Село Шенвізе було засновано ще наприкінці XVIII століття
Перші мешканці села Шенвізе – члени 17 родин менонітів-колоністів (73 людини). За походженням переважна більшість з них була фризами – представниками найдавнішого з усіх сучасних германомовних етносів. Історію цього села та як воно стало частиною Запоріжжя розповів на своєму сайті запорізький гід та краєзнавець Роман Акбаш.
Читайте також: «Маршрутні таксі» Запоріжжя – як понад 100 років містяни добиралися з міста до відомого на той час санаторію
У 1793 році перші «шенвізери» прибули до нашого краю вже із прусських земель – з територій сучасних Польщі та Литви. Звідти привезли й назву «Schoenwiese» («Прекрасний луг»). Так називалося прусське село, де до переїзду мешкала частина переселенців.
Перші «шенвізери» були досить вправними та успішними фермерами – їхали до нас зі своїми кіньми, худобою, знаряддями праці та грошима. Спочатку основним заняттям населення Шенвізе були землеробство та тваринництво – розведення коней, овець та свиней. Пізніше до цих сфер додалося ще й млинарство – у 1860 році в Шенвізе було вже 12 млинів. І це на три сотні наявного тоді населення – по одному млину на 25 місцевих мешканців!
Залізниця, яка добралася до Шенвізе в 1873 році, перетворила населений пункт на потужний промисловий центр. Один за одним у Шенвізе відкривалися заводи – філіали хортицьких менонітських підприємств, а вітряки змінювалися великими паровими млинами.
На початку минулого століття вздовж обох сторін лише однієї вулиці Шенвізської (нині – ділянка Соборного проспекту, від ДК «Автозаз» до вокзалу) розташувався цілий ряд заводів. Із західного (нині непарною) боку розміщувалися були, наприклад, цехи підприємств «Лепп і Вальман» та «Коп і Гелькер». Із східного – фабрики “Сини Гільдебранда і Прісс”, а також найбільший шенвізський завод Абрахама Копа. Вони спеціалізувалися на випуску сільськогосподарських знарядь та машин, а також чавуну. Територію цього менонітського проммайданчика зараз займає “Автозаз”.
Окрім машинобудування Шенвізе було славетне своїми паровими млинами. Не дарма його іноді називали “менонітським Міннеаполісом” – за аналогією зі світовим центром борошномельної промисловості. Лише одній компанії “Герман Нібур і Ко” тут належали чотири надсучасних потужних млини.
А ще у Шенвізе працювали млини Классена, Янцена, Щапанського, пивоварний завод Янцена, деревообробна мануфактура Губерта, ткацька фабрика Гардера, цегельний завод Генріха Губерта, олійниця Классена, безліч бакалійних, мануфактурних, галантерейних, пивних та інших магазинів, аптека тощо.
Як ми писали раніше, з 1911 року Шенвізе є невіддільною складовою частиною нашого міста. Зараз це – територія Комунарського району Запоріжжя.
Джерело: Роман Акбаш
