Україна розраховує, що угоду про розблокування портів для експорту продовольства може бути поширено і на метал
У такому разі країна зможе отримувати додаткові 600 млн доларів щомісяця, повідомив заступник Міністра економіки Тарас Качка. В ефірі Українського радіо це питання прокоментував Сергій Біленький, голова ради Федерації металургів України.
Чи передбачає зернова угода перевезення металу
«На жаль, мені невідомо, що саме було підписано, це не публічні документи. Але йшлося, здається, про експорт лише продовольчої продукції. Тому потрібна буде додаткова або окрема угода, якщо мова про метал чи залізорудну сировину».
Про наявність виробничих потужностей в Україні
«Зараз галузь зіткнулася із безпрецедентними викликами. У нас на сьогодні металургійні комбінати зменшили обсяги виробництва продукції на 84%, гірничозбагачувальні комбінати ― на 75%. Прогнозуємо, що така ситуація буде зберігатися і навіть погіршуватися, якщо нічого не зробити. Розблокування портів було б дуже гарною ідеєю. До війни через морські порти у нас експортувалося понад 60% продукції гірничо-металургійного комплексу.
Якщо говорити про інші заходи, які б могли допомогти галузі, то ми бачимо їх цілий комплекс. По-перше, потрібно зменшити залізничні тарифи на перевезення вантажів. Як відомо, за останній рік вони підвищилися для руди, вугілля на 140%, для металів ― на 70%. Їх потрібно хоча б на 50-70% зменшити.
По-друге, було б не зайвим скоригувати рентну плату за видобуток залізорудної сировини в бік зменшення, а також знизити екологічні податки на період воєнного часу та місяців на шість після його завершення для того, щоб підприємства відновилися і надолужили все, що не могли виробити і продати під час воєнних дій.
Якщо говорити про Маріуполь, то поки що невідомо, як відбуватиметься деокупація міста, там залишилося два потужних металургійних комбінати, які давали понад 40% виробництва металу в Україні.
Усі можливості для експорту сьогодні забезпечує Укрзалізниця. Це 1900 вагонів на добу, але нам потрібно майже удвічі збільшити цей обсяг, щоб ми могли хоча б у напрямку західних прикордонних переходів нормально експортувати. Через те, що заблоковані порти, стали недоступними ціла низка країн світу, куди ми раніше експортували. Це Китай, на який припадало до 43% експорту залізорудної продукції, Велика Британія, Сполучені Штати, країни Близького Сходу та Північної Африки. До цих країн доцільно експортувати саме морським шляхом. Якщо робити якісь транзитні перевантаження через європейські порти, то це суттєво збільшує вартість логістики, і наша продукція стає просто неконкурентоспроможною.
У світі дуже значні й надлишкові металургійні потужності, тому Україну швидко замінять інші виробники, як на ринку металопродукції, так і на ринку залізорудної сировини. Тож ситуація критична, і потрібні дуже швидкі рішення, від органів влади в тому числі, для того, щоб ми не втратили ці ринки».
Як війна вплинула на продукцію, яку виготовляють
«Якщо говорити про весь гірничо-металургійний комплекс, то лише трубна галузь виглядає дещо краще за інші підгалузі. Обсяги виробництва залізорудної сировини зменшились у 4 рази, але це все ж таки не в 7 разів, як у металопродукції. Тобто сьогодні виробляємо труби, в усьому іншому ситуація жахлива, і ми не можемо робити якість позитивні прогнози, на жаль. До того ж ціни на ринках залізорудної сировини і металопродукції знижуються, але це фактори, на які ми не маємо впливу».
Про можливість тимчасової переорієнтації виробництва
«У нас дуже професійний менеджмент, який керує металургійними виробництвами. Все, що можна переорієнтувати, змінити номенклатуру, вже зроблено. Але це не рятує. Ми втратили цілу низку країн, до яких експорт став економічно недоцільним».
600 млн доларів на місяць за метал ― це мало чи багато?
«Я згоден з оцінкою Тараса Качки. Якби в нас був Маріуполь, ми могли б говорити про мільярд. Але поки що ми не знаємо, в якому стані перебувають ті металургійні підприємства, які там залишились. Відомо, що «Азовсталь» зазнала дуже значних пошкоджень. Що стосується комбінату імені Ілліча ― взагалі жодної інформації. Тому агропромисловий і гірничометалургійний комплекси могли б давати співставні суми валютних надходжень. Але для цього потрібно розблокувати морські порти і зробити заходи державної підтримки».
Скільки металу вкрадено окупантами з Маріуполя
«Мова йшла про сотні тисяч тонн металу на сотні мільйонів доларів. Важко сказати, бо ми не знаємо, чи все вони вивезли, чи щось залишилось. Куди вони його потім продають, теж сказати складно. Можливо, вони його спробують видати за метал виробництва Росії або продаватимуть таким споживачам, які не звертають увагу на походження товару. Але компанія «Метінвест» як власниця вкрадених обсягів металу відстежує ці процеси, планує переслідувати цих піратів і вже здійснила певні заходи на міжнародних майданчиках, щоб вони або заплатили за цей метал, або не мали можливості його продати».
Чи залишає Росія український метал на свої потреби
«У Росії також є надлишкові металургійні потужності, вона також є експортером. Тому за рахунок власного виробництва використати той метал, що вони тут вкрали, — недоцільне рішення. Скоріше за все, вони будуть намагатися продати його кудись назовні».
Як можна використати розбиту техніку
«Це запитання краще поставити брухтзаготівельним підприємствам. Наскільки мені відомо, вони вивчають можливість використання цього металу. Він специфічний, нетиповий — це і броня, і особливо міцні види сталі. Все, що можна, буде утилізовано. А решта техніки, можливо, перетвориться на музейні експонати».
Насамкінець Сергій Біленький підсумував: «Окрім розблокування портів, нам дуже необхідні інші заходи державної уваги: справедливий рівень вантажних залізничних тарифів, відповідний тариф на передачу електроенергії, екологічні податки і рентна плата. Ці чотири пункти на сьогодні є найважливішими для галузі. Якщо по них знайти компроміс, то металурги та гірники зроблять все можливе, щоб якнайшвидше відновити обсяги виробництва. Зараз понад 100 тисяч працівників галузі працюють на підконтрольних територіях. Як відомо, кожне робоче місце гірничо-металургійного комплексу створює ще 3-4 робочі місця в суміжних галузях. Тому ми зараз говоримо про понад 400 тисяч людей, які можуть просто залишитися без роботи, якщо зупиниться галузь. І це не страшилка, а цілком реальний варіант, якщо не вжити заходів».
