Захисник України з «Запоріжсталі» вже два роки на фронті
Влітку 2022 року Дмитро, який 10 років до того працював на «Запоріжсталі», добровільно став до лав Збройних Сил України. І нині хоробрий воїн на псевдо «Мальчік» боронить український народ від окупантів на Донецькому напрямку.
Читайте також: Пішов на фронт добровольцем - на Донеччині загинув мешканець Запорізького району (фото)
«На комбінаті працювала моя бабуся, і зараз продовжують працювати дядько і тітка. Піти у металургію було моїм рішенням, попри те, що батьки-медики бачили мене продовжувачем династії медиків. Комбінат був моїм першим місцем роботи, одразу після інституту я якийсь час працював у доменному цеху, спочатку машиністом розливних машин, потім бригадиром. Перед тим, як стати до лав оборонців я працював в дирекції з персоналу», – розповідає Дмитро.
У липні 2022 року запоріжсталівець став добровольцем та розпочав свій шлях у Збройних Силах України.
«Я пройшов навчання у Великобританії, і спочатку виконував бойові завдання на посаді гранатометника, згодом корегував роботу артилерії. Вивчився на бойового медика, пройшов курси управління дронами – загалом дуже багато освітніх проєктів для військових.
Зараз я відповідаю за зв’язок у бригаді десантно-штурмових військ. Це дуже відповідальна справа, адже без зв’язку майже неможливо уразити противника чи зайняти вигідні позиції без втрат», – зазначив Дмитро.
Дмитро згадує, як вирішив залишити металургію і піти на захист батьківщини, не очікуючи на повістку.
«Черговий масований обстріл одного з населених пунктів України два роки тому став для мене рушійною силою, таким собі тригером. Я побачив у новинах про загиблу дитину, і вирішив, що маю захистити власну сім’ю за будь-яку ціну.
Дружина та донька підтримали мене. Ми дуже сумуємо одне за одним, але усі розуміємо для чого я це роблю», – пригадує військовослужбовець.
Найгарячіші точки по лінії зіткнення – місця дислокації бригади Дмитра. Майже за два роки служби оборонець виконував бойові завдання на півдні та сході України.
Читайте також: Запорізький військовослужбовець-металург розповів, чому пішов добровольцем на фронт
«Наша бригада аеромобільна. Ми завжди у вирі найсильніших атак ворога. Символічна дата для мене – 24 серпня, День Незалежності України. Саме у цей день з навчального центру мене розподілили до моєї бригади. Тож це мій символ близької перемоги. Ми з побратимами пройшли весь Херсонський напрямок, на Донецькому я отримав травму, але досить швидко відновився.
У 2023-му я вже разом з бригадою готувався до контрнаступу на Запорізькому напрямку. І зараз ми тримаємо оборону на сході. Штурми і наступи рф не припиняються, але ми тримаємося і робимо усе, аби не пропустити окупантів глибше на територію України», – каже Дмитро.
Родина Дмитра підтримує воїна і чекає на його повернення, як і колеги на «Запоріжсталі».
«Зараз важко говорити про те, що буде після Перемоги. Знаю одне: вона точно буде за нами. Я бажаю усім нам терпіння і наснаги, і моїм колегам-металургам теж. Адже надійний тил та підтримка – це крок до омріяного миру на вільній українській землі. Кожен з нас знайшов своє місце у цій війні, і робить на ньому усе можливе», – додав Дмитро.
Також ми розповідали історію Олександра, співробітника цеху холодної прокатки «Запоріжсталі». Повномасштабна війна застала Олександра вже у рядах захисників – машиніст крану металургійного виробництва став до лав ЗСУ у 2018 році, а від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну виконував бойові завдання на Дніпровському, Харківському і Запорізькому напрямках.
