажливою. Як зазначається в розповіді бригади, одного разу Петро поділився своїми труднощами з військовим медиком. Той був хірургом і кандидатом наук та запропонував йому спробувати себе у бойовій медицині, де на той час бракувало фахівців.
Петро погодився пройти відповідне навчання. Саме цей крок, за його словами, відкрив для нього зовсім інший світ.
«Робота на кухні у війську була дуже важкою і виснажливою. Якось я поскаржився нашому медику, а він — хірург і кандидат наук — запропонував мені вихід: піти вчитися на бойового медика, яких тоді дуже бракувало. Я пішов, і це навчання відкрило мені новий світ і нові можливості!»
Згодом Петро отримав чималий досвід роботи в бойовій медицині. Йому довелося мати справу з різними пораненнями та важкими станами військових. Тож чоловік вирішив не зупинятися на досягнутому й вступив до медичного університету.
Командування 128 бригади «Дике Поле» підтримало його рішення. Нині Петро здобуває освіту лікаря загальної практики. Водночас він уже визначився з подальшими планами — хоче опанувати хірургію та пластичну хірургію.
«Я знаю, що для здійснення моєї мрії треба вчитися 11 років. Але я готовий до цього, бо нові знання допоможуть і на війні врятувати чиєсь життя, і після війни заробити собі ім’я в медицині».
Навчання та служба не заважають Петру підтримувати фізичну форму. Коли з’являється вільна хвилина, він намагається тренуватися. Щоправда, сам військовий жартує, що в його роботі достатньо навантажень і без спортзалу. Серед таких «вправ» — перенесення поранених, а тушонку із військового пайка він називає найкращим енергетиком.
Також кухарські навички Петра нікуди не зникли. У вільний час він готує для побратимів-медиків. Може приготувати й плов, але найбільше його просять зробити фірмові корисні десерти.
Для цього військовий використовує кисломолочний сир, протеїн та консервовані ананаси, які регулярно отримують у війську. Усе збивають блендером, на який скинулася вся команда.
«Беремо кисломолочний сир, додаємо протеїн із якимось цікавим смаком і консервовані ананаси, які регулярно видають у війську. Потім усе це збиваємо блендером, на який ми скинулися всією командою. І отримуємо шалено смачний та корисний десерт без зайвих калорій».
Та розмови про десерти й навчання раптово перериває повідомлення про нового пораненого. На стабпункті одразу змінюється ритм роботи: медики займають свої місця та починають діяти як єдина команда.
Раніше ми розповідали історію військового запорізької бригади "Хортиця", з позивним "Ґава"
