Бійчиня 108-ї окремої бригади ТрО в армію потрапила далеко не з першої спроби
У складі 108-ї окремої бригади ТрО, що зараз боронить Запоріжжя, воює пані Кіра, яка 13 років пропрацювала викладачем культурології, соціології, географії у медичному коледжі. Була куратором у медсестер, спеціалістів ортопедичної стоматології, акушерської справи. Тому, коли потрапила служити до медслужби 108-ї окремої бригади ТрО, її зустріли колишні студенти. Історію Кіри розповіли на сторінці бригади в фейсбуці.
Читайте також: "Знаю, що можу приносити користь країні" - боєць запорізької бригади повернувся на фронт після втрати ноги та реабілітації (фото)
Кірі у підрозділі позивного не дали. Так склалось, що всі її поважно називають по батькові – Сергіївна. А потрапити до тероборони виявилося справжнім квестом.
"Попри те, що у жовтні 2022 року вийшов закон, що жінок можна мобілізовувати за їхнім бажанням, інертність залишалась, - згадує Кіра. – У ТЦК мене зустріли зі здивуванням. Я розповіла, що в мене двійко дітей, однак хочу захищати Батьківщину. Мені відповіли, що жінки в армії… не потрібні.
Переконала, щоб мене поставили на військовий облік. Потім зі мною спілкувалося багато офіцерів з різних частин. Я переконувала, що можу бути діловодом, адже чітко знаю, що таке документ. Відповідь була одною: "Ну-так, але ж Ви – жінка…". Зрештою, у березні взяли в одну з мехбригад зв’язківцем, адже у коледжі я відповідала за зв’язок під час евакуації. Послужила один місяць, але ж знову ж таки (встала на ті ж граблі) – жінка, а тому вивели за штат і відправили додому".
Другу спробу потрапити в армію Кіра розпочала влітку. Цього разу їй запропонували тероборону і відправили на навчання, проте в підсумку вона все одно працювала в тилу з документами.
У бажанні перевестися до бойової бригади Сергіївна вибила аж 10 відношень, 11 місяців намагалась вийти з навчального батальйону – не відпускали, однак жінка наполягла і нарешті перевелась до 108 бригади ТрО.
Нині на Сергіївні – документообіг по пораненим. І вона вважає, що нарешті - на місці, адже ця справа важлива. За посадою на стабілізаційному пункті жінка – санітар-дезінфектор.
Читайте також: Захисник з Енергодара в бою врятував життя побратима (фото)
"Приводжу у порядок відділення після прийому поранених, вимиваю, аби було чисто і не лячно від кровавих плям наступним пацієнтам, - розповідає Кіра. - Але в першу чергу – документальне оформлення, співпраця з бойовими медиками. З’ясовуємо час, місце, обставини отримання поранення – від цього залежать виплати, а інколи й подальша доля хлопців".
Під час розмови на коліна до Кіри не поспіхом забирається кіт. Котиків у військових медиків декілька, і вони, як засвідчують самі лікарі, чудово справляються з психологічним напруженням. Розумнички самі відчувають, кому потрібна допомога.
А ще по них медики визначають, куди прилетить під час обстрілів. Якщо поблизу – то котики біжать в укриття першими, а якщо по сусідньому сектору - тікати не будуть.
Кіра мріє про одне: аби закінчилась війна. А на запитання, чим планує займатися, коли повернеться до мирного життя, несподівано розчулилась. Зізнається, що це рішення для неї - болюча тема.
"На початку війни було так страшно… - пояснює Сергіївна. – Був один студент на сестринській справі. 18 років. Він навіть не скінчив навчання. У лютому він сказав, що в принципі медицину знає. Пішов на бойового медика. А в квітні ми вже його поховали. Влітку похоронили ще одного хлопця, якому виповнилося 21 рік. Він мав стати стоматологом. Було дуже гірко, адже своїх студентів я завжди любила. Казала на них не студенти, а "мої діти"…
Тоді я подумала, чому діти, яких я виховувала, на фронті, а я сиджу вдома. Почувалася у цивільному житті, немов не в своїй тарілці".
Вдома у Сергіївни двоє дітей. Коли почалась війна, старшому виповнилося 2,5 роки, а меншому - 8 місяців. Однак жінка не змогла бути вдома, відчувала всією душею, що на "гражданці" не те.
"Мені було дуже соромно, що я здорова жінка - і в тилу… За півтора роки на війні мої студенти, яким я обіцяла повернутися і випустити їх (думала, що за рік все закінчиться), якось у моїй свідомості віддалилися. Російська агресія триває… Однак все одно, мабуть, я у майбутньому повернуся до своєї справи, до своїх "дітей"-студентів, до своїх колег", - поділилася Кіра.
Раніше ми розповідали про військового з позивним "Купол". Він втратив ногу на Запорізькому напрямку, проте після реабілітації повернувся на фронт і став командиром підрозділу БПЛА.
