У Запоріжжі цікаво відзначили День музеїв
До Міжнародного дня музеїв, який відзначають сьогодні, 18 травня, крафтові музеї Запоріжжя організували Open Air Day — великий відкритий захід, що об’єднав екскурсію старим містом, лекції, майстер-класи, тренування просто неба та вечірній концерт.
Авторка цих рядків доєдналася до цієї події й провела кілька годин, переходячи разом з учасниками від однієї локації до іншої — слухаючи історії про Старе місто, друкуючи листівки, тренуючись просто в сквері та завершуючи вечір живою музикою біля бібліотеки.
Тож, розповідаємо, як це було.
Маршрутами Старого міста
Open Air Day розпочався з екскурсії від директора крафтових музеїв Михайла Мордовського, що стартувала на Театральній площі — прямо перед театром імені Магара.
Колись це був звичайний приватний сектор Олександрівська. Ще приблизно 60 років тому тут були житлові будинки, і лише згодом простір поступово змінився до того вигляду, який ми бачимо сьогодні.
По суті, частина сучасної площі колись була чиїмось двором і забудованою міською територією.
Окремо Михайло Мордовськой пояснив, чому саме тут з’явилася відкрита площа перед театром імені Магара. Через специфічний кут огляду будівля театру не сприймалася повністю з різних точок — її важко було побачити цілком ні з боку сучасної зупинки, ні з протилежного ракурсу.
Тому простір навколо вирішили переосмислити: частину історичної забудови знесли, щоб сформувати відкриту площу, яка дозволяє побачити масштаб і архітектурну виразність будівлі.
Михайло Мордовськой розповів, що раніше на місці театру Магара стояла зовсім інша будівля — дореволюційний будинок у стилі модерн, який належав банківській установі.
У декорі там були символи достатку й торгівлі: Меркурій (або Гермес), а також леви Святого Марка — знак Венеції, міста-купця. Усе це підкреслювало фінансову силу й амбіції власників.
Пізніше в будівлі базувався театр імені Марії Заньковецької — відомий український театр, який переїхав у Запоріжжя у 1931 році. Але з початком воєнних подій будівля була зруйнована, а театр виїхав.
Сучасну споруду театру імені Магара вже проєктували в іншій естетиці — радянському неокласицизмі, характерному для архітектури того періоду.
За словами екскурсовода, архітектор використав навіть залишки попередньої театральної будівлі, ніби “вбудувавши” їх у новий проєкт.
Подібні архітектурні рішення можна зустріти і в інших містах — цей стиль часто тиражувався в радянському будівництві.
Мурал, музика і люди з історією
Далі Михайло Мордовськой звернув увагу на будинок з великим муралом Олександра Цфасмана.
Саме тут згадали, що Олександр Цфасман — уродженець Запоріжжя (тоді ще Олександрівська). Він став одним із найвідоміших радянських джазових музикантів: піаністом, композитором і диригентом, який сильно вплинув на розвиток музики середини XX століття.
Його дитинство було пов’язане з Олександрівськом, а потім родина переїхала до Москви, де він і розвинув свою кар’єру.
Тут же екскурсовод згадав і Леоніда Утьосова, який приїздив до Запоріжжя з гастролями театральної трупи.
Він жив у цьому ж будинку у кімнаті, яку винаймав під час виступів, і саме тут, за його спогадами, відбулося знайомство з майбутньою дружиною. Те, що почалося як випадкова зустріч у гастрольному місті, перетворилося на довге спільне життя.
Від старих хатинок до площі Свободи
Наступна частина маршруту пролягла через сквер Прикордонників у бік площі Свободи.
Тут зупинилися біля синагоги кравців (про неї ми детально розповідали в одній з попередніх публікацій).
Поруч можна побачити ще одну цікаву будівлю — вежу зі шпилем, побудовану для працівників судноремонтного заводу. Її фасад прикрашений морськими мотивами: якір, хвилі, елементи корабельної тематики.
Найдивніше в цьому місці — це контраст. Поруч із великими будівлями й сучасною забудовою досі стоять старі одноповерхові будинки.
Вони виглядають так, ніби випадково “застрягли” в центрі міста. І цей контраст тільки сильніше підкреслює, як різні епохи тут накладаються одна на одну.
Далі маршрут вийшов до площі Свободи.
Тут говорили про Народний дім, події Української революції та історію самої площі. Її назва пов’язана з постаттю Василя Вишиваного та подіями початку XX століття (детальніше про це можна прочитати в попередній нашій публікації).
Будівля, яка всіх здивувала
Під час маршруту ми також проходили повз будівлю першої міської електростанції — одну з найменш впізнаваних пам’яток міста.
Попри її важливу історичну функцію, більшість учасників навіть не здогадалися, що перед ними колишній енергетичний об’єкт: будівля більше нагадує палац із вежами, ніж промислову споруду.
Її архітектура виконана з використанням фламандської кладки — характерного способу цегляного мурування, що здалеку нагадує хрести.
За припущенням екскурсовода, це може вказувати на участь у будівництві іноземних фахівців або на вплив менонітських будівельних традицій, які були поширені в регіоні.
Канал-привид у центрі міста
Наступна зупинка — п’ятий корпус ЗНУ.
Саме тут розповіли про амбітний радянський проєкт — Південноукраїнський канал. Його так і не реалізували, але він серйозно вплинув на планування міста.
Наприклад, парк Трудової слави у Запоріжжі з'явився саме тому, що ця територія колись була зарезервована під канал.
Сам п’ятий корпус ЗНУ також пов’язаний із цією історією — він був зведений для установи, що займалася розробкою проєкту каналу.
На фасаді будівлі досі можна побачити декоративні елементи з лататтям, хвилями та літерою "К" — ймовірно, як відсилку до слова “канал”.
Далі ми пройшли повз одну з найгарніших міських арок — доступ до неї, щоправда, зараз закритий, але вона все одно виглядає дуже виразно.
Після цього — прибутковий будинок Мінаєва. Це ще один шматок дореволюційного Запоріжжя, пов’язаний із родиною, яка мала значний вплив на міську забудову та бізнес.
Фінальною точкою вуличної екскурсії стала Центральна міська бібліотека на вулиці Гоголя, де також працює музей архітектури.
І саме тут Open Air Day перетворився з прогулянки на справжній міський фестивальний простір.
Відпочинок просто в сквері
У невеликому сквері біля бібліотеки все було організовано як комфортна відкрита зона відпочинку: на газоні розмістили м’які пуфи, столики, облаштували кава-брейк із чаєм, кавою та солодощами. Усе це було доступне для відвідувачів безкоштовно — як і сам захід загалом.
Після короткої паузи й відпочинку тут паралельно стартували одразу кілька активностей.
Однією з них стало тренування на свіжому повітрі від співробітниці Крафтових музеїв Запоріжжя Тетяни Петриковської.
Це було значно динамічніше, ніж я особисто очікувала: замість легкої розминки я потрапила на повноцінне тренування з таймерами та інвентарем. Тож, "легко" не було, проте - було класно.
Зелена трава, дерева, чудові дівчата поруч... атмосфера була легкою і невимушеною. Тож, потренувалася я із задоволенням.
Паралельно поруч працювала ще одна інтерактивна зона — створення друкованих листівок за допомогою гравюрного пресу.
Учасники наносили фарбу на спеціальні форми, вкладали крафтовий папір і пропускали все через станок, отримуючи готовий відбиток.
Серед сюжетів були впізнавані міські символи — зокрема перший міський трамвай і Дніпрогес.
Ця локація виявилася однією з найпопулярніших: черга до неї не зменшувалася протягом усього часу роботи.
Ще одна паралельна подія — лекція історикині та екскурсоводки Наталі Лобач про Соцмісто, один із найхарактерніших районів Запоріжжя.
Хоч я особисто в цей момент була на тренуванні, простір навколо дозволяв частково “зловити” атмосферу лекції.
Завершився Open Air Day концертом місцевого гурту "0.5".
Музиканти виконували кавери на відомі українські та світові треки, а також власні композиції про місто.
Саме з початком концерту простір біля бібліотеки почав поступово наповнюватися новими людьми — до події приєднувалися містяни, які просто проходили повз або виходили на вечірню прогулянку.
Атмосфера змінилася: з камерного денного формату захід перетворився на відкриту міську подію, що зібрала навколо себе різних людей і завершила день живою музикою.
Тож, Open Air Day вийшов дуже різноплановим. Тут було все: прогулянка містом, історії про Запоріжжя, лекції, майстер-класи, тренування просто неба і вечірній концерт.
Кожен міг знайти щось для себе — пройти весь маршрут повністю або долучитися тільки до окремих активностей.
У результаті вийшов не просто захід до Дня музеїв, а справжній день у місті, де Запоріжжя можна було побачити зовсім по-різному — через історію, атмосферу, музику і чудових людей, які тут живуть.
Раніше ми розповідали, де у Запоріжжі насправді була німецька комендатура, чому історія Йосипа Гладкого сьогодні звучить зовсім інакше, що приховує перший корпус ЗНУ і як стадіон "Локомотив" пов’язаний із дитячим притулком.
Фото: Сергій Личкатий, Таміла Туйнова, Антоніна Фролова