Волонтер надає різнопланову допомогу переселенцям
З початку повномасштабного російського вторгнення місто Запоріжжя стало справжнім хабом для переселенців та великим волонтерським центром для нужденних. Щодня в місто прибувають люди з тимчасово окупованих територій та населених пунктів, де тривають бойові дії. Тікаючи від жахіть війни, вони чекають допомоги від небайдужих запоріжців.
Однією з найпотужніших волонтерських команд Запоріжжя стали працівники металургійних підприємств Групи Метінвест. Щодня вони зустрічають переселенців, годують їх гарячими обідами та надають тимчасовий притулок. Крім цього, у волонтерів вистачає часу збирати та передавати гуманітарні набори до міст, де йдуть бойові дії, а також ліки і обладнання для медзакладів.
Один із волонтерів Метінвесту, який надає допомогу людям з перших днів війни – старший майстер зміни газового цеху ПАТ «Запоріжсталь» Кирило Дьомін. З початку війни він вирішив поєднувати свою роботу з допомогою людям. Зараз він працює в шелтері Метінвесту, де знаходять прихисток переселенці з різних куточків України.
— З першого дня війни волонтерство стало моєю буденністю. Я хотів допомагати людям, тому з власного бажання долучився до волонтерського центру Метінвесту. Тут я працюю пліч-о-пліч зі своїми колегами. На мою думку, допомога нужденним людям – це обов’язок кожного з нас. Адже саме так ми показуємо свою згуртованість та любов до кожного українця. Зараз я допомагаю іншим, та я так само впевнений, що в разі якщо підтримка буде необхідна мені, я теж її отримаю. Саме з таким лозунгом я і працюю, — розповів Кирило Дьомін.
В обов’язки волонтера входить дуже багато справ. Головні з них — це поселення переселенців у шелтер і надання людям гуманітарної допомоги.
— У мої обов’язки входить поселення людей в шелтер та організація їхнього побуту. Я разом з іншими волонтерами надаю їм речі, предмети гігієни, продукти. Також ми забезпечуємо людей триразовим гарячим харчуванням. Цієї роботи я теж не цураюся. Часто допомагаю хлопцям і дівчатам на кухні, роздаючи мешканцям нашого шелтера обіди. Окремо всі ми тут виступаємо і в якості так званих «психологів». Хоч і в мене немає профільної освіти у цьому напрямку, та я завжди намагаюся розрадити людей, вислухати їх, вирішити їхні проблеми. Аби допомогти переселенцям адаптуватися в незнайомому їм місці, ми ще й надаємо їм інформаційну підтримку. Я підказую людям, де вони можуть відновити втрачені документи, де можна оформити державну допомогу, куди можна звернутися для працевлаштування. Кожному, хто приїжджає до нас, я намагаюся допомогти в усьому. Думаю, в мене це непогано виходить, — зазначив Кирило Дьомін.
За словами волонтера, за час роботи в шелтері він допоміг вже понад тисячі людям. За цей час він встиг стати їм не лише гарним помічником, а й справжнім другом. Один із переселенців, який вважає Кирила не просто волонтером, а й товаришем – оріхівець Богдан Підлужний. Хлопець виїхав з рідного міста, залишивши все. Приїхавши до Запоріжжя, в нього не було ні грошей, ні речей, ні документів. Першим, хто прийшов йому на допомогу, був волонтер Кирило Дьомін.
— До Запоріжжя я приїхав десь 3 місяці тому. Признаюся чесно, спочатку я скептично відносився до війни, не думав, що це затягнеться так надовго та зачепить особисто мене. Навіть коли в Оріхові почалися бойові дії, я не думав виїжджати. Звичайно, було іноді страшно, але лишати рідний дім я не хотів. Рішення виїхати я прийняв після того, як наш мікрорайон потрапив під страшний обстріл. Я тоді лежав вдома на ліжку і молився, аби нічого не залетіло в хату. Переживши цей обстріл, я вирішив їхати. Дякуючи нашому меру, який організував безпечний виїзд колонами, я швидко дістався до Запоріжжя.
Зустріли тут мене дуже гарно. В центрі прийому переселенців одразу запропонували поїсти, дали речі. Але була у мене одна проблема. Я переоформлював паспорт, тому він так і залишився в Оріхові, я його не отримав. Через це я не міг ні допомогу оформити, ні отримати гуманітарку. Дякуючи волонтерам, мене прихистили в цьому шелтері. Тут дуже гарні умови, почуваюся як вдома. Люди тут дуже душевні, завжди прийдуть на допомогу. Особисто Кирило мені дуже допоміг. Коли я приїхав сюди, у мене не було нічого – ні грошей, ні документів. Він дав мені всі потрібні речі, засоби гігієни, продукти. Якщо у мене виникає якесь питання, то він швидко його вирішує, допомагає з усім. Він до мене ставиться, як до друга, а не як до нужденного. Це дуже цінно, — розповів Богдан Підлужний.
Фото автора
