Колектив «Запоріжсталі» привітав ветерана комбінату з днем народження
На «Запоріжсталі» не забувають старше покоління металургів, надають їм допомогу, шанують їх внесок в роботу комбінату та наслідують приклад та виробничі традиції. 4 квітня відомий прокатник комбінату, Герой Соціалістичної Праці Володимир Орлов відзначив своє 90-річчя. З привітаннями та подарунками у гості до ветерана металурга завітали Генеральний директор «Запоріжсталі» Роман Слободянюк та представники комбінату.
- «Запоріжсталь» - це саме те підприємство, на якому традиції наставництва живуть з першого дня існування. І виробничий шлях Володимира Олександровича – тому підтвердження. Металург 45 років присвятив рідному підприємству, виховав не одне покоління професіональних прокатників. Його працьовитість, високе почуття відповідальності, порядність і чуйність здобули повагу серед колег та учнів на багато десятиліть уперед. Сьогодні ми мали честь від усього колективу комбінату привітати ветерана з ювілеєм, - прокоментував генеральний директор «Запоріжсталі» Роман Слободянюк.
Народився Володимир Орлов у невеликому українському містечку Умані, а волею доль опинився у місті металургів. Після закінчення Запорізького металургійного технікуму за фахом «Прокатне виробництво» прийшов на завод. Було тоді Орлову двадцять п'ять.
Починав підручним вальцівника у цеху гарячої прокатки тонкого листа. Вже через рік став вальцювальником, а з 1967 року і до виходу на заслужений відпочинок Орлов очолював бригаду технологів, будучи старшим вальцювальником. Колектив Володимира Орлова регулярно перевиконував виробничі плани.
- Вальцівник — це дисципліна та увага. Тому що гаряча смуга, коли проходить у валках, невідомо, як може повестися, наприклад у лінійку вдаритися, завернутися, а це буріння, це простої. А ми боролися за те, щоб не було зупинок. Домагалися цього ударною працею. І завдяки цьому наша бригада завжди була попереду, - згадує ветеран комбінату «Запоріжсталь» Володимир Орлов.
У виробничника Володимира Олександровича переймали знання та підхід до роботи сотні молодих металургів, які згодом також поповнювали ряди професіоналів цеху гарячої прокатки тонкого листа.
Незважаючи на нелегку працю, Володимир Олександрович знаходив сили для активної участі у соціальному та громадському житті. Присвятив себе не тільки розвитку рідного цеху та комбінату, а й у благоустрою рідного міста.
- Якби зараз мені дали можливість почати життя наново, я без вагань знову обрав би «Запоріжсталь» та знову став би вальцівником. Це – частина моєї душі. А колектив став для мене другою родиною, - додав Володимир Олександрович.
