Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них в наших серцях та вдячність – у наших справах
У мирний час запоріжець Володимир Московець працював на Запоріжвогнетриві вогнетривником, разом з коханою жінкою Дар’єю виховував сина Олексія. Цікавився старими марками автомобілів. Будував плани на майбутнє, мріяв про ще одну дитину, власний дім і подорожі. Свої мрії та щасливе майбутнє родини він вимушений був захищати зі зброєю в руках.
З перших днів повномасштабної війни Володимир став на захист України.
«До військкомату пішов вже 26 лютого 2022-го. Сказав, що йде на фронт, щоб фронт не прийшов до нас, до його родини, в його дім. Скільки б я його не відмовляла, він вирішив твердо, бо не міг вчинити інакше. Я поважаю його вибір і дуже пишаюся своїм героєм», - говорить дружина Володимира Дар’я Московець.
Спочатку Володимир проходив військову службу в частині 3033 Національної гвардії України, згодом перевівся до військової частини 3029, де служив стрільцем.
Протягом служби окрім родини його підтримували колеги з рідного підприємства.
«Хоча Володимир пропрацював у нас на Запоріжвогнетриві не довго, зарекомендував себе як дуже відповідальний та працьовитий фахівець. Добре робив свою справу, самовіддано. Був задіяний на дуже відповідальній та складній дільниці, в гарячих ремонтах сталь-ковшів та жолобів.
Коли він прийняв рішення мобілізуватися наш колектив його підтримував, допомагав з необхідним приладдям, ми завжди були з ним на зв’язку та з його родиною. Залишаємося поряд і зараз…», - говорить колега Володимира, начальник дільниці Запоріжвогнетриву Максим Пилипенко.
Навесні 2023 року Володимир долучився до 15-ї штурмової бригади в окремий взвод саперів «Кара-Даг». Успішно пройшов курс підготовки саперів закордоном, згодом повернувся до України та продовжив боронити запорізький напрямок фронту за новим для себе фахом – сапера.
«Одна з його яскравих рис – це загострене відчуття справедливості. Він з дитинства був мужнім та сміливим, захищав слабих і завжди відстоював свої цінності. Він завжди поступав справедливо і не мав хисту до брехні, сварок чи підступності. Справжній чоловік, гідний приклад для свого сина», - говорить дружина захисника.
За такими ж принципами чоловік виховував й свого сина Олексія.
«Він так хотів жити у вільній країні, хотів, щоб наш син ріс вільно від воїн, смертей, щоб він ніколи не бачив цих страждань. Як мені здається, єдиною причиною, через яку він ішов вперед протягом всієї служби, був наш син. Щоб він мав мирне майбутнє, дитинство, спокій та щасливе життя», - згадує Дар’я.
Солдат Володимир Московець на позивний «Воха», загинув 24 серпня 2023 року біля села Мала Токмачка Запорізької області. Під час виконання бойового завдання підірвався на розтяжці, отримав важкі поранення, але мав шанси на життя.
Ворог був підступний і обстріляв квадрат, де знаходився Володимир, зі ствольної артилерії. Захисник загинув від отриманих травм, йому назавжди 29 років.
Читайте також: Жінка полеглого захисника України Гліба Говорухіна: «Нашій дитині говорю, що тато на небі і в її сердечку»
За особисту мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України нагороджений Медаллю «За військову службу Україні» посмертно.
«Зі слів командира останній свій бій Володя прийняв мужньо, він не здавався, боровся до останнього і загинув гідно. За те, в що вірив, за усіх нас. Попри величезний біль і сум за чоловіком, я дуже їм пишаюсь, пишаюсь бути його дружиною та мамою його сина. Частинка його продовжує жити в нашому синові. Я часто йому розповідаю про батька, бо хочу, щоб наш син так само сильно пишався ним. Ми любимо нашого захисника. Він навічно в наших серцях та пам’яті!» – поділилася Дарʼя Московець.
Поховали Володимира на Алеї Слави Кушугумського цвинтаря біля Запоріжжя. Нещодавно його ім’я увіковічили й на меморіалі «Дерево пам’яті» - воно закарбоване на одному зі сталевих дзвіночків, що звучить передзвоном на вітру.
«Він був не лише відданим захисником України, але й люблячим чоловіком, найкращим татком, турботливим сином, надійним другом. Його життя — приклад мужності, а пам’ять про нього буде нашою силою. Він завжди буде жити в наших серцях і пам’яті. Він буде нашим путівником по життю, і янголом охоронцем для нашого синочка. Герої не вмирають!», - додає Дарʼя.
У День Незалежності України та в будь-який інший день, вшануйте пам'ять героїв, що вже не побачать Перемогу, але поклали свої життя, щоб наблизити її для усіх нас. Вічна пам'ять героям України!
Нагадаємо, що меморіальну інсталяцію «Дерево Пам'яті» відкрили у парку Металургів у жовтні 2024 року. На металевих «гілках» дерева розміщені трубки-дзвіночки замість листя. Вони створюють мелодійний передзвін і символізують відлуння голосів полеглих Героїв. Саме дерево є символом боротьби й непохитності українців у прагненні до свободи.
