Перш ніж доконати Великий Луг, радянська влада вирішила його виорати
Стрімке падіння рівня Каховського водосховища навертає на думку, що знову відкриються знамениті плавні – оздоба нашого Дніпра.
Загибель Великого Лугу насунулася на початку 1950-х років, коли на місці майбутнього штучного моря заходилися вирубувати ліси. А остаточно перлина Славутича щезла в 1955-58 роках – поки заповнювалася чаша Каховського водосховища.
Але й без цієї дурнуватої затії з греблею в низинах Дніпра плавні не дожили би до наших днів. Вони були приречені.
Гадаю так, тому що після повоєнного голоду в СРСР виникла ідея «Великого плану перетворення природи». У рамках цієї грандіозної ідеї плавні напевне би осушували, зрошували, розорювали, засівали, виправляли… Поки вони б не стали поліпшеним степом.
Розібратися в тому, чим були плавні і що з ними збиралася робити компартійно-радянська система, нам допоможе тодішня преса.
Отже, відповідаємо на запитання:
- Якими були дніпровські плавні нижче Запоріжжя 75 років тому?
- Чому довкола них тоді здійнялася галаслива кампанія?
- Що робили в плавнях до того, як їх остаточно знищили?
- Що ще збиралися вчинити?
- Чим усе скінчилося?
Відповіді ми знайшли у пожовклій газеті «Большевик Запорожья» 75-річної давності.
У 1948-49 роках плавні не сходили зі шпальт обласної газети
Тоді про плавні писали стільки, що тепер за тими публікаціями можна скласти грунтовну картину перетворення дніпровських берегів (з поправкою на схильність радянської преси прикрашати реальність). І ми вирішили відповісти на поставлені вище запитання просто газетними цитатами з «Большевика Запорожья» за 1948-49 роки.
Якими були плавні нижче Запоріжжя 75 років тому?
Пишними й фантастично багатими.
***
«У межах Василівського району кілька тисяч гектарів землі весною заливається водою, протягом літа буйно заростає травами, очеретом, а місцями й непрохідними хащами такого бур’яну, як реп’ях. Це – плавні».
***
«Про родючість плавнів [від колгоспників Кам'янсько-Дніпровського району] можна почути нескінченну безліч розповідей, що межують з фантастикою. Та вразити уяву здатні й офіційні цифри врожайності. 500 центнерів картоплі з гектара… Такого врожаю досяг на дослідній ділянці городник колгоспу «Радянський урожай» Антон Ненько» (навіть у 2021 році – як далеко за цей час пішла агротехніка та скільки нових сортів з’явилося – середня урожайність картоплі в Україні склала 164 центнери з гектара. – Авт.).
***
«Де, як не на плавневих землях, насичених вологою весняних розливів Дніпра, можна бачити дво- і трипудові кулі гарбузів».
***
«Плавні – годувальниця худоби», - кажуть у народі. Перш ніж піднімуться в степу золоті скирти соломи, тут уже стоять високі стоги сіна. Тисячі голів крупної рогатої худоби колгоспів цілий рік пасуться на підніжному кормі. У водоймах копошаться свині, ласуючи солодкими коріннями й черепашками. Роздолля водоплавній птиці! Колись виводки гусей і качок просто виганяли в плавні й восени вони поверталися на подвір’я дорослими вгодованими птахами. Тепер у кожному з 42 колгоспів качині ферми, у деяких і гусячі».
«Робітники радгоспу «Янчекрак» збирають очерет у плавнях для силосування» (газета «Большевик Запорожья», 1948 рік)
***
«Медоносні трави ваблять сюди колгоспні пасіки з сотнями вуликів. «На базі» рибних багатств плавнів у [Кам'янсько-Дніпровському] районі процвітають дві рибальські артілі. Дозволяється полювання – у плавнях лунають рушничні постріли. Мисливці не дуже перебільшують, коли розказують про рясноту диких качок на озерах восени: «Качки навпіл з водою».
***
«Свіжою зеленню, пляжами, риболовлею плавні кличуть відпочивальників з міст. Зовсім поруч з плавнями розташовуються піонерські табори. Вони слугують за імпровізований будинок відпочинку і для колгоспників. Є гарний звичай: перед жнивами посилати у плавні скидальників – досхочу покупатися, оздоровитися».
Скидальник чи скидальниця – це той, хто скидав з косарки збіжжя. Робота скидальника була важкою і вимагала вправності. За системи трудоднів вона оцінювалася за 6-ю групою (усього було 7 груп, найвищою вважалася 7-ма й оцінювалася в 2 трудодні) Фото Марка Залізнянка, 1930 рік
***
«В умовах посухи, коли степові квіти майже не мали нектару, у плавнях бджоли мали чудовий збір… Плавні дають змогу випасати худобу з травня-червня (зі спаду води) усе літо, осінь і майже всю зиму. Плавневі сіножаті – серйозний кормовий резерв для колгоспного тваринництва».
«Здавна не використовувалися запорізькі плавні. Залиті водою, зарослі очеретом і чагарником, пустували десятки тисяч гектарів родючих земель (знімок в овалі).
У наступ на плавні йдуть колгоспники Василівського району. З кожним роком відвойовують вони у природи все нові масиви і змушують їх служити колгоспам.
Артіль "Шлях соціалізму" має 80 вуликів і щороку вивозить свою пасіку в плавні (знімок ліворуч).
Колгосп імені КІМу цього року матиме в плавнях 27 гектарів городу. Колгоспниця М. К. Магданас у парниках вирощує розсаду ранньої капусти та помідорів для городу (знімок праворуч)» (газета «Большевик Запорожья»,1948 рік)
***
«Таке значення плавнів, якщо їх брати такими, якими вони є, без покращення культури ведення плавневого господарства – розширення городництва, організації поливу, поліпшення сіножатей шляхом підсіву трав, постановки посівного випасу тощо».
Чому плавні тоді раптом привернули увагу преси?
Очевидно, через постанову ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР (1947 року) «Про освоєння під зрошення і осушення заплави річки Ірпінь в Київській області», яку належало пристосувати до місцевих умов та виконувати по всій республіці.
***
«Саме в ці дні потрібно докласти максимум зусиль, аби виконати завдання Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У з освоєння плавневих земель під посіви картоплі й овочевих культур».
Чергова заклична стаття (газета «Большевик Запорожья», 1948 рік)
Як у Запорізькій області відповіли на спущену згори вказівку?
Взяли під козирок.
***
«По суті, за використання плавнів ми ще бралися. А вони – невичерпне джерело прибутків колгоспів…
До цього ми тільки йдемо. І чим скоріше досягнемо цієї мети, тим краще».
***
«1948 рік був першим роком широкого сільськогосподарського освоєння плавнів».
***
«Важливість розвитку плавневого господарства бачать багато колгоспів району й сміливо беруться до його підняття».
***
«Збільшення площ плавневих городів – наше першочергове, найближче й найбільш бойове завдання».
***
«Разом з польовими й садово-городніми бригадами в колгоспах виникли плавневі бригади й ланки. У плавнях, як гриби, виросли нові «населені пункти» - бригадні й тваринницькі табори».
***
«Колгоспники на човнах вирушають у плавні й спостерігають за своїми городніми ділянками. Варто з’явитися з води невеличкому острівцю, зразу ж колгоспи перекидають городні бригади й ланки, які беруться до розробки ґрунту, саджання розсади помідорів, капусти, до саджання картоплі».
На Дніпрі біля села Верхня Криниця Василівського району, кінець 1940-х років (фото з архіву редакції)
***
«Вперше поміж вербових лісів загули трактори, піднімаючи цілину».
***
«Багато колгоспів, не чекаючи того часу, коли можна буде працювати тракторами в плавнях, перекидають живе тягло й інвентар на ділянки, звільнені від води, й обробляють ґрунт».
***
«Члени артілі імені Ворошилова Кам’янсько-Дніпровського району заявили, що вони під город у плавнях скопають лопатами 30 гектарів і чекають лише першого клаптика землі, звільненого від води».
***
«Багато колгоспів скористалися розливом, аби заздалегідь завезти на човнах до себе на ділянки картоплю та інший насіннєвий матеріал».
***
«Місцева знам'янська «майка» - найраніша картопля з усіх існуючих сортів. Колгоспники артілі «Друга п'ятирічка» висівають у плавнях 6 тонн «майки» понад план за рахунок особистих запасів насіннєвого матеріалу».
«Кілька років поспіль колгоспники артілі імені КІМу вирощують у плавнях картоплю. Цього року під картоплю відводиться 9 гектарів землі. Усю посадку проведуть паростками та яровизованою картоплею.
На знімку: яровизатор артілі 75-річний колгоспник В. В. Коваленко переглядає яровизовану картоплю перед саджанням» (газета «Большевик Запорожья», 1948 рік). Додамо, що яровизацію (пророщення посадкового матеріалу) пропагував академік Трохим Лисенко
***
«До господарств, які найактивніше працюють на плавневих ділянках, слід віднести приміський радгосп імені Сталіна, підсобні господарства «Запоріжбуду», Алюмінпродпостачу, Дніпроенерго, заводу феросплавів, а також більшість колгоспів Василівського та Комишуваського районів».
***
«На 10 червня в плавнях уже засіяно понад дві тисячі гектарів землі, з них більше половини зайнято картоплею».
***
«Більшість бригад і ланок якісно, по-господарськи обробляють закріплені за ними плавневі ділянки, застосовуючи додаткову розробку оранки, а в окремих випадках копання й розбивку цілини вручну. Особливо велику увагу плавневій ділянці приділяє колгосп імені Ворошилова [Кам’янсько-Дніпровського району], де головою Герой Соціалістичної Праці Іван Сергійович Половков. Тут щоденно в плавнях працюють понад 200 людей».
Іван Половков, котрий очолював передовий колгосп імені Ворошилова, став Героєм Соціалістичної Праці у 1948 році. Цим указом удостоїлися такого ж звання зразу п'ятеро членів його колгоспу. Помер Іван Половков у 37-літньому віці через три роки. Похований у парку села Новодніпровка
***
«Завідувач тваринництва колгоспу «Авангард» т. Матвейченко вирішив застосувати в плавнях, як і в степу, зелений конвеєр. Кормова бригада вже заорює 6 гектарів під посів грецьких кабачків. Протягом серпня-вересня кабачки дадуть не менше 300-350 центнерів корму з гектара. При згодовуванні коровам вони не лише підтримають, а й підвищать надої молока. Зоотехніки району наполегливо рекомендують усім колгоспам за прикладом Матвейченко посіяти в плавнях грецькі кабачки».
«Гарні у плавнях корми для худоби. До глибокої осені привільно пасуться тут колгоспні та радгоспні стада.
На знімку: колгоспне стадо на водопої у дніпровських плавнях (Василівський район)» (газета «Большевик Запорожья», 1949 рік)
***
«Пішла на спад повінь 1949 року, і плавні знову наповнились людьми. Наступальний порив їх великий. Якщо рік тому добивалися виконання планів, то тепер – лише перевиконання. Замість 25 гектарів у колгоспі «Реконструкція» сіють 50 гектарів картоплі й овочів. Це – ініціатива й справа честі колгоспника Валюха. У колгоспі «Авангард» замість 30 сіють також 50 гектарів. Країні потрібен достаток продуктів!».
***
«Від рядового члена колгоспної ланки, який перевиконує норму на розробці грунту і посіві овочів, до працівників науково-дослідних установ проходить фронт наступу на плавні».
Схоже, плавні мали стати суцільною грядкою. Чи й полем також?
І навіть рисовим чеком.
***
«У плавнях багато озер і річок, котрі легко можна використати для зрошення… Проте в колгоспі імені 90 Уральського полку (голова т. Тарасов) Комишуваського району забарилися з насипанням чекових валиків і встановленням насосної станції, що вже призвело до зриву сівби рису та створює загрозу своєчасному
зрошенню овочів».
***
«Особливістю 1949 року є прагнення освоїти в плавнях посіви зернових культур. Колгоспи «Червоноармійський», імені Йожикова та інші сіють просо».
***
«Щороку Кам’янський лісгосп сіє 30 гектарів кукурудзи в плавнях. Ділянка – майже суцільний пісок. Та врожай зерна на пісках не поступається середнім урожаям на степовому чорноземі. А в посушливі роки й переважає їх. Лісгосп завжди має достатньо зерна для 50 голів коней, крупної рогатої худоби, свиней свого підсобного господарства».
Невже наступ на плавні проходив так райдужно і без проблем?
Звичайно, ні. Без промахів ніяк.
***
«В усіх десяти артілях [Балківської сільради] є плавневі городи. Та не у всіх однакові. Якщо колгосп імені 268 стрілецького полку мав минулого року 15 гектарів, то імені Шевченка – лише 5 гектарів. Але ж і умови, і можливості у всіх однакові».
***
«Відсутність мостів і переправ перешкоджає перекиданню тракторів, нафтодвигунів і тракторного сільгоспінвентарю на городні ділянки [у плавнях]».
***
«У розпалі поливу городів Комишуваський районний відділ сільського господарства отримав від Запорізької нафтобази телеграму: «Колгоспи не надсилайте, нафти немає. Вєтров». При видачі нафти колгоспам нафтобази не відпускають мастило. Такому безвідповідальному ставленню до важливої справи [зрошення в плавнях] треба покласти край».
***
«З 310 гектарів, відведених у плавнях [Верхньо-Хортицькому] району, посіяно на 1 червня тільки 85 гектарів.
Причини відставання криються в тому, що керівники більшості колгоспів району з великим небажанням беруться до освоєння плавневих земель…
Голови колгоспів «КІМ» т. Працько, імені Чкалова т. Блажко, заочно прийнявши ділянки від лісгоспу, опинилися в незручному становищі: їм довелося в останній момент, коли картоплю вже завезли на ділянку й доправили трактор для оранки, розв’язувати питання: де ж орати?
Виявилося, що виділені лісгоспом ділянки на 60-70 відсотків залісені і що грунтовий покрив цих ділянок переважно складається зі слабко задернованих пісків. Але чому про все це стало відомо керівникам колгоспів тільки 1 червня? Тому, що плавнями вони геть не цікавилися».
***
«Лісгосп розмістив майже всі колгоспи Верхньо-Хортицького району у водоохоронній трикілометровій забороненій зоні, де не можна не лише орати, а й проводити масовий випас худоби, оскільки це спричинить руйнування дерну й знищення молодняку-чагарнику.
Ось до чого призвела байдужість до такої важливої справи як освоєння плавнів».
***
«Серед підсобних господарств виняткову безвідповідальність щодо освоєння плавневих земель під посіви досі виявляють такі крупні господарства як завод абразивних виробів, другий міськхарчторг, облуправління будматеріалів, обласний будівельний трест 317. Нічого не роблять у плавнях і заводи: імені Войкова, «Ударник», металоконструкцій, «Дніпроспецсталь», щебеневий № 38».
Запорізький завод «Ударник» залишив по собі щедру пам'ять по місту у вигляді кришок до каналізаційних люків. А тепер виявляється, що він нічого не робив для освоєння плавнів (фото з архіву редакції)
***
«Викликає тривогу …слабке розгортання робіт з будівництва мостів і переправ. Зовсім не розпочате покращення плавневих доріг».
***
«Тов. Працько відправив у плавні спеціальну бригаду, переважно з молоді. Відправив – і забув. Люди двадцять днів живуть на таборі. За цей час можна було би подбати про створення побутових умов для них. Однак з цього боку нічого не зроблено, немає навіть придатного під житло приміщення… Дівчата бригади колгоспу «КІМ» скаржаться, що досі правління колгоспу не доставило на табір посуд для прання. Аналогічне становище в колгоспі імені Чкалова й імені XVII партз’їзду».
Їх там у плавнях ще й комарі, певно, шалено кусали?
Це була окрема квестія.
***
«Малярійна станція забезпечила колгоспників, що ночують у плавнях, марлевими завісами від комарів».
***
«Група літаків ПО-2 веде боротьбу з сільськогосподарськими шкідниками. 2000 гектарів фруктових садів радгоспу «Кам'янка», колгоспу імені Ворошилова Кам'янсько-Дніпровського району, колгоспу «Шлях Ілліча» Михайлівського району та інших уже запилені з повітря хімікатами. Кілька літаків зайняті на знищенні личинок малярійного комара в запорізьких і мелітопольських плавневих масивах (невже токсини гамузом сипали й на людей, що жили й працювали в плавнях? - Авт.)».
Літаки ПО-2 під час Другої світової війни були нічними бомбардувальниками. А по війні атакували комарів у плавнях
При Союзі ідеологічна робота велася на кожному кроці. До бригад у плавнях райкоми теж дотягувалися?
Тягнулися, але часом так усе було запущено…
***
«Агітатори понесли в плавні газети».
***
«Люди в плавнях відірвані від громадського життя, позбавлені газет і журналів. Політико-масова робота не ведеться. Немає турботи про культурне використання дозвілля молоді. Райком комсомолу цим також не цікавиться».
У плавнях у Василівському районі (фото з архіву редакції)
Так що зрештою хотіла зробити з дніпровських плавнів компартійна влада в кінці 1940-х років?
Колгоспний ріг достатку. Саме колгоспний, бо тоді дбали не про людей, а про колгоспи.
«Перетворимо дніпровські плавні на край колгоспного достатку». Характерна шапка в публікації на цілу шпальту (газета «Большевик Запорожья», 1948 рік)
***
«Плавні називають «золотим дном». Це, звичайно, правильно, але за однієї умови: у плавнях треба багато й організовано попрацювати».
***
«З весни цього року ми збираємося завести такий порядок, щоби всі колгоспи [Василівського] району – і степові, і прибережні – мали плавневі городи. Земля для них підготовлена. Тепер справа за тим, аби спорудити на річках мости. По них підуть у плавні трактори й автомашини. Ми зможемо краще поставити й косіння трави на сіно, і вивезення пасік на період цвітіння плавневих трав».
***
«Колгоспи, радгоспи й підсобні господарства нашої області взяли зобов’язання цього року виростити на площі 4760 гектарів плавневих земель від 270 до 400 центнерів картоплі й овочів з кожного гектара …зібрати сіно на площі 14334 гектари».
Пляж біля села Верхня Криниця до затоплення Кінських плавнів Каховським водосховищем (фото з архіву редакції)
***
«У 1949 році на плавневій ділянці [Кам’янської дослідної] станції будуть проведені досліди зі встановлення найефективніших площ живлення картоплі в комплексі зі способами удобрювання, з агротехніки покращення природних сіножатей і пасовищ (боронування, розпушування культиваторм, підживлення мінеральними добривами). Вивчатиметься агротехніка кормових культур (могар, суданка) при посіві на зелену масу. Накреслено провести досліди з перевірки багаторічних трав (стоколос безостий, райграс) на стійкість до паводка (з’ясувати їхню здатність витримувати затоплення)».
***
«Варто сказати кілька слів про скромну очеретянку. Можливо, у майбутньому про неї напишуть трактати. Очеретянка – (по-місцевому імелга) – багаторічний крупний злак з дуже розвиненим кореневищем. З дикорослих злаків і бобових трав на плавневих сіножатях очеретянка, пирій повзучий, горошок мишачий, лепешняк великий мають найбільше кормове значення. Але вони через відсутність догляду за луками витісняються менш цінними травами й бур’янами».
***
«Плавневий відділ дослідної станції в план роботи 1949 року включив також збір насіння очеретянки та інших трав для насіннєвих посівів на своїй ділянці. Вирощене насіння використають у подальшому для підсіву на плавневих луках».
***
«Ініціативні, наполегливі радянські трудівники поставлять продуктивні сили плавнів на службу комунізму, зроблять плавні краєм небачених урожаїв овочів, товарної і насіннєвої картоплі, кормових трав, високорозвиненого тваринництва».
Біля контори рибколгоспу імені Жукова. Село Верхня Криниця, кінець 1940-х років. Рибколгосп з тих, про які тодішня преса писала, що вони «процвітають на базі рибних багатств плавнів» (фото з архіву редакції)
Чим усе скінчилося?
Катастрофою.
Зовсім скоро в головах великих перетворювачів природи концепція помінялася і вже в 1950 році з’явилася постанова Ради Міністрів СРСР №4000 «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на річці Дніпро, Південно-Українського каналу, Північно-Кримського каналу і про зрошення південних районів України і північних районів Криму». Плавні в цій гігантоманії вмить перетворилися із «золотого дна» на убогу грязюку, затоплення якої якої не те що не викликало сумніву – Великий Луг там просто не помітили.
Нижче про знищення плавнів і колгоспний ріг достатку – у цитатах зі «Щоденника» Олександра Довженка (непідцензурного на відміну від «Большевика Запорожья»).
***
«Багаті були плавні, поетичні і несказанно прекрасні. І от вони щезли назавжди. І жодна художня наволоч не замалювала їх на пам’ять нащадкам, боячись, мабуть, звинувачень в націоналізмі або біологізмі чи пантеїзмі, чи ще якомусь критичному «ізмі».
***
«Помітив я ще одне в колгоспах: ніде не зустрів жодного веселого обличчя. Усі невеселі, стурбовані. І багато облич печальних. Важко живеться народу. Немає пісень. Ніде не співають. Є горілка. Як страшенно дорого обійшлася народу нашому війна».
***
«Як ще нудно і важко в наших селах. Це все ж щось на зразок майже колимального.
Порожньо в хатах. Ніхто нічого не має. І життя нікому нічого, крім праці і шматка хліба, не обіцяє».
***
«Старенька жінка йде до моря. Хвиля берег підмиває. Шумить.
— Ну, як ви тут? — Я хочу спитати її про море.
— Отак, як бачите. Шумить-реве день у день… Ой, ой, ой!.. Коли б сказав мені хто п’ять літ тому, що згинуть плавні отако, би очі видряпала, не повірила. А тепер ось… — Жінка глянула сумно на хвилі і пішла собі геть.
Хата, руїна, ще хата, підмита хвилею, вже репнула стіна. Кажуть, треба, доведеться ще перенести дворів півтораста. Невеселі люде.
— А як же воно починалося? — спитав я парторга М.
— Почалося в листопаді того року: вода стала підніматись. Вода стала підніматись, стали гади з плавнів утікати — гадюки, вужі, полози, жаби, пацюки тисячами, батальйонами, страшно було глянуть».
***
«Нове наше море — нове наше горе». Так народ говоре про море».
***
Тепер росіяни знову дорвалися до нашого моря-горя. І в своєму безумстві влаштовують другу серію катастрофи. Гроблять усе, що бачать. Поки їх самих не угроблять.
